Частина 4

4. ЗАГОТІВЛЯ КОРМІВ ШТУЧНОГО СУШІННЯ

4.1.Господарсько-економічні і біологічні основи заготівлі

Штучне сушіння трав дає змогу звести до мінімуму втрати зеле- ної маси внаслідок біохімічних процесів — голодного обміну й авто- лізу, а також фізичні втрати через втрату листя, вимивання із рос- лин поживних речовин опадами тощо.

Дані досліджень, проведених в Інституті кормів УААН, ВІК та в інших наукових закладах, показують, що корми штучного сушіння (борошно, гранули, брикети із трав’яної різки та ін.) потрібні насам- перед для свиней, птиці, молодняку жуйних. Штучно висушеними травами замінюють досить значну частину зерна в комбікормах. Проте широке використання кормів штучного сушіння, як показала практика, недоцільне. Ці корми високопоживні, але нині дуже до- рогі. Собівартість 1 ц корм. од. трав’яного борошна, включаючи вар- тість сировини, в 4 – 5 разів перевищує собівартість 1 ц корм. од. свіжих зелених кормів і в 2 – 3 рази — 1 ц зерна.

Затрати енергії на заготівлю трав’яної січки, наприклад, порів- няно із заготівлею сіна активним вентилюванням збільшуються із

3127 до 80 444 МДж/га, на 1 корм. од. — із 1,03 до 20,36 МДж

(М.Ф. Кулик, В.В. Химич та ін.). Тому заготовляти корми штучного сушіння треба суворо за потребою. Разом із тим використання їх як інгредієнтів комбікормів для різних видів поголів’я тварин і птиці за подальшого вдосконалення і здешевлення виробництва доцільне й перспективне: 1 кг якісного трав’яного борошна або якісної січки відповідає 0,75 – 0,85 корм. од. Це пояснюється насамперед міні- мальними втратами листя і збереженням доброї перетравності цьо- го корму.

Трав’яне борошно доцільно гранулювати, а трав’яну січку — збе- рігати як у розсипному, так і в брикетованому вигляді. Трав’яне бо- рошно після виходу із сушильного агрегату має підвищену темпера- туру (до 40 °С і більше). При складанні великими штабелями воно повільно охолоджується, що призводить до надмірних втрат каро- тину. Те саме стосується і трав’яних гранул, температура яких після гранулювання становить 80 – 90 °С. І охолоджуються вони довше, тому гранулятор обладнують охолоджувальною колонкою, яка дає змогу понизити температуру гранул до 45 °С.

За даними Інституту кормів УААН, втрати каротину через 6 міс зберігання кормів насипом у приміщенні становлять 52 – 54 %, при зберіганні у паперових мішках — 4 – 6 %. У борошні більш високої вологості і трав’яній січці, вологість якої 14 – 16 %, краще зберіга- ється каротин.

414

Сучасні технології заготівлі кормів

Збереження корму значною мірою залежить від виду сховища, його конструкції. За даними В.В. Андрєєва, І.А. Кольваха та інших дослідників, у трав’яному борошні, яке зберігають у бетонованих герметизованих траншеях, довше (10 – 12 міс) і в більшій кількості зберігається каротин. При розгерметизації сховища каротин швидко руйнується, тому в сховищі мають бути відсіки.

Доцільніше заготовляти корми штучного сушіння із пров’ялених трав. При цьому в 3 – 3,9 раза збільшується продуктивність агрега- тів (табл. 100). Це різко здешевлює корми. За даними Санкт- Петербурзького державного аграрного університету, продуктивність сушильного агрегату при вологості сировини 85 % становить 52 % (якщо за 100 % взяти продуктивність його при вологості сировини 75 %). У разі зниження вологості до 70 % продуктивність агрегату збільшується на 30, до 65 % — на 64 і до 60 % — на 104 %. Мабуть, замість пального більш доцільно використовувати газ, а вологість сировини знижувати до 55 – 50 %.

Таблиця 100. Продуктивність АВМ за різної вологості сировини

				Продуктивність, т/год, з розрахунку
Воло-		на суху продукцію						на вологу масу
				А						А
гість	-0,4		-0,65				-0,4	-0,65
сирови-				1,5-		-3				1,5-	-3
ни, %
				1,5)-						1,5)-
	АМВ		АМВ	АМВ (СБ		АМВ	АМВ	АМВ		АМВ (СБ	АМВ
85	0,25		0,35	0,85		1,70	1,30	2,00		5,00	10,00
80	0,30		0,50	1,20		2,40	1,40	2,20		5,40	11,00
75	0,40		0,65	1,60		3,30	1,50	2,35		5,80	11,80
70	0,55		0,80	2,10		4,25	1,65	2,50		6,30	12,80
65	0,70		1,00	2,65		5,40	1,80	2,75		6,85	14,00
60	0,90		1,35	3,35		6,80	2,00	3,00		7,50	15,30

4.2. Технологія заготівлі

Для оптимізації режиму сушіння потрібно визначати вміст сухої речовини у трав’яній масі, контролювати витрати палива, продук- тивність агрегатів. Потім ці показники уточнюють за довідковими даними (див. табл. 101).

Корми штучного сушіння виробляють у системі сировинного кон- веєра. При складанні плану заготівлі їх, особливо у великому обсязі, розробляють систему сировинного конвеєра з розрахунками щоден- ної потреби зеленої маси, зазначенням періодів збирання, урожай- ності культур, площ посіву. Визначають також строки збирання по культурах, уточнюють технологію заготівлі, віддаючи перевагу

415

Частина 4

прив’ялюванню трав (скошування, прив’ялювання, згрібання, під- бирання, подрібнення), марки збиральних машин і транспортні за- соби, види сухих кормів (борошно, гранули, брикети, січка). З ура- хуванням цих даних складають загальний план виробництва кор- мів штучного сушіння. Відповідно до плану формують збирально- транспортну ланку і ланку з обслуговування агрегату й розрахову- ють необхідну кількість машин тощо. Для уточнення потреби у зби- ральних машинах та транспортних засобах проводять розрахунки за тими самими формулами, що й при заготівлі сінажу.

Потребу в зеленій масі на 1 год роботи сушильного агрегату ви- значають за формулою

Пс.а = Пс.п Сп/т ,

де Пс.а — продуктивність агрегату з розрахунку на вологу масу, т/год; Пс.п — продуктивність агрегату з розрахунку на суху продук- цію; т/год; Сп/т — маса сухої продукції в 1 т сирої маси, т;

С = 1(100 − Вс.м) 1,1, п/т 100

де Вс.м — вологість зеленої маси (сировини), %; 1,1 — поправний ко- ефіцієнт на залишкову (гігроскопічну) вологість трав’яного борошна.

Приклад. Агрегат АВМ-0,65 при вологості сировини 75 % виробляє 0,65 т трав’яного борошна за 1 год. Підставивши ці дані у формули, знайдемо:

Сп/т = 1(100 −75) 1,1 = 0,275 т; 100

Пс.м = 0,650,275 = 2,36 т.

Отже, необхідно 2,36 т зеленої маси при вологості 75 % для роботи АВМ-0,65 протягом 1 год.

5. ХІМІЧНЕ КОНСЕРВУВАННЯ КОРМІВ

5.1. Коротка історія питання

У виробництві кормів застосовують переважно природні види консервування — природне сушіння або природне сушіння з досу- шуванням, примусове сушіння на високотемпературних сушарках, аутоконсервацію (самоконсервацію) при сінажуванні, молочнокисле бродіння, яке виникає природним шляхом. Проте ще наприкінці XIX ст. в Італії (Жильолі, 1887) і в 1925 р. в Німеччині (Фінгерлінг)

416

Сучасні технології заготівлі кормів

для штучного підкислення кормів використовували мінеральні ки- слоти, наприклад соляну й сірчану. Надмірне підкислювання при цьому (до рН 2,0) неможливе, а підкислювання до межі кислотності при звичайному силосуванні (рН 4,0 – 4,2) сприяло швидкому кон- сервуванню корму, а отже, зменшенню втрат сухої речовини, що за- безпечувало задовільне поїдання його тваринами.

Фінський дослідник Віртанен (1933) запатентував свій досить вдалий консервант А1 — суміш соляної і сірчаної кислот (найбільш вдале співвідношення їх по 7 г-екв у 1 л води). Препарат добре за- рекомендував себе при консервуванні сировини з невеликим вміс- том цукру. Він не пригнічує розмноження дріжджів у масі корму, багатій на цукор. Це було встановлено і російськими вченими С.Я. Зафреном та Н.В. Колесниковим. Різні варіанти препаратів із соляної і сірчаної кислот із додаванням інших хімічних речовин не дали помітних результатів. Особливо широко проводились у нас і за рубежем досліди з цього питання в 50-х роках ХХ ст. (С.Я. Зафрен, Л.І. Ніколаєв, Н.А. Шманенко, Т.М. Татонов та ін.).

Консервування кормів мінеральними кислотами найбільш ши- роко застосовувалось у Фінляндії. Були сумніви відносно нешкід- ливості кислот, але головний недолік застосування їх — незруч- ність поводження з ними. Потім стали консервувати трави, насам- перед люцерну, більш перспективними хімічними препаратами — бісульфатом натрію, бісульфатом амонію, сульфаміновою кислотою (моноамід сульфатної кислоти), кислим препаратом Реймесхольма (суміш кислого фосфору і бісульфату натрію), пірофосфорнокислим натрієм тощо. Мета цього консервування — створити необхідну концентрацію водневих іонів, які обмежують розвиток мікрофлори або не дають їй розвиватись у кормі. В 60-ті ХХ ст. роки повсюдно застосовували піросульфат натрію (те саме, що й бісульфат натрію) по 4 – 5 кг на 1 т сировини. За рубежем його випускали під назва- ми «Силосан», «Консервант» тощо. У 70-х роках у Великій Брита- нії, ФРН, Польщі застосовували нітрит натрію у суміші з форміа- том кальцію. Проте вони, як і попередні препарати, не завжди да- вали позитивний результат. Крім того, що були сумніви відносно нешкідливості їх, ці препарати були ще й дорогими. С.Я. Зафрен і Л.І. Ніколаєв запропонували використовувати тільки нітрит ка- лію, 0,1 % якого пригнічує гнильні процеси, дріжджове бродіння і не впливає на молочнокисле бродіння в кормі, а за ефективністю не поступається ні перед піросульфітом натрію, ні перед кислот- ними препаратами. Головне консервувальне начало у нітриті на- трію — азотні оксиди. В кормі препарат через 1 – 1,5 міс нейтралізується.

417