Частина 3
енергетична ефективність їх така сама, як і однорічних бобових трав. Це дешевий високоякісний корм. Витрати сукупної енергії при врожайності 320 – 480 ц/га добре окупаються. Біоенергетична ефек- тивність вирощування однорічних злакових висока — енергетичний коефіцієнт 10 – 12,4, тобто він вищий, ніж у бобових однорічних трав (табл. 69).
Таблиця 69. Біоенергетична ефективність вирощування однорічних злакових трав (південна частина правобережного Лісостепу)
Культура |
Урожай- |
Витрати |
Вміст вало- |
Енергетич- |
ність зеле- |
сукупної |
вої енергії в |
ний коефі- |
|
|
ної маси, |
енергії, |
урожаї, тис. |
цієнт |
|
ц/га |
МДж/га |
МДж/га |
|
|
|
|||
Суданська трава |
480 |
14,2 |
176,6 |
12,4 |
Пажитниця однорічна |
380 |
12,8 |
142,3 |
11,1 |
Жито на корм |
320 |
11,2 |
112,4 |
10,0 |
Овес на корм |
430 |
12,4 |
140,9 |
11,4 |
7.ОДНОРІЧНІ КОРМОВІ КУЛЬТУРИ РІЗНИХ РОДИН У КОРМОВОМУ КОНВЕЄРІ
7.1. Хрестоцвіті (капустяні) рослини
7.1.1.Господарське значення, біологічні особливості, поживність, продуктивність
У кормовиробництві країни капустяні, або хрестоцвіті, рослини вирощують давно. Зокрема, тривалий час вирощують кормову капу- сту — стеблоплідну рослину і коренеплоди — брукву і турнепс. Що- до стеблових трав’яних рослин, то ця група капустяних у кормови- робництві не набула значного поширення. Асортимент видів і сортів був обмежений. Так, в Україні і Молдові (М.Ф. Лупашку) у 70-ті ро- ки минулого століття на невеликих площах вирощували здебільшо- го кормову капусту і ріпак. Але вже у 80-ті роки площі капустяних розширені повсюдно, збільшився видовий склад їх. Тепер, крім ози- мого ріпаку і кормової капусти, вирощують ярий ріпак, свиріпу ози- му, редьку олійну, перко, гірчицю білу. Певне значення має і порів- няно нова кормова культура тифон (гібрид китайської капусти з турнепсом). Щоправда, вона не набула у нас поки що належного поширення, хоча в Європі і США використовується досить широко. Менше, ніж інші, поширена і культура перко.
Капустяні — це високобілкові рослини, їх можна вирощувати у одновидових посівах і в сумішах з однорічними злаковими травами та іншими культурами. На фоні їх краще можна згодовувати побіч-
314
Польове кормовиробництво
ну продукцію — солом’яну січку, полову та інші корми. Зелена маса капустяних сприяє збільшенню надоїв, жирності молока, приросту відгодівельного молодняку. Згодовування її вівцям підвищує вовно- ву продуктивність. Капустяні — цінний компонент раціону свиней і птиці. Їх широко використовують у весняній, літній і осінній ланках кормового конвеєра, вирощують в озимих і ранніх ярих проміжних, післяукісних і післяжнивних посівах.
Капустяні використовуються не тільки для одержання свіжої зе- леної маси, а й на силос з іншими культурами. Їх зерно — дуже цінне джерело концентрованих білкових кормів вищої якості. Ма- куха і шрот з насіння ріпаку, редьки олійної, свиріпи за фізіологіч- ною дією майже не поступаються перед макухою і шротом з сої і со- няшнику. Так, донедавна основним білковим компонентом концкор- мів у країнах Західної Європи був соєвий шрот, який завозили із США. Тепер у Франції, Бельгії, Німеччині і особливо у скандинав- ських країнах широко використовують дешевий і високоякісний рі- паковий шрот. Урожайність ріпаку сягає 30 ц/га. Це значно пере- вищує середню врожайність сої і дає змогу мати високоякісний корм із мінімальними витратами, що сприяє зниженню собівартості тва- ринницької продукції.
Більшість хрестоцвітих кормових культур відрізняються високим темпом наростання зеленої маси (10 – 12 і навіть 14 ц/га за добу в періоди активного росту і 8 – 10 ц/га в середньому за період вегета- ції). Менший темп наростання у стеблоплідної рослини — капусти кормової (4 – 6 ц/га за добу в середньому за вегетацію при весняній і ранній післяукісній, 6 – 7 ц/га — при пізній післяукісній і після- жнивній сівбі). Перше місце у посівах капустяних займають озимий ріпак, капуста кормова, свиріпа озима, потім редька олійна, яка на- була значного поширення. Щоправда, починаючи з 1989 – 1990 рр., висівають її менше через грубувату зелену масу і не дуже добре по- їдання тваринами вже у фазі цвітіння. Проте в сумішах із злакови- ми (кукурудзою, вівсом) тварини поїдають її задовільно і добре. На- буває поширення гірчиця біла, особливо у літніх проміжних посівах у чистому вигляді і з вівсом.
Усі хрестоцвіті, які вирощують на зелену масу, — вологолюбні рослини. Коефіцієнт водоспоживання у капустяних значно вищий, ніж в інших кормових рослин, і становить 500 – 600 до 700 – 800. Найвищий він у перко, озимої свиріпи, редьки олійної на післяжнив- них посівах (табл. 70).
Найменші показники водоспоживання у культур на ранніх ярих посівах у ріпаку озимого і ярого, редьки, помітно вищі у цих самих культур у післяукісних і післяжнивних посівах. Це пояснюється різ- ними причинами — тривалою вегетацією в осінній період, знижен- ням приросту маси внаслідок високих липневих і серпневих тем-
315
Частина 3
ператур, періодично низькою відносною вологістю повітря, знижен- ням температури у вересні — жовтні.
Таблиця 70. Орієнтовні показники водоспоживання у різних видів капустяних (південна частина Лісостепу, колекційно-демонстраційний розсадник кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ, за даними автора)
Культура |
Період |
Коефіцієнт |
Урожай- |
Вихід сухої |
вегетації, |
водоспо- |
ність зеле- |
речовини, |
|
|
днів |
живання |
ної маси, |
ц/га |
|
|
|
ц/га |
|
Озимий ріпак |
100 |
695 |
320 |
44 |
Те саме весняної сівби |
60 |
509 |
240 |
32 |
Ярий ріпак |
55 |
500 |
180 |
28 |
весняної сівби |
||||
післяукісної сівби |
60 |
620 |
120 |
18 |
Перко |
90 |
800 |
180 |
24 |
Свиріпа озима |
95 |
724 |
240 |
34 |
Редька олійна |
50 |
540 |
180 |
26 |
весняної сівби |
||||
післяукісної сівби |
55 |
630 |
140 |
20 |
післяжнивної сівби |
60 |
712 |
120 |
17 |
Гірчиця біла післяжнивної |
70 |
590 |
230 |
30 |
сівби |
Усі хрестоцвіті, висіяні на корм, багаті на протеїн, якого містять майже стільки, як і бобові (табл. 71). У зеленій масі багато вітамінів, макро- і мікроелементів, зокрема сірки. Це сприятливо впливає на приріст і здоров’я поголів’я свиней, здоров’я і вовнову продуктив- ність овець і вовнових порід кіз.
Деяким недоліком капустяних як кормових культур є вміст у них глюкозидів, особливо в ріпаку, висока продуктивність якого часто поєднується із значним вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів. Ці сполуки несприятливо впливають на здоров’я тварин і якість продукції. Тому в посівах слід використовувати сорти, у яких вміст їх мінімальний, — Тисменецький, Дублянський, Снітиньський, Квінта, Гарант та ін.
Зелена маса капустяних при збиранні в оптимальні фази харак- теризується доброю перетравністю поживних речовин (65 – 80 %) і невисоким вмістом клітковини (17 – 19, 20 – 22 %). 1 кг сухої речо- вини відповідає 0,75 – 0,84 корм. од, а 1 кг корму містить 24 – 29 г перетравного протеїну. Поживність значною мірою залежить від внесення добрив і строку збирання. Краще згодовувати рослини у період бутонізації — на початку цвітіння. Рясне цвітіння і тепла погода приваблюють багато бджіл (капустяні, особливо ріпак і сви- ріпа, — добрі медоноси). При збиранні їх у цей період багато комах потрапляють у зелену масу, що небезпечно для тварин. Якщо капус-
316
Польове кормовиробництво
тяні згодовують у фазі цвітіння, скошувати їх доцільно після 12 год дня, коли на посівах менше бджіл.
Таблиця 71. Показники поживності 1 кг натурального корму
капустяних порівняно з іншими кормовими культурами
Культура, фаза |
Сухої |
Кормо- |
Пере- |
Каль- |
Фосфо- |
Кароти- |
травно- |
||||||
вегетації |
речови- |
вих |
го про- |
цію, г |
ру, г |
ну, г |
ни, % |
одиниць |
|||||
|
|
|
теїну |
|
|
|
Свиріпа озима |
14 |
0,12 |
26 |
1,2 |
0,70 |
30 |
(цвітіння) |
||||||
Редька олійна |
14 |
0,12 |
24 |
1,4 |
0,46 |
40 |
(цвітіння) |
||||||
Ріпак озимий |
14 |
0,12 |
28 |
1,6 |
0,90 |
38 |
(цвітіння) |
||||||
Перко (цвітіння) |
12 |
0,11 |
22 |
– |
– |
– |
Горох (виповнені |
19 |
0,17 |
28 |
2,6 |
0,53 |
32 |
боби) |
||||||
Конюшина лучна |
|
|
|
|
|
|
(бутонізація — |
18 |
0,17 |
27 |
3,7 |
0,57 |
46 |
початок цвітіння) |
||||||
Буркун білий |
21 |
0,18 |
29 |
3,0 |
0,80 |
42 |
(початок цвітіння) |
У чистому вигляді капустяні рослини згодовувати недоцільно, їх обов’язково слід використовувати разом з іншими, менш оводнени- ми кормами — зеленою масою злакових трав, силосом, сінажем. Оскільки капустяні культури дуже добре реагують на добрива, особ- ливо азотні, в них можливий підвищений вміст нітратів. Це визна- чають безпосередньо в полі методом експрес-аналізу соку листя і стебел, а також у лабораторії сучасними методами.
При вирощуванні капустяних, у тому числі й у післяжнивних посі- вах, слід уникати наступного за ними висівання цукрових і кормових буряків. У капустяних із ними є спільний шкідник — нематода. Ка- пустяні, особливо при заорюванні їх як післяжнивних сидератів, пози- тивно впливають на вміст у ґрунті органічної речовини, азоту, фосфо- ру, калію, мікроелементів, запобігають кореневій гнилі, що завдає, як відомо, великої шкоди зерновим культурам, особливо пшениці.
Вміст перетравної енергії в зеленій масі капустяних невисо- кий — 1,6 – 1,8 МДж на 1 кг. Однак великий вихід корму з 1 га дає змогу мати 30 – 40 ц/га сухої речовини за короткий період вегетації.
7.1.2. Коротка характеристика основних видів
Ріпак озимий, рапс (Brassica narus L. ssp. oleifera Metzg.) в Укра-
їні в XVIII – XIX ст. називали свиріпою (С.М. Усов, 1837), пізніше — ріпаком. У культурі представлений озимою і ярою формами, більш
317
Частина 3
поширена перша. Озимий ріпак восени найчастіше виростає у ви- гляді розетки з 9 листками, проте нерідко утворює укісну масу. Сте- бла з’являються здебільшого навесні (іноді восени), висота їх 80 – 130 см. Сизо-зелене листя має восковий наліт, нижні листки на че- решках, верхні — сидячі, наполовину охоплюють стебло. Квітки яс- краві світло-жовті, плоди — стручки з носиком, насіння — кулясте, сірувато-чорне, темно-коричневе діаметром 1,5 – 2,5 мм. Маса 1000 насінин 4 – 8 г. Добре відростає. Вміст сухої речовини у рослинах 11 – 14 % Перетравного протеїну в сухій речовині 16 – 18 %. Зимо- стійкість середня. У малосніжну зиму нерідко випадає з травостою.
Ріпак ярий (Вr. napus oleіfera D.C.) використовують у посівах кормових культур як у чистому вигляді, так і в сумішах з одноріч- ними травами і кукурудзою. Висота стебел 80 – 100 до 160 см, обли- стненість 42 – 44 %, листя перисте, суцвіття — нещільна волоть. Морфологічна будова аналогічна будові озимого ріпаку, а продук- тивність дещо нижча. Уражується, як і озимий ріпак, переважно хрестоцвітими блішками. Вологолюбна рослина. Зелена маса міс- тить 12 – 14 % сухої речовини, вміст перетравного протеїну стано- вить 16 – 18 %. Добре поїдають практично всі види тварин і птиці.
Свиріпа озима (Brassica campestris L.) подібна до ріпаку, проте має більш розсічене листя. Висота куща 80 – 120 см, листки ланцето- подібні, неопушені, нижні розсічені, дещо кучеряві, верхні — ціло- краї, розміщені переважно на стеблі спіраллю. Облистненість 45 – 47 %, суцвіття — жовто-лимонна волоть. Стручки неопушені, притис- нуті до стебла, поверхня горбиста, насіння червоно-коричневе, куляс- то-еліптичне, у стручку 15 – 25 насінин. Маса 1000 шт. — 2,8 – 3 г.
У зеленій масі 12 – 14 % сухої речовини, перетравного протеїну в сухій речовині — 15 – 16 %. Зимостійкість краща, ніж у ріпаку, про- те в малосніжні зими, як і ріпак, може підмерзати. Дає зелену масу на 5 – 10 днів раніше, ніж ріпак. Має широкий ареал використання, оскільки менш вимоглива до попередників і строків сівби, ніж ріпак.
Редьку олійну (Raphanus sativum d. var. oleifera Metzg.) довго відносили до малопоширених рослин. Проте із середини 70-х років ХХ ст. використовується у весняних, післяукісних і післяжнивних посівах у системі зеленого конвеєра. Її можна підсівати у посіви ку- курудзи на зелений корм, коли кукурудза досягне фази 3 – 4 лист- ків. Це трав’яна однорічна рослина. Висота стебел її сягає 120 см, листя кулясто-перисте, квітки блідо-фіолетові або білі. Стручки 5 – 6 см завдовжки з носиком, насіння темно-коричневе, округле. Маса 1000 насінин 8 – 12 г.
Це вологолюбна рослина з коротким вегетаційним періодом (40 – 50 днів від сівби до цвітіння). Навіть у післяукісних і післяжнивних посівах у Київській області формує до 300 ц/га високобілкової зеле- ної маси (Г.І. Демидась). Слабко уражується шкідниками і хвороба-
318
Польове кормовиробництво
ми. Холодостійка. Редьку олійну можна згодовувати усім видам тварин і птиці у сумішах із злаковими — вівсом, кукурудзою, судан- ською травою. Містить 12 – 14 % сухої речовини, 26 – 29 % сирого протеїну у сухій речовині, сірку, фосфор, кальцій, каротин.
Перко — це гібрид озимої свиріпи і китайської капусти. Вирощу- ють як післяжнивну й озиму проміжну культуру здебільшого на зе- лений корм, а на силос можна використовувати тільки у сумішах із культурами, які містять багато сухої речовини. Має дуже розгалу- жену стрижневу кореневу систему. За зовнішнім виглядом мало відрізняється від ріпаку і свиріпи, дає соковиту зелену масу, проте більш вологолюбна. Облистненість — до 50 %. На зволожених і зрошуваних площах перко можна використовувати як культуру ранньовесняної сівби. Має добру і задовільну отавність, тому уро- жайність зеленої маси сягає 600 ц/га. Характеризується швидким наростанням вегетативної маси (за 30 – 35 днів формує врожай зе- леної маси 150 – 200 ц/га).
Кормова капуста (Brassica subspontanea Lezg.) — це цінна кор-
мова культура у системі зеленого конвеєра, особливо для птиці й овець. Можна висівати навесні, в післяукісних і післяжнивних посі- вах. За біологічним циклом — дворічна, перехреснозапильна рос- лина. В перший рік утворює стеблоплід. Особливо цінними є сорти з тонкими і розгалуженими стеблами (стеблоплодами). Висота рос- лин — до 1,5 м, у післяукісних і післяжнивних посівах 60 – 80 см. На 2-й рік із бруньок у пазухах стеблоплоду виростають квітконосні пагони. Квітки яскраво жовті, мають 6 тичинок і маточку. Плід — стручок, який розвивається з маточки. Насіння більше, ніж у тур- непсу і брукви. Маса 1000 насінин 4 – 6 г. Культура дуже холодо- стійка, завдяки чому в середній смузі її можна збирати і в грудні. Використовується на зелений корм і силос. Найкращий молокогін- ний засіб, збільшує також жирність молока, містить вітаміни А, В, С і К (особливо А і С), які добре зберігаються у силосі. Урожайність при весняній сівбі 400 – 700 ц/га, післяукісній 300 – 400, післяжнив- ній — до 300 ц/га. Вологолюбна, але добре переносить періоди недо- статнього зволоження. Продуктивно використовує осінні опади й інтенсивно нарощує масу в цей період. Добре реагує на органічні і мінеральні добрива. До ґрунтів менш вимоглива, ніж білоголова капуста. Непридатні для кормової капусти легкі, піщані, глинисті, що запливають, заболочені і солонцюваті ґрунти, кислі ґрунти треба вапнувати. Добре силосується, чому сприяє підвищений вміст цук- рів у зеленій масі.
Тифон (Brassica rapa) — гібрид турнепсу з китайською капустою, виведений у 1976 р. у Нідерландах. Значно поширений у Великій Британії, Франції, Швеції, Данії, Нідерландах, Угорщині, США. Во- логолюбна рослина. Можна культивувати у районах з кількістю опа-
319