Основні методи державного регулювання

а) прямі - це методи з допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (держконтракт, держзамовлення, субсидії, дотації, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, держстандартів, нормативів, ліцензування тощо).

б) непрямі - це опосередковані засоби державного впливу на діяльність господарюючих суб’єктів (правові та економічні методи, зокрема: ставки податків, облікові ставки, митні тарифи, закони, що регламентують діяльність господарюючих суб’єктів).

Для проведення цих різноманітних заходів держава звертається головним чином до фінансової, фіскальної та кредитно-грошової політики. Політика держави щодо організації та використання фінансів для здійснення своїх функцій і задач, називається фінансовою політикою. Фіскальна політика – це бюджетно-податкова політика. ЇЇ можна визначити як політику, що проводиться шляхом маніпулювання державними доходами (насамперед, податками) і витратами. Грошово-кредитна політика – це політика, що проводиться шляхом регулювання грошової маси в обігу й удосконалення кредитної сфери. Обидва ці напрямки державної політики тісно зв’язані один з одним. Однак цей зв'язок у ринковій і централізованій економіці істотно розрізняється. Країни з ринковою економікою, яка почала формуватися 2-3 сторіччя тому, постійно шукають оптимальне поєднання державного регулювання й функціонування природно сформованого ринкового механізму.

Таким чином, державне регулювання економіки – це сукупність форм, методів та інструментів за допомогою яких держава впливає на діяльність господарюючих суб’єктів і ринкову кон’юнктуру з метою створення умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

3. Державний сектор економіки і державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функцій держави

Специфічним інструментом державного регулювання економіки є державний сектор економіки – це комплекс господарських суб’єктів, що повністю або частково належать центральним або місцевим органом влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних і політичних функцій.

Об’єкти державної власності виступають:

а) матеріальною основою функціонування держави як політичного інституту (майно держави, збройних сил, міліції, органів державного управління, монетний двір);

б) економічною основою для підприємницької діяльності (Центральний банк, залізниця, промислові та с/г державні підприємства).

За допомогою державного сектору економіки вирішуються такі проблеми:

• забезпечення національної безпеки і цілісності економіки;

• забезпечення збалансованого і стабільного розвитку національної економіки;

• підвищення її конкурентноздатності;

• соціалізація економіки, виробництво суспільних благ;

• створення умов для розвитку приватного сектору економіки;

• екологічні;

• розвитку регіонів.