2. Конкретні цілі.

• Знати етапи ембріогенезу та основні аномалії розвитку дихальної системи у дітей .

• Знати анатомо-фізіологічні особливості органів дихання у дітей та їх вплив на виникнення та перебіг патологічних процесів.

• Збирати анамнез у дітей з хворобою органів дихання.

• Проводити об’єктивне обстеження органів дихання дітей різного віку, демонструвати пальпацію, порівняльну і топографічну перкусію та аускультацію легень.

• Інтерпретувати одержані при об’єктивному обстеженні дані (оцінити характер кашлю, задишки, голосового тремтіння, перкуторного звуку, аускультативну картину та ін., виявити патологічні зміни та знати при якій патології вони спостерігаються).

• Аналізувати основні синдроми ураження органів дихання (ураження верхніх дихальних шляхів, обструкції дихальних шляхів стороннім предметом, обструкції бронхів, ущільнення легеневої тканини, підвищеної повітряності легеневої тканини, ателектазу, ураження плеври, пнемо- та гідротораксу, дихальної недостатності).

• Призначати комплекс лабораторно-інструментальних методів обстеження при захворюваннях органів дихання, знати вікові особливості лабораторних показників, інтерпретувати одержані дані.

• Надавати невідкладну долікарську допомогу при легеневій кровотечі, кровохарканні, зупинцідихання.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Нормальна анатомія	Анатомічна будова дихальних шляхів
Нормальна фізіологія	Фізіологія дихання, фізіологічні константи функції дихання людини
Пропедевтика терапії	Навики пальпації, перкусії, аускультації
Догляд за хворими	Принципи догляду за дітьми з захворюваннями органів дихання; проведення штучної вентиляції легень

4. Матеріали для аудиторної самостійної роботи студента

(зміст теми)

Тема 6. Особливості ембріогенезу органів дихання і аномалії їх розвитку. Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання у дітей. Методика клінічного обстеження органів дихання у дітей.

Ембріогенез. Дихальні шляхи починають формуватися на 3-му – 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку, коли з’являється вип’ячування передньої кишки з якого формуються гортань, трахея, бронхи та легені. Це вип’ячування на 4-му тижні ділиться на праву і ліву частини (майбутні праву і ліву легені). Потім кожна частина ділиться на менші гілки (майбутні частки). На 6-му тижні формуються часткові бронхи, на 8-му – 10-му – сегментарні бронхи. З 16-го тижня починають формуватися респіраторні бронхіоли (залозиста стадія розвитку легень). З 16-го тижня починає утворюватися просвіт в бронхах (стадія реканалізації). З 24-го тижня – формування майбутніх ацинусів (альвеолярна стадія). Формування хрящового каркасу трахеї і бронхів починається з 10-го тижня. З 13-го починають утворюватися залози в бронхах, що сприяє утворенню просвіту. Кровоносні судини утворюються з мезенхіми на 20-му тижні, а моторні нейрони – на 15-му. Особливо швидко васкуляризація легень відбувається на 26 – 28-му тижні. Лімфатичні судини утворюються на 9 – 10-му тижні в ділянці кореня легень. Формування ацинусів починається на 24-му тижні і на момент народження ще не закінчується і їх утворення продовжується в постнатальному періоді.

На момент народження дихальні шляхи (гортань, трахея, бронхи і ацинуси) заповнені рідиною, яка, швидко всмоктується відразу після народження з моменту встановлення дихання. З середини альвеоли покриті шаром сурфактанту, який починає синтезуватися під кінець внутрішньоутробного розвитку. Недостатність системи сурфактанту лежить в основі респіраторного дистресс-синдрому, який частіше спостерігається в недоношених дітей і клінічно проявляється важкою дихальною недостатністю.

Порушення на ранніх стадіях ембріогенезу приводять до формування вроджених вад розвитку: вроджений стеноз трахеї, агенезія легені, вроджені легеневі кисти. Частина передньої кишки, з якої розвиваються легені, в подальшому перетворюється на стравохід. При порушенні на цьому етапі ембріогенезу залишається сполучення між стравоходом і трахеєю – трахеостравохідна нориця.

Механізм першого вдиху.Дихальні рухи в плода з’являються вже на 13-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Однак вони відбуваються при закритій голосовій щілині. Протягом останніх 3-4-х місяців внутрішньоутробного розвитку дихальна активність плода пригнічується з невідомих причин, що попереджає заповнення легень меконіальними рештками, які екскретуються шлунково-кишковим трактом плода в амніотичні води. Після фізіологічних пологів дитина переважно починає дихати в перші секунди після народження і впродовж менше ніж хвилини встановлюється нормальний дихальний ритм. Швидше за все дихання ініціюється раптовою дією навколишнього середовища – незначна асфіксія, імпульси від рецепторів раптово охолодженої шкіри. В організмі дитини, яка не почала дихати негайно після народження прогресивно наростає гіпоксія і гіперкапнія, що додатково сильно стимулює дихальний центр і викликає дихання впродовж наступної хвилини.