81. Рента як форма доходу в ринковій економіці

Рента - це дохід від фактора, пропозиція якого нееластична. Це означає, що рента можлива лише при фіксованій кількості певного ресурсу. Вона створюється завдяки тому, що альтернативна вартість капіталовкладень в інші галузі буде нижчою. Рентні відносини можуть виникати у різних галузях, де ресурси дуже обмежені. Тому говорять про різні види ренти. Гірська рента виникає при використанні родовищ корисних копалин; екологічна рента створюються завдяки якості навколишнього середовища, наприклад, на ринку житла, рекреаційних зон тощо; рента рідкісності стосується використання таланту або виняткових здібностей певних людей. Рента властива передусім сільському господарству, де у процесі виробництва беруть участь природні процеси і біологічні фактори. Разом з тим треба мати на увазі, що провідна роль у розвитку сільськогосподарського виробництва завжди належить економічним факторам. У сільському господарстві розрізняють види ренти: Абсолютна рента – рента, яка не залежить від якості землі. Диференційна рента – рента, яка залежить від якості землі.Комерційна рента – рента, яка є доходом власника будь-якої землі. Економічна рента – рента, яка створюється лише на кращих землях. РЕНТА = Виручка від реалізації продукції на середніх і кращих землях – Виручка від реалізації продукції на гіршій землі. Таблиця «Формування ренти»

Здійснивши однакові виробничі витрати, підприємці через різну якість земель отримали різний врожай. Рента на середній землі = 160-120=40. Рента на кращі землі = 200-120=80. Існують альтернативні варіанти використання землі як її власником, так і її користувачем.

У зв’язку з цим, формула для розрахунку ціни землі має вигляд:

Пояснення до формули: від продажу землі її власник хотів би мати таку суму, яка, будучи покладена в банк, давала б йому дохід не нижчий, ніж рента. Інакше йому вигідніше віддавати землю в оренду і отримувати ренту. Ціна землі залежить прямо пропорційно від розміру ренти та обернено пропорційно від процента по банківських вкладах.

82. Позичковий процент як форма доходу та фактори, що його визначають

Позичковий відсоток - це плата за капітал, тобто за гроші, позичені для ведення бізнесу. Для кредитора він виступає як плата за ризик неповернення грошей, а для позичальника - це плата за право користуватися грошовими ресурсами в даний період часу. Сучасна економічна теорія розглядає відсоток як ціну капіталу, незалежно від того, хто його отримує: власник позичкового чи фізичного капіталу. Пояснюється такий підхід тим, що в сучасних умовах, коли акціонерна форма капіталу стала панівною, доходи від акціонерного капіталу виступають як відсоток грошового капіталу.

Відсоткова номінальна ставка - це ціна, яку сплачує позичальник кредиторові за надані в користування кошти і виражається в незмінних грошових одиницях. Реальна відсоткова ставка - це номінальна ставка, скоректована на темп інфляції. Щоб розрахувати реальну відсоткову ставку, слід від номінальної ставки відняти відсоток інфляції.

Розмір відсоткової ставки залежить від таких факторів:

-      обсягів грошового капіталу;

-      загального стану економічної кон'юнктури;

-      попиту і пропозиції на ринку капіталу;

-сезонності умов виробництва;

-      середньої норми прибутку у підприємців;

-      темпів інфляції;

-      співвідношення між внутрішнім і зовнішнім державним боргом та ін.

Вона розраховується як сума сплати за позику, поділена на суму позиченого капіталу, виражену у відсотках:

Позичковий відсоток = сума сплати за позику/ сума позиченого капіталу*100%

Представники різних напрямків економічної думки по-різному підходять до проблеми визначення відсоткової ставки. Так, Дж.Кейнс стверджував, що відсоткова ставка визначається співвідношенням попиту і пропозиції на гроші. Пропозиція — це величина стала, оскільки її регулює Центральний банк, а попит визначаєтьсябажанням купувати певні споживчі блага та заощаджувати гроші, вкладаючи їх у цінні папери. Альтернативною формою збереження багатства є вкладення грошей у виробництво й отримання прибутку.Операції на фондовому ринку зумовлюють вирівнювання норми доходу від усіх фінансових активів і визначена таким чином єдина відсоткова ставка є ринковою ставкою відсотка. Прихильники класичної економічної теорії вважають, що ставка відсотка визначається продуктивністю (попитом на інвестиційні ресурси) та ощадливістю (пропозицією заощаджень). Графічна точка перетину кривих заощаджень та інвестицій є рівноважною ставкою відсотка.