138. Роль транснаціональних корпорацій у світовому господарстві

Транснаціональні корпорації (ТНК) - це гігантські монополії, які діють у світовому масштабі, контролюють значну частку світового виробництва товарів, послуг, процесу ціноутворення і привласнюють монопольно-високі прибутки. Інакше кажучи, ТНК – це міжнародні концерни, тобто група підприємств (дочірніх фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії) яка тримає акції цих підприємств. ТНК – найдинамічніший структурний елемент світової економіки. За мо-більністю, здатністю до трансформації зв’язків і організаційних структур, швидкі-стю реакції на імпульси розвитку технологій вони набагато перевершують націо-нальні або регіональні форми господарських утворень. На відміну від них, ТНК не прив’язані до тієї чи іншої території, а отже, здатні з’єднати фактори виробництва різної державної належності і брати участь в освоєнні ринків у будь-якій частині світу. Більшість провідних ТНК розміщено у Першому Світі, проте і в країнах, що розвиваються, вже впродовж десятиліть функціонують великі ТНК. Капіталіс-ти Третього Світу стають більш глобалізованими, а глобальна система є динаміч-ною моделлю для розуміння змін, що відбуваються у економіках країн, що розви-ваються. Серед найбільших ТНК країн Південно-Східної Європи та СНД доміну-ють російські компанії. Серед галузей домінують транспортні перевезення та га-лузі, пов’язані з видобуванням природних ресурсів. Україна поступається за обсягом нагромаджених ПІІ та їх величиною в розрахунку на душу населення країнам Центральної та Східної Європи, вона має значний потенціал для іноземних інвесторів. Цей потенціал визначається перева-гами розміщення ПІІ, серед яких виділяються відносно великий і зростаючий ри-нок, наявність факторів виробництва, інфраструктури, економіко-географічне по-ложення країни та ін. Поряд із збільшенням обсягів випуску продукції, рівня зайнятості та ін-тенсифікацією виробництва, в Україні виникають нові труднощі, пов’язані з дія-льністю ТНК, а саме: ТНК намагаються привласнити частину прибутку держави, досить часто проводять демпінгову політику щодо національних підприємниць-ких структур, різними шляхами намагаються уникнути сплати податків, посилю-ють імпортну залежність економіки. Залучення інвестицій в українську економіку не завжди відповідає наці-ональним інтересам України та поняттю економічної безпеки. Останнє передба-чає, що значна частка капіталу, особливо в стратегічних галузях, повинна належа-ти українським власникам і перш за все – державі. В базових галузях промисловості України відбувається експансія росій-ського капіталу. Найбільш поглинуті російськими ТНК галузі економіки України – нафтова (переробка і реалізація) та газова.

139.Розв’язання проблеми економічної ефективності та соціальної справедливості у соціальній ринковій економіці.

Соціальна справедливість відображає оцінку реально існуючої системи розподілу і формування доходів, її становлення з оптимальними принципами організації сфери розподілу доходів і заробітку. Сприйняття і оцінка справедливості в економіці носить відносний, а не абстрактний характер. Люди суб’єктивно визначають співвідношення отриманого доходу і загальних зусиль, потім співставляють його з доходами інших людей, які виконують аналогічну роботу. Якщо співставлення виявляє несправедливість – стимули до іношого виду економічної діяльності будуть знижуватися, виникає почуття образи і незадоволення. Соціальна справедливість передбачає порівняльну, суб’єктивну оцінку людьми дійсного ("сущого") з точки зору його відповідальності повному ідеалу ("належному"). У цьому зв’язку можна говорити про те, що соціальна справедливість визначається системою оцінок і цінностей людей, моральними стандартами, тобто соціально–етичними вимогами до реально існуючих економічних відносин. Хоча оцінка справедливості тих чи інших економічних процесів носить суб’єктивний характер, проте вона при накладанні на об’єктивні умови є однією з суттєвих ознак вірності і обгрунтованості економічних рішень і заходів. Справедливість з точки зору її етичного змісту не піддається більш–менш точному економічному визначенню. У цьому плані представники класичної ліберальної теорії заперечують саме поняття соціальної справедливості, яке передбачає нібито абстрактну досконалу модель розподілу. Уявлення про соціальну справедливість є, на їх думку, напіврелігійним забобоном, а її реалізація приводить до придушення економічної свободи особи. Соціальна справедливість, яка кимось впроваджується і забезпечується, не має нічого спільного з природним ходом економічного розвитку, прямо суперечить логіці об’єктивних процесів і не може у кінцевому підсумку вважатись виправданою з соціальної точки зору. Постановка проблеми справедливоті в економічній сфері виправдана настільки, наскільки вона є природним наслідком розвитку економічних відносин. Соціальна справедливість в умовах ринкових відносин пов’язана із скасуванням необгрунтованих привілей окремих людей та соціальних груп. Принцип соціальної справедливості почав розглядатись як рівність у доходах, майнова рівність у доходах, майнова рівність і зрівняльний розподіл. На практиці в умовах толітарної держави принцип соціальної справедливості по суті перетворився в принцип рівності злиднів.

Якщо розглядати соціальну справедливість з позиції рівності доходів, то ринок не має нічого спільного з нею. У найширшому розумінні справедливість означає наявність необхідних умов для нормального цивілізованого розвитку економіки, забезпечення її демократичного характеру, реалізації прав і свобод людини. Термін «ефективність» буквально означає результативність використання засобів для досягнення цілей. Ефективність має відношення до технологічних і економічних процесів. Економічна ефективність означає результативність виробництва в зіставленні з витратами необхідних ресурсів і потребами людей. Отримувати якомога більше товарів і послуг з доступних підприємству рідкісних ресурсів - ось у чому суть економічної ефективності. Якщо ефективність більше одиниці, то має місце підвищення ефективності, а коли менше одиниці, то зниження. Економічна ефективність залежить від економічного ефекту, а також від витрат і ресурсів, які викликали даний ефект. Таким чином, економічна ефективність - величина відносна, що отримується в результаті зіставлення ефекту з витратами та ресурсами. Зазвичай аналізуються обидва показники, що характеризують успішність економічної діяльності підприємства, так як окремо показники ефекту та ефективності не можуть дати повної і всеосяжної оцінки підприємству. Економічні та технічні аспекти ефективності характеризують розвиток основних факторів виробництва та результативність з використання. Соціальна ефективність відображає вирішення конкретних соціальних завдань (поліпшення умов праці, охорону навколишнього середовища тощо). Зазвичай соціальні результати тісно пов'язані з економічними, оскільки їх досягнення невіддільне від розвитку матеріального виробництва. Ефективність виробництва відноситься до числа ключових категорій ринкової економіки, яка безпосередньо пов'язана з досягненням кінцевої мети розвитку суспільного виробництва в цілому і кожного підприємства окремо. У найбільш загальному вигляді економічна ефективність виробництва являє собою кількісне співвідношення двох величин - результатів господарської діяльності та виробничих витрат. Сутність проблеми підвищення економічної ефективності виробництва полягає у збільшенні економічних результатів на кожну одиницю витрат у процесі використання наявних ресурсів. Важливим напрямком підвищення ефективності виробництва є поліпшення якості продукції. Вплив цього фактора на загальний обсяг виробництва визначається, як правило, прямим рахунком на основі різниці в ціні виробів підвищеної якості порівняно з ціною виробів більш низької якості. Якщо продукція підрозділяється по сортах або є які-небудь інші градації за якістю і відповідно за ціною, то вплив зміни якості на обсяг продукції визначається за допомогою середньої зваженої ціни.