98. Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги. Рівень безробіття

Безробіття – це відсутність робочих місць для осіб, які бажають та в змозі працювати.

Безробітні, у визначенні Міжнародної організації праці (МОП), — це особи у віці 15 -70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості). які одночасно задовольняють трьом умовам:

не мають роботи (прибуткового заняття),

шукають роботу або намагаються організувати власну справу,

готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів.

Кількість безробітних - це абсолютний показник безробіття, що вказує на його розміри.

Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення – це відносний показник безробіття, що показує його поширеність і називається рівнем безробіття.

Причини безробіття 1. Глибокі структурні зрушення в економіці  2. Спади і кризи в економіці  3. Упровадження нових технологій  4. Нерівномірне розміщення продуктивних сил 5. Зміни в демографічній структурі населення  6. Сезонні коливання рівня виробництва окремих галузей економіки

Виділяють такі типи безробіття:

Фрикційне безробіття - викликане добровільним бажанням працівника змінити місце роботи. Це з цілому прогресивне явище, держава допомагає їм влаштуватися шляхом підбору вакантних місць.

Структурне безробіття - пов'язане із змінами в структурі суспільного виробництва (згортання галузей, зникнення професій). Таким безробітним потрібно перекваліфіковуватися.

Природне безробіття - фрикційне та структурне разом. Цей тип безробіття присутній на всіх фазах циклу, в тому числі і на «пік». Воно вважається нормальним.

Циклічне безробіття - викликане циклічним спадом виробництва. З цим видом безробіття держава бореться шляхом макроекономічних заходів. Різновидами циклічного безробіття є змушена неповна зайнятість, приховане безробіття.

Безробіття веде до відставання рівня виробництва від потенційного рівня, що описується законом Оукена:

якщо фактичний рівень циклічного безробіття перевищує природний рівень на 1 %, то відставання обсягу виробництва від потенційного рівня складає 2,5%.

99.Зайнятість як соціально-економічна категорія.

Зайнятість населення — це участь працездатного населення в суспільному виробництві. До зайнятого населення, згідно із ЗУ "Про зайнятість населення", належать:

— працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах, незалежно від форм власності і господарювання;

— громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою

— назначені на оплачувані посади в органах державної влади, управління або в громадські організації;

— особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва;

— працюючі громадяни держав, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Особи працездатного віку, які працюють, а також незайняті громадяни, що бажають трудитися і активно шукають роботу, належать до категорії “економічно активного населення”. Особи, що зайняті іншою корисною діяльністю або просто не бажають брати участі у суспільному виробництві, належать до “економічно неактивного населення”.    Кількість зайнятих характеризується рівнем зайнятості, який можна розрахувати двома способами:    1. Частка зайнятих у загальній чисельності населення

Рз = Чз / Чнх 100%

де Рз — рівень зайнятості, %; Чз — чисельність зайнятого населення, відповідно до балансу трудових ресурсів, осіб; Чн — чисельність населення, відповідно до балансу трудових ресурсів, осіб.    2. Частка зайнятих в економічно активному населенні

Рз = Чз / Чеан × 100%

де Чеан — чисельність економічно-активного наслення, осіб.