Тема №16. Суть і структура світового господарства.

Форми міжнародних економічних відносин

Навчальна мета

• розкрити сутність та структуру світового господарства;

• визначити місце України в світовому економічному просторі;

• проаналізувати основні форми міжнародних економічних зв'язків;

• з'ясувати цілісність світового господарства та виявити його основні протиріччя.

План

1. Світове господарство, його суть, структура, основні етапи розвитку.

2. Основні форми міжнародних економічних зв'язків.

3. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

4. Сутність і основні напрями економічної глобалізації світу.

1. Світове господарство, його суть, структура,

основні етапи розвитку

Світове господарство – це сукупність національних економік,пов’язаних між собою міжнародним розподілом праці та міжнародними економічними відносинами.

Його виникнення стало наслідком інтернаціоналізації господарського життя, тобто встановлення стійких зв'язків між підприємствами різних країн і державами в цілому.

З одного боку інтернаціоналізація економіки раціоналізує і оптимізує умови виробництва, дозволяє скоротити витрати, підвищити продуктивність праці, збільшити обсяги виробництва. А з другого - посилюється залежність національних економік від світового господарства.

В основі інтернаціоналізації господарства лежить міжнародний розподіл праці, тобто спеціалізація окремих країн в рамках світового господарства на виробництві певних видів товарів і послуг з метою реалізації їх на зовнішніх ринках.

Основними чинниками міжнародної спеціалізації є:

• географічне місцезнаходження;

• історико-культурні особливості;

• історичні традиції і досвід національного виробництва певних товарів і послуг.

В сучасних умовах на поглиблення міжнародного розподілу праці впливають такі чинники:

• посилення дефіциту національних природних ресурсів;

• загострення конкуренції на національному ринку, що стимулює пошук нових ринків збуту, у тому числі за межами держави;

• можливість знизити національні витрати виробництва за рахунок залучення дешевшої сировини, робочої сили;

• пошук шляхів підвищення конкурентноздатності товарів за рахунок виробництва їх за кордоном і економії на транспортних витратах і т.п.

Етапи розвитку світового господарства:

І. Етап світової торгівлі (XV – XVIII ст.) коли основною формою співпраці країн була торгівля. Обмін йшов без правової основи, часто нееквівалентний.

ІІ. Етап іноземних інвестицій (з ІІ половини ХІХ століття) коли основною формою економічних зв'язків був вивіз капіталу, тобто інвестиції.

ІІІ. Етап економічної інтеграції (з ІІ половини ХХ століття), коли склалась вища форма економічного співробітництва країн, що вимагає проведення злагодженої економічної політики.

Становище суб'єктів світового господарства сьогодні різне. Тому його структуру розглядають за різними ознаками:

1) За рівнем економічного розвитку країн розрізняють:

• високорозвинені країни;

• середньорозвинені країни;

• країни з низьким рівнем економічного розвитку.

Критерій віднесення країн до тієї або іншої групи – виробництво ВНП в розрахунку на душу населення.

2) За галузевою структурою виробництва:

• індустріальні країни;

• індустріально-аграрні;

• аграрно-індустріальні;

• аграрні.

Показник - частка промисловості і сільського господарства у ВНП.

3) За ступенем інтеграції в світове господарство:

• високо інтегровані;

• слабко інтегровані країни.

Критерій: частка зовнішньоторговельного обороту (експорт + імпорт) у ВНП.

Основні суперечності світового господарства:

1. Між високорозвиненими країнами і країнами з низьким рівнем економічного розвитку;

2. Між високорозвиненими країнами на основі конкуренції між ними;