Лучне кормовиробництво

це цінних рослин займає різнотрав’я, часто шкідливе. Великої шко- ди завдає розорювання, якщо воно здійснюється необґрунтовано. Інколи необґрунтовано розорюються заплавні луки, на яких десяти- річчями були цінні природні травостої.

Після оранки, за якої на поверхню може бути винесений підґрун- товий шар з алюмосилікатами, оксидними сполуками заліза, родю- чість ґрунту погіршується. Крім того, частина його виноситься в річ- ки. Цей приклад досить типовий. Внаслідок такого або подібного підходу до використання заплавних земель багато малих річок майже зникли. Це стосується, наприклад, приток Дніпра — Росі, Ворскли, Пслу, Сули, прекрасної і глибоководної ще кілька десятків років тому річки Вовчої у Дніпропетровській, Тілігулу в Одеській областях та багатьох інших. Так само внаслідок оранки лук загину- ли багато приток Десни. Тому такий спосіб, як розорювання при- родних кормових угідь під посіви польових культур, слід застосову- вати лише на основі глибокого і всебічного вивчення умов угіддя спеціальною комісією, яка складається із спеціалістів — ґрунтознав- ців, ботаніків, гідрологів, меліораторів, луківників.

Разом з тим цілеспрямоване й оперативне здійснення намічених заходів може мати позитивне значення. Це можна проілюструвати на прикладі закріплення пісків Придніпров’я. У результаті зміни рослинних формацій ці ділянки заростають злаковими, бобовими з різнотрав’ям. Проте процес задерніння триває звичайно 15 – 20 ро- ків. Його можна прискорити штучним задернінням спеціально піді- браними видами трав. У такому разі за 2 – 3 роки можна мати висо- копродуктивне кормове вгіддя. Показовим у цьому плані є Чиги- ринський район Черкаської області, де піщані землі перетворено на продуктивні кормові вгіддя.

3.3.Інвентаризація і паспортизація природних кормових угідь

Правильне використання природних кормових угідь неможливе без старанного вивчення умов їх експлуатації: відстані від ферми, населеного пункту, водопою, зволоження ґрунту, рослинності, продук- тивності (виходу сухої маси), технічного стану. Інвентарний опис здійснюють на порівняно невеликих ділянках господарств. Крім ін- вентаризації, яка нерідко має загальний, описовий характер із міні- мумом даних про рельєф, гідрологічні та ґрунтові умови, рослинність, продуктивність і використання, проводять паспортизацію природних угідь, тобто детальну інвентаризацію більш великих масивів природ- них угідь із детальним кількісним і якісним обліком та описом кож- ного контуру, нанесеного на план. Ці подробиці опису заносять у спе-

169