Лекція № 7. Основні етапи релігійного життя в Україні в хх – ххi ст.

Мета лекції:

• освітня(навчальна): розкрити основні етапи релігійного життя в Україні в ХХ - поч. ХХІ ст., сучасну релігійну ситуацію в Україні;

• розвиваюча: формувати уміння та навички вироблення грамотного юридичного підходу до вирішення можливих релігійних конфліктів в Україні;

• виховна: виховання почуття патріотизму, релігійної лояльності і законослухняності.

Опорні поняття:секуляризація, свобода совісті, церковна свобода, релігійна община, церковна община, парафія, автокефалія, конфесія.

ПЛАН

1. Політика большевіків щодо релігії та церкви.

2. Політика радянської держави щодо релігії у 40-80-х рр. ХХ ст.

3. Сучасна ситуація в релігійному житті України.

1. Політика большевіків щодо релігії та церкви.

ХХ ст. вийшло в історію не тільки як століття жорстоких світових війн і глобальних екологічних катастроф, але й як час наступу на релігію. Процес секуляризації в минулому столітті набув величезного розмаху і привів до поступового витисненню релігії із багатьох сфер людського життя.

Значний внесок у формування релігійної політики більшовиків зробив

В. И. Ленин.

З приходом до влади більшовики за кілька міся­ців створили цілу низку законів, спрямованих проти Російської православної церкви (РПЦ) як могутньої опори царату. Конституційно-правова база держав­ної релігійної політики переважено сформувалася в перші п'ять років комуністичного панування. Більшовицький уряд відокремив церкву від держави та школу від церкви, що законодавче було закріплено декретом від 23 січня 1918 року та радянською

конституцією.

Більшовики проголошували, що правова санкція відокремлення церкви від держави в конституції мала стати умовою забезпечення дійсної свободи совісті. Про повну свободу мова може йти лише тоді, коли кожному громадянинові надаються: 1) свобода вибо­ру релігії, що передбачає й свободу заснування но­вих віровчень; 2) свобода сповідань, зокрема свобо­да здійснення релігійних обрядів і свобода пропага­нди; 3) користування громадськими та політичними правами незалежно від релігійних вірувань і 4) свобода не мати ніякої релігії.

Окрім свободи совісті складовим елементом релі­гійної свободи радянські юристи називали церковну свободу. Під цим поняттям вони розуміли свободу заснування нових релігійних громад, свободу цер­ковної організації й управління та повну рівність перед законом усіх релігійних об'єднань, чиї цілі не суперечать чинному законодавству.

Насамперед більшовики прагнули підірвати еко­номічну могутність православної церкви, що, на їх думку, мало призвести до занепаду православ'я. У 1920 році церкву в Україні було позбавлено права юридичної особи. Руйнування матеріальної бази продовжилося в 1922 - 1923 роках, коли було проведено кампанію з вилучення церков­них коштовностей.

Великих втрат церква зазнала в 1932 - 1933 ро­ках, коли в Україні стався голодомор, улаштований кремлівською верхівкою, що зітнув життя 3-5 мільйонів селян. Таким чином було значно підірвано соціальну базу церкви на селі.

Висновки:

Наслідки антирелігійної війни виявилися трагіч­ними для народу. Викоренення релігії дуже швидко призвело до дегуманізації суспільства й установлен­ня кривавого сталінського режиму, жертвами якого стали мільйони радянських людей.