Перетворення грошей у капітал. Загальна формула капіталу. Виробництво додаткової вартості
Таким чином для бізнесу потрібні гроші, первісний капітал. Але гроші самі по собі ще не є капіталом. Рух грошей, як еквівалента, тобто посередника в обігу відбувається за формою:
(Товар – Гроші –
Товар – штрих).
А рух грошей, як капіталу, тобто з метою їх збільшення йде за формою:
(Гроші
– Товар – Гроші – штрих).
Де
,
тобто початкова сума + певний приріст
грошей. Цей приріст, тобто надлишок над
початковою сумою, називаєтьсядодатковою
вартістю.
Таким чином капітал – це зростаюча вартість, вартість, що приносить додаткову вартість.
Формулу
називають загальною формулою
капіталу,
тому що вона відбиває його рух незалежно
від сфери та епохи. Гроші самі по собі
не капітал, а перетворюються в нього
лише тоді, коли створюють додаткову
вартість.
Виникає питання про природу додаткової вартості, її джерело. На поверхні явищ складається враження, що вона створюється в сфері обігу, тобто в торгівлі, і породжена нееквівалентним, нерівноцінним обміном. Насправді це не так, тому що:
1) У сфері обігу нова вартість не створюється, там лише змінюється її форма (товарна в грошову і навпаки). Отже додаткова вартість тут теж не створюється.
2) Нерівноцінний обмін лише перерозподіляє наявну вартість (те, що губить один, одержує інший).
Таким чином у сфері обігу, тобто в торгівлі, додаткова вартість не створюється. Тому її джерело треба шукати в сфері виробництва.
У виробництві беруть участь речовинні й особисті фактори. Засоби виробництва самі по собі не створюють нову вартість, їхня вартість переноситься на товар конкретною працею працівника без зміни. Виходить, джерело додаткової вартості - особливий товар - робоча сила.
Робоча сила – це здатність людини до праці, сукупність фізичних і духовних сил, які він використовує у виробництві. В ринковій економіці робоча сила перетворюється на товар, тому що для цього є дві умови:
-особиста свобода людини;
-відсутність у працівника засобів виробництва.
Властивості товару „робоча сила”
Вартість – це вартість засобів існування працівника і його родини.
Споживча вартість - здатність робітника працювати, створюючи вартість більшу, ніж вартість робочої сили.
Бізнесмен поєднує робочу силу і засоби виробництва. Іде процес праці, що через двоїстий її характер одночасно є процесом створення і споживчої вартості, і вартості. Конкретною працею працівник створює нову споживчу вартість, переносячи в неї вартість спожитих засобів виробництва. Абстрактною працею він створює нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Цей надлишок нової вартості над вартістю робочої сили і є додаткова вартість. Тому робочий день кожного працівника ділиться на дві частини:
Необхідний робочий час
працівник створює необхідний продукт,
рівний вартості робочої сили (відпрацьовує
зарплату)Додатковий робочий час
працівник створює надлишковий продукт,
тобто додаткову вартість.
Таким чином додаткова вартість – це вартість, створена найманим працівником понад вартість його робочої сили. Вона привласнюється власником засобів виробництва і є для нього формою економічної реалізації власності на капітал.
За участю в створенні додаткової вартості К. Маркс розділив капітал на постійний і змінний.
Постійний капітал (с) – це та частина капіталу, що втілена в засобах виробництва і в процесі виробництва не змінює свою вартість (витрати на сировину, матеріали, енергію,обладнання)
Змінний капітал (v) - та частина капіталу, що втілена в робочій силі і в процесі виробництва змінює свою вартість.
Додаткова вартість (m) - це прирощення тільки змінного капіталу!
Маса додаткової вартості (m) – це її абсолютна величина.
Норма додаткової
вартості (
) – це
відношення додаткової вартості до
змінного капіталу виражене в %:
Норма додаткової вартості показує ступінь її зростання.
Таким чином, повна
вартість товару (
)
складає суму витрат постійного капіталу
(с),
змінного (v)
та додаткової вартості:
,
де с – стара вартість, що втілена в спожитих засобах виробництва (вартість сировини, матеріалів, амортизація обладнання)
- нова, або
новостворена вартість,
що включає вартість змінного капіталу
v (зарплата)
плюс додаткову вартість (
).
Теорії капіталу.
Марксистська – розглядає капітал як соціально-економічне явище – капіталістичні виробничі відносини в межах і завдяки яким відбувається привласнення факторів та результатів виробництва власником робочої сили, промислового, торгового, позичкового капіталу, землі, тощо.
Речова теорія капіталу – розглядає його як речі, здатні самі по собі приносити дохід і забезпечувати приріст багатства. В її межах виділяють три теорії:
а) теорія трьох факторів виробництва Ж.-Б. Сея. Згідно з нею у виробництві – беруть участь три чинники, кожен з яких є джерелом доходів: праця-зарплати, капітал-прибутку, земля-ренти, а їх сума утворює вартість вироблених товарів;
б) концепція «продуктивності капіталу» обґрунтовує здатність капіталу як одного з факторів виробництва створювати дохід;
в) концепція стримування (засновник Н. Сеньйор) пов’язує виникнення прибутку з тимчасовою відмовою капіталістів від невиробничого споживання, та вкладання коштів, що не спожиті, у виробництво.
Монетарна теорія капіталу (С. Фішер, Дж. Робінсон) ототожнює капітал з грошима, зокрема з кредитними.
Теорія «людського капіталу» (60-ті рр. ХХ ст.). Її основою є погляди У. Петті та А. Сміта які вважали, що трудові навички та здібності людей належать до основного капіталу. Вони є джерелом майбутніх доходів тому треба інвестувати в людський капітал.
Теорія інтелектуального капіталу. Вважає джерелом додаткової вартості не працю, а знання та інформацію.
У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за багатьма аспектами:
а) за джерелами формування:
- власний; залучений.
б) за напрямами інвестування:
- речовий; людський.
в) за сферами застосування:
- промисловий;
- торгівельний;
- позичковий.
г) за способом обороту та перенесення вартості:
- основний; оборотний.
д) за значенням у створенні та перерозподілі доходу:
- реальний; фіктивний.
е) за формами функціонування:
- індивідуальний;
- колективний;
- суспільний.
є) за масштабами функціонування:
- національний; міжнародний.
ж) за роллю у створенні додаткової вартості:
- постійний; змінний.