Основні елементи інфраструктури:

- біржі: товарні, фондові, валютні, біржі праці,

- банківська система,

- небанківські установи,

- страхові компанії, інвестиційні фонди,

- митна система,

- інформаційні центри і агентства,

- рекламні агентства,

- юридичні контори,

- сервісні центри,

- торгові палати та ін.

Кожен структурний елемент ринку функціонує через певний елемент інфраструктури.

Ринок засобів виробництва функціонує через:

- товарні біржі,

- торгові будинки,

- ТПП,

- ярмарки, аукціони,

- торгово-промислові палати та ін.

Товарна біржа - оптовий товарний ринок. Угоди на реалізацію товару тут укладаються без попереднього огляду, за стандартами та зразками.

Види угод:

Спот-угода - на реально існуючий товар,

Ф'ючерсна - на майбутнє.

Посередники в угодах - брокери.

Біржа, як комерційне підприємство забезпечує брокерів приміщенням, зв'язком, здійснює облік операцій, розбір господарських суперечок. Для цього в структурі бірж створюються спеціалізовані комітети на чолі з директорами. Очолює біржу президент.

Товарні біржі бувають

- спеціалізовані,

- універсальні

Ринок цінних паперів функціонує через фондову біржу.

Функції фондової біржі:

- акумулює тимчасово вільні кошти і вкладає їх в економіку;

- сприяє переливанню капіталу;

- формує курс цінних паперів.

Посередники на фондових біржах - брокери (маклери) і ділери.

Ринок робочої сили функціонує через бірж праці.

Функції біржі праці:

- облік вільних робочих місць і вакансій,

- облік безробітних,

- допомога безробітним у працевлаштуванні та підприємствам у підборі кадрів,

- матеріальна допомога безробітним,

- організація перекваліфікації,

- кваліфікаційна експертиза та ін.

Біржі праці будують свою роботу на принципах добровільності, рівноправного співробітництва, довіри та гуманності.

Мікроекономіку цікавить ринок як економічна форма організації суспільного виробництва, що ґрунтується на свободі підприємництва, конкуренції, ціноутворення, комерційному характері зв'язків між господарюючими суб'єктами.

Ринкова економіка ефективна тому, що має свій механізм саморегулювання, який функціонує на основі об'єктивних економічних законів.

Ринковий механізм – це така форма організації суспільного виробництва, за якої індивідуальні виробники і споживачі взаємодіють через ринок з метою вирішення трьох основних проблем економіки: Що? Як? Для кого виробляти?

Проблема “Що виробляти?” вирішується ринком щодня шляхом голосування грошовою одиницею споживача, тобто виробляється те, що купують, що користується попитом.

Проблема “Як виробляти?” вирішується за допомогою конкуренції: виробляти треба так, щоб витримати цінову конкуренцію та вкластись у ринкову ціну: скорочувати витрати, поліпшувати якість продукції, послуг.

Проблема “Для кого виробляти?” вирішується з врахуванням доходів споживачів.

Таким чином за словами американського економіста Поля Семюельсона “ринкова економіка управляється двома монархами: споживачем і рівнем техніки.” Від споживача залежить попит, а від рівня техніки - пропозиція: витрати, якість продукції, обсяг випуску.

Велика роль прибутку у функціонуванні ринкового механізму. Прибуток визначає винагороду та зиск за результати підприємницької діяльності, змушує переливати капітал з низькоприбуткових галузей у високоприбуткові, використовувати передові методи виробництва.

Таким чином, основні елементи ринкового механізму саморегулювання економіки це:

• ринкова ціна;

• попит і пропозиція;

• конкуренція.

Високо оцінюючи регулюючу роль ринку класична політекономія, зокрема Адам Сміт назвав її принципом “невидимої руки”: кожен суб'єкт ринкової економіки ставить свою мету, переслідує свою власну вигоду, а ринок немов би невидимою рукою змушує його робити те, що вигідно всьому суспільству. Наприклад: бізнесмен ставить мету дістати більший прибуток, а ринок змушує його знижувати витрати, підвищувати якість, урізноманітнювати асортимент. Робітник ставить мету одержати більшу зарплату. Ринок змушує його краще працювати, підвищувати кваліфікацію, перекваліфіковуватись, що вигідно всьому суспільству.

2. Основоположним атрибутом ринкової економіки є конкуренція.

Конкуренція(від латинського конкурро – зіштовхуватися) – це суперництво, економічна боротьба суб'єктів ринкового господарства за кращі умови виробництва та купівлі-продажу товарів з метою одержання максимального прибутку.

Вона виникає з появою товарного господарства за якого суб'єкти є економічно незалежними. У ринковій економіці конкуренція свідомо використається державою як рушійна сила економічного та соціального прогресу. Позитивна роль конкуренції в економіці виявляється через її функції:

• спілкування та узгодження інтересів господарюючих суб'єктів;

• вимагає знижувати витрати виробництва, підвищувати якість продукції шляхом впровадження досягнень НТП;

• балансує попит та пропозицію, і, в кінцевому підсумку, все суспільне виробництво та споживання;

• формує ринкову ціну.

Конкуренція пронизує всю систему виробництва й купівлі-продажу товарів і проявляється в різних формах, які з часом урізноманітнюються:

а) історично розрізняють:

• внутрішньогалузеву й міжгалузеву конкуренцію.

б) за змістом конкуренція буває:

• цінова;

• нецінова.

в) за суб'єктами:

• конкуренція продавців;

• конкуренція покупців.

г) за методами:

• добросовісна;

• недобросовісна.

д) за станом:

• досконала, тобто чиста;

• недосконала.

3. Конкуренція породжує монополію, бо веде до концентрації виробництва та капіталу, а це - об'єктивна економічна основа для монополізму.

Монополія (монос – один, полео - продаю) в самому загальному вигляді означає виключне право на володіння чим-небудь, або виконання певних дій, що належить одній особі, групі осіб або державі.

В економічному розумінні монополія – це велике підприємство, фірма, що зосереджує основну масу виробництва та збуту якось продукту і панує на ринку з метою одержання монопольного прибутку.

Таким чином, основна ознака монополізму - панування на ринку.

Розрізняють такі види монополій:

1. Природна:

Вона встановлюється на рідкісні елементи: землю, корисні копалини, та є стійкою.

2. Штучна:

Вона може бути: випадкова, загальна, стійка (картелі, синдикати, трести, концерни).

Монополія губить ринок, бо обмежує або знищує конкуренцію. Ринок не наповнюється товарами, не вдосконалюється якість продукції, стримується НТП, тому що прибуток досягається за рахунок монопольних цін:

- монопольно-високих (на продукцію монополій);

- монопольно-низьких (на сировину для монополій).

Для боротьби з монополізмом держави з ринковою економікою використають антимонопольне законодавство.

В Україні антимонопольний закон прийнятий в 1991 р. “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”

Відповідно до нього створений Антимонопольний комітет, що може використати такі засоби боротьби з монополізмом:

- примусове розукрупнення монопольних утворень;

- накладення штрафів і вилучення прибутку, отриманого за рахунок монопольних цін.

Закон дає визначення недобросовісної конкуренції:

- несплата податків;

- використання товарного знаку, імені чужої фірми;

- поширення неправдивих чуток, що наносять збиток фірмі.

Засоби боротьби з недобросовісною конкуренцією:

- відшкодування збитків;

- накладення штрафів і вилучення прибутку, отриманого за рахунок недобросовісної конкуренції;

- вилучення з продажу партії товару.

Залежно від стану конкуренції розрізняють такі моделі ринку:

1. Ринок досконалої (чистої) конкуренції

2. Ринок недосконалої конкуренції:

а) ринок монополістичної конкуренції;

б) олігопольний ринок;

в) чиста монополія.

Досконала (чиста) конкуренція – це така ринкова ситуація коли численні виробники продають схожу (стандартизовану) продукцію і ніхто з них не може контролювати ринкову ціну. Як правило це ринки простих товарів: пшениця, цукор, акції.

Характерні риси:

- багато учасників обміну, тобто продавців і покупців;

- стандартизована продукція;

- вільний доступ на ринок нових продавців і можливість вільного виходу з нього.

- повна інформація про ринок у його суб'єктів.

Такі умови сьогодні нездійсненні в повному обсязі, тому дана модель існує в більшій мірі теоретично, чим практично.