3.Ціннісні орієнтації християнства. Сутність християнської моралі.

Християнство вказало віруючим нові ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації — це важливі елементи внутрішньої структури особистості, які закріпленні життєвим досвідом поведінки індивіда. Ціннісні орієнтації виступають важливішим мотивом поведінки людини. Ціннісні орієнтації уявляють собою сукупність філософських, політичних, естетичних, моральних переконань людини, глибокі та постійні уподобання, моральні принципи поведінки. В кожному суспільстві ціннісні орієнтації особистості є об’єктом виховання, цілеспрямованого впливу.

Християнство має весь набір ціннісних орієнтацій. Важливе місце серед них займає морально-етична проблематика. Можна сказати, що християнство — це не стільки релігія про устрій всесвіту і суспільства, скільки релігія про те, як жити людині, про суть людського буття, про совість, належне, честь тощо.

Християнська мораль склалася в результаті осягнення трьох етапів морального закону. 1 етап - складається в акті творіння, коли людина усвідомлює своє призначення як Образ і Подоба Бога, пізнає свою духовну природу, розум, волю, щоб володарювати над світом земним.

2 етап - заповіді Мойсею, 1494 р. до н.е., Сінай, які були дани на двох скрижалях: 1 - Я Господь, Бог твій... да не буде у тебе інших богів предо Мною; 2 - не роби собі кумира; 3 - не проголошуй ім’я Господа даремно; 4 - помятай день суботній, щоб святити його; 5 - шануй отця свого і мати свою; 6 - не вбивай; 7 - не прелюбодійствуй; 8 - не кради; 9 – не свідчи неправдиво на свого ближнього; 10 - [не заздри]. Тим, хто любить Бога і виконує його заповіді Бог творить милість «до тисячі родів». Тим, хто не полюбляє - покарання, в тому числі дітей за провину отців «до третього та четвертого роду».

3 етап – новозавітна учительна місія Ісуса Христа, який казав: «Шукайте Царствія Божім і Правди Його». Царствіє Божіє трактується Ісусом Христом як (а) богоподобство; (б) справедливість та істина; (в) добро та утіха.

Правда Царствія Божія це те, що реально існує, рівно як і те, що кожній людині доступні шляхи досягнення Царствія. В основі лежить виконання двох головних заповідей. Перша і найбільша заповідь: - «возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, и всією душею твоєю, и всім розумінням твоїм» (Мтф., гл. 22, ст. 37).

Друга заповідь - «возлюби ближнього твого, як самого себе» (Мтф., гл. 22, ст. 39). Любов до ближнього реалізується в результаті трьох імперативів поведінки: (1) любіть всіх і будьте досконалі, як досконален Отець ваш Небесний (Мтф., гл. 5, ст. 44-48);(2) майте добрі помисли і добру мову (Мтф., гл. 15, ст. 11, 17-20); (3) майте добру поведінку, як-то: «не вбивай, не прелюбодійствуй, не кради; не свідчи неправдиво на свого ближнього; Поважай батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе» (Мтф., гл. 19, ст.18-19).

Центральними поняттями християнської моралі виступають категорії любові й гріха.

Любов - це потяг одного створіння до іншого для взаємного доповнення життя. Розрізняють три види любові: (1) ідеальна, це подружня, яка дається благодаттю Святого Духа, яка є, вищим символом ідеальних відносин між особистим началом та суспільним загалом (прикладом такої любові виступають відносини Ісуса Христа та Його Церкви); (2) батьківська (приклад: любов Бога-Отця к Сину Ісусу Христу); (3) дітей до батьків (приклад: любов Ісуса Христа до Бога-Отця).

Гріх - це відчуження людини від своєї сутності, запаморочення Образа Божія в людині.

Висновки: моральна доктрина християнства є універсальною, оскільки, по-перше, в ньому проголошено принцип етичної рівності всіх людей; по-друге, в християнстві проголошена рішуча боротьба з частиною природи людини, яка поневолена гріхом, по-третє, християнство апелює до гідності та доброчесності людини, закликає його наслідувати заповіді «блаженства», здолати зло добром, не відповідати насильством на насильство, любити ворогів.