2. Економічна система соціалізму: теорія і практика. Механізм функціонування «державного соціалізму»

Ідея соціальної рівності, справедливого суспільства існує стільки, скільки існує людство. Легенди про соціальну рівність з'явилися з появою класового суспільства.

Соціалізм - це не тільки ідея, але й практичний рух пов’язаний із прагненням трудящих змінити суспільство. На всіх етапах еволюції соціалістична ідея базувалася на наукових знаннях, реалістичних передбаченнях, революційному романтизмі, елементах соціальної утопії.

Фахівці виділяють такі етапи розвитку соціалістичної ідеї:

1. Утопічний соціалізм (Т. Мор, Ш. Фур'є, Р. Оуен й ін). Вони пояснювали необхідність ліквідації приватної власності, капіталістичної системи, необхідність розподілу за працею та потребами, доводили взаємозв'язок соціалізму і гуманізму. Але їх соціалізм був утопічним, тобто нездійсненним, тому що вони не бачили шляхів побудови такого суспільства.

2. Перетворення соціалізму з утопії в науку (К. Маркс і Ф. Енгельс). Вони вважали, що розвиток суспільства визначається економічними законами: капіталістичне виробництво базується на приватній власності на засоби виробництва, експлуатації. Воно набуває суспільного характеру, що суперечить приватному привласненню (працюють всі, а привласнюють окремі люди). Тому необхідно ліквідувати приватну власність шляхом революції, встановити плановий характер розвитку економіки. Таким чином модель К. Маркса носила антиринковий характер.

3. Криза традиційних уявлень про соціалізм і обґрунтування його нового бачення.

Модель соціалізму, практично реалізована в СРСР й інших країнах, відрізнялася від марксистської визначальною роллю держави в економіці, тому одержала назву державного соціалізму.

В СРСР вона склалась в довоєнний період в ході індустріалізації та колективізації. Одержавлений соціалізм з одного боку був викривленням ідеї соціалізму, в центрі якої була не держава, а людина праці, а з іншого боку - державний соціалізм був непоганим прикриттям сталінського тоталітарного режиму.

Таким чином, сучасна економічна наука оцінює модель державного соціалізму як приклад глибоких деформацій у розвитку суспільства.

Ознаки економічної моделі державного соціалізму:

• монополія державної власності,

• надмірна централізація суспільного виробництва,

• відносини адміністративної залежності, що гальмують розвиток ринку,

• бюрократизм в керівництві, відсутність самоврядування,

• жорстка залежність економіки від ідеології і політики,

• замкнутість національної економіки, слабка інтеграція у світовий ринок, традиційна опора на власні сили.

Таким чином, державний соціалізм – це суспільний лад, що склався після перемоги соціалістичної революції в результаті деформацій в економіці та політиці, соціальній і духовній сферах суспільства. Він являє собою систему застиглих адміністративних методів управління економікою з відповідними нормами права, політичними інститутами, ідеологічними установками.

Витратна господарська система державного соціалізму пристосована до екстенсивного розвитку, дозволяє мобілізувати в руках держави величезні ресурси й направити їх на вирішення вузького кола надзвичайно важливих проблем. Тому державний соціалізм, як модель економічної системи, ефективний в особливих умовах (наприклад у період війни), але він не в змозі забезпечити ефективний розвиток за нормальних умов. Ця система змогла довго проіснувати в СРСР за рахунок паразитування на запасах корисних копалин і традиційного аскетизму нашого народу.