VI. Попередній діагностичний висновок

• Грунтується на основі скарг хворого, інформації, отриманої при бесіді з дитиною / батьками та фізикальному дослідженні. Слід відповіти на наступні запитання:

1. Ураження якої системи можна припустити?

2. Гостре чи загострення хронічного захворювання?

3. Захворювання вроджене чи набуте, спадкове чи спадковообумовлене?

4. Які несприятливі фактори з анамнезу життя могли сприяти розвитку даного захворювання або обтяжувати його?

Встановлений на цьому етапі курації хворого діагностичний висновок є попереднім і потребує уточнення та доповнення за результатами параклінічних досліджень

Viі. План додаткових обстежень

• З огляду на попередній діагностичний висновок, встановлений на основі скарг, даних анамнезу та клінічного обстеження дитини, плануються параклінічні дослідження

• Перелік додаткових методів дослідження містить саме ті методи, які необхідні для підтвердження / уточнення виділених на попередньому етапі клінічних синдромів уражень тієї чи іншої системи / систем організму

• План обстеження включає лабораторні, інструментальні методи дослідження, необхідні консультації вузьких спеціалістів

Viіі результати лабораторних та інструментальних досліджень

• Лабораторні методи: аналізи крові, сечі, калу, дуоденального та шлункового вмісту; біохімічні аналізи крові

• Інструментальні методи: рентгенологічні методи, сонографія, ЕКГ

• Консультації вузьких спеціалістів

• Наведені результати лабораторних досліджень оцінюються з точки зору вікової норми, інструментальні дослідження - на предмет відхилення від норми.

Іх. Щоденник

• щодня до історії хвороби заносяться відомості про зміну стану хворого, динаміку патологічного процесу, обґрунтовуються і записуються призначені обстеження та лікування

• записи у щоденниках повинні бути лаконічними, проте відображати динаміку стану здоров'я дитини: клінічні дані, результати параклінічних досліджень

Х. Температурний листок та листок лікарських призначень

• дані клінічного перебігу хвороби: динаміка змін температури тіла, ЧСС, ЧД, АТ відображаються графічно у температурному листку, тут же і зазначається щоденна функція кишківника (випорожнення), нирок (добовий діурез)

• вказуються всі застосовані методи лікування протягом днів курації:

- режим (строгий ліжковий, ліжковий, напівліжковий, палатний, загальний)

- дієта, особливості питтєвого режиму; для дітей першого року життя слід розписати години годування з вказуванням страв і їх об’єму

- медикаментозне лікування: вказати назву препарату, форму, яка застосовувалася, шлях введення, дозу, кратність введення, залежність часу введення від прийому їжі або іншої лікувальної процедури

- фізіотерапевтичні методи лікування

Іх. Синдромальний діагноз

В процесі встановлення діагнозу передбачено 3 етапи творчої роботи:

1. Пошук симптомів

2. Групування симптомів у синдроми

3. Конструювання синдромального діагнозу з вказуванням ведучого синдрому.

Встановлення синдромального діагнозу слід проводити за наступною схемою:

1. Крок 1. Детальне обстеження хворого і виявлення суб'єктивних та об'єктивних симптомів

2. Крок 2. Групування виявлених суб'єктивних та об'єктивних симптомів у загальні і локальні симптоми, які дозволяють запідозрити ураження того чи іншого органу або системи.

3. Крок 3. Визначення синдромів і серед них (що особливо важливо) ведучого синдрому (попередній діагностичний висновок).

4. Крок 4. Уточнення та доповнення попереднього діагностичного висновку за допомогою результатів проведених лабораторно-інструментальних методів дослідження.

5. Корк 5. Обгрунтування синдромального діагнозу з вказуванням ведучого синдрому