- •Конспект лекцій та плани семінарських занять
- •2. Предмет і метод політекономії.
- •3. Економічні категорії та закони. Система економічних законів. Позитивна та нормативна політекономія.
- •Особливості економічних законів:
- •4. Функції політекономії, методи її вивчення.
- •Тема 2. Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт Лекція 2
- •Семінарське заняття № 2
- •Питання до самостійного вивчення
- •Тема 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні Лекція 3
- •Семінарське заняття № 3.
- •Питання до самостійного вивчення
- •Тема 4. Відносини власності в економічному житті суспільства
- •Шляхи роздержавлення власності:
- •Принципи приватизації:
- •Не підлягають приватизації:
- •Тема 5. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини
- •Його характерні риси :
- •Тема 6. Загальні основи ринку
- •Функції ринку
- •Основні елементи інфраструктури:
- •Ринок монополістичної конкуренції:
- •Олігопольний ринок
- •Чиста монополія.
- •Ціна рівноваги
- •Тема 7. Суб’єкти регулюваної ринкової економіки
- •Суб’єкти регулюваної ринкової економіки
- •Організаційні форми.
- •4. Основні суб'єкти ринкових відносин:
- •9. Бізнес у сільському господарстві має свої особливості:
- •Ціна землі
- •Національні моделі змішаної економіки
- •Тема 9.Суспільний продукт і його форми. Національний доход. Лекція 15
- •Семінарське заняття № 15
- •Питання до самостійного вивчення
- •Тема 10. Економічне зростання і його чинники. Циклічний розвиток економіки Лекція 16
- •Семінарське заняття № 16
- •Питання до самостійного вивчення
- •Причини безробіття
- •Основні чинники зростання витрат:
- •Тема 11 Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини Лекція 17
- •Семінарське заняття № 17
- •Питання до самостійного вивчення
- •Функції соціальних гарантій.
- •Основні соціальні програми:
- •Джерела доходів:
- •Показники ступеня нерівності:
- •Тема 12 Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу. Лекція 18
- •Семінарське заняття № 18
- •Питання до самостійного вивчення
- •Етапи розвитку світового господарства:
- •Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі:
- •Є два напрями державної зовнішньоторговельної політики:
- •Форми інвестицій:
- •Форми міжнародної міграції:
- •Список рекомендованої літератури:
Форми інвестицій:
а) за суб'єктом:
- приватні;
- державні.
б) за метою і характером використання:
- підприємницька – інвестиції в нове будівництво за кордоном або придбання діючих підприємств чи прав власності на них;
- позичкова – надання кредитів урядам або приватним особам інших країн, вкладення грошей на банківські рахунки фінансових організацій за кордоном;
- іноземна економічна допомога, тобто довгострокові позички під невисокий відсоток, безпроцентні позички, продаж надлишків товарів, науково-технічна допомога.
В даний час зростають масштаби і змінюються напрями руху капіталів:
- відхід від односпрямованого вивозу (з розвинених в країни, що розвиваються) за рахунок збільшення міграції з розвинених країн в розвинені;
- зміна співвідношення форм вивозу на користь збільшення вивозу позичкового капіталу;
- рух капіталів прискорює інтернаціоналізацію господарського життя за рахунок взаємопроникнення капіталів різних країн;
- посилення політичної і військової спрямованості вивозу капіталу.
Масова міграція населення здійснюється в трудовій, сімейній, релігійній, туристичній формі.
Трудова міграція – це міграція робочої сили, тобто стихійне переміщення працездатного населення з одних країн в інші з метою використання своєї робочої сили за кордоном.
Форми міжнародної міграції:
безповоротна, тобто зміна місця проживання;
тимчасова (1 – 5 років)
сезонна ( до 1 року)
човникова – мігрант постійно переїздить з однієї країни в іншу (фронтальєри) (в прикордонних регіонах)
нелегальна, тобто з порушенням еміграційного законодавства
«витік умів» - тобто переїзд висококваліфікованих фахівців.
Основні напрями міжнародної міграції робочої сили:
- з країн, що розвиваються, у високорозвинені;
- міграція в межах високорозвинених країн;
- міграція між країнами, що розвиваються;
- з постсоціалістичних країн в економічно розвинені;
- міграція кваліфікованих фахівців і науковців з розвинених країн в ті, що розвиваються.
Економічні наслідки міжнародної міграції суперечливі і для країн, які приймають мігрантів і для тих країн, звідки робоча сила мігрує.
Сучасні науково-технічні зв'язки.
З розвитком НГР жодна держава світу не в змозі повністю задовольнити свої потреби в техніці і технології, створити всі види наукової продукції, тому роль науково-технічних відносин зростає.
Основні шляхи науково-технічних зв'язків:
торгівля високотехнологічними і наукоємними товарами, тобто електронно-обчислювальною технікою і фармацевтичними виробами;
міжнародний технологічний обмін у формі:
- патентів;
- ліцензій;
- ноу-хау;
- угод про надання управлінських послуг;
- угод про здачу об'єктів «під ключ»;
лізинг, інжиніринг, консалтинг і обмін у сфері підготовки кадрів учбовими закладами різних країн.
Розширення науково-технічних зв'язків супроводжується посиленням конкуренції між країнами у пріоритетних напрямах НТП. Це веде до зміни співвідношення сил між провідними країнами, які забезпечують обмін технологіями. Якщо після Другої світової війни технологічним лідером були США, то зараз зростаючу роль в цій сфері відіграють Японія, Німеччина, Франція, Китай.
Спільна підприємницька діяльність з іноземним капіталом.
Міжнародні економічні відносини виступають у формі загального підприємництва. Це – економічна діяльність суб'єктів двох і більш країн, яка здійснюється на основі об'єднання капіталів і інших чинників виробництва для реалізації загальних цілей.
Форми спільного підприємництва:
- концесія – договір про здачу в експлуатацію іноземній особі на певний період землі, господарських об'єктів, надр, які є власністю держави або місцевих органів. Концесіонер створює свій господарський звіт, результат функціонування якого є його власністю. Державі він платить певну суму.
- консорціум – тимчасове об'єднання фірм або організацій різних країн з метою вирішення певних проблем;
- спільне підприємство – базується на об'єднанні капіталів власників різних країн, які здійснюють загальне управління, спільно ризикують і ділять прибуток;
- вільні економічні зони – це частина національного економічного простору, де використовується особлива система пільг і стимулів.
Їх види:
- зони вільної торгівлі;
- промислово-виробничі;
- технічні (технопарки, технополіси);
- сервісні (офшорні зони, податкові гавані, де компанії або зовсім не платять податки або платять дуже низькі податки. В світі > 300 офшорних зон, часто їх використовують для відмивання «брудних грошей»)
На початку ХХI століття в світі налічувалось 2000 вільних економічних зон різних напрямів. Вони довели свою ефективність як форми світогосподарських зв'язків.
3. Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей, як світових. Вони склались з розвитком зовнішньої торгівлі і пройшли тривалий шлях розвитку. Організаційною формою міжнародних валютних відносин є міжнародні валютні системи.
Це форма організації міжнародних валютних відносин, яка склалася на базі розвитку світового ринку і закріплена міжнародними угодами.
Міжнародна валютна система пройшла декілька етапів:
I. Система золотого стандарту. Вона склалась в кінці ХІХ століття. Роль світових грошей виконувало золото, а курс встановлювався за співвідношенням золотого вмісту грошей.
Перша світова війна підірвала систему золотого стандарту, тому в 1922 р. на Генуезьській конференції була створена нова.
II. Система золотодевізного стандарту: банкноти обмінювалися на девізи (векселі, чеки) інших країн, які можна було обміняти на золото.
Роль світових грошей разом із золотом грали англійський фунт стерлінгів і долар США.
Після ІІ світової війни в 1944 р. була створена
ІІІ. Бреттон – Вудськая валютна система. Це система золотодоларового стандарту, коли долар США став різновидом світових грошей. США зобов'язалися обмінювати долари на золото за курсом 35 доларів за 1 тройську унцію (31,1г.). Для міждержавного регулювання валютних відносин був створений МВФ.
В ІІ половині 60-х рр. долар девальвувався, США припинили його обмін на золото за фіксованою ціною, тому в 1971 р. була створена нова валютна система.
IV. Ямайська валютна система. Це система паперово-валютного стандарту.
Вона відмінила офіційний золотий паритет, офіційну ціну золота, фіксацію золотого вмісту національних грошових одиниць. Засобом міжнародних розрахунків стала нова одиниця – СДР – спеціальні права запозичення СДР – це безготівкові гроші у вигляді записів на рахунках держав – членів МВФ. Її курс встановлюється на основі корзини з п'яти найстійкіших валют: долар США, німецька марка, французький франк, японська ієна, англійський фунт стерлінгів.
Формування принципів Ямайської системи не завершене, вона наповнюється новим змістом. В її межах існують і локальні системи, наприклад ЄВС, які підкоряються загальним принципам.
4. Інтеграція і інтернаціоналізація світового господарства є основою економічного глобалізації світу.
В світовій економічній літературі немає єдиного визначення глобалізації. Більшість вчених бачить в ній швидку всесвітню інтеграцію економіки через торгівлю, фінансові потоки, передачу технологій, інформаційні системи і культурні процеси. Розрізнені національні економіки зливаються в глобальну економіку з взаємозалежними компонентами. Головними рушійними силами цього процесу є технологічний процес, розвиток міжнародної інфраструктури, революційні зміни в інформаційній технології, лібералізація торгівлі і міжнародних зв'язків.
Характерні риси економічної глобалізації:
зростаюча залежність національних економік і їх взаємопроникнення;
інтернаціоналізація світової економіки на основі поглиблення міжнародного розподілу праці;
посилення відкритості національних економік і розширення торгівлі товарами і засобами виробництва.
Основні ознаки глобалізації економіки:
розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, що виявляється в стиранні відмінностей між міжнародними суб'єктами;
посилення відкритості національних економік;
зміна ролі держави в розвитку національних економік (держава втрачає контроль над механізмом проведення економічної політики у сфері зайнятості і стабілізації національної економіки)
В дію вступають закони вільного, ринку, а не парламентів.
Таким чином глобалізація – це процес інтеграції, глобальної інформатизації, розгортання світових комунікацій, які роблять земну кулю досяжною в будь-якому місці. Це одночасно процес виходу на світову арену більшої частини світових капіталів і планетарні комерційні дії з боку найсильніших країн. Розгортання цих процесів формує глобальний наддержавний простір. Його мета - формування глобалізованої світової економіки, головною економічною організацією якої є оновлена, глобальна світова економіка, що характеризується новою структурою економічних відносин.
Основні напрями економічної глобалізації світу:
глобалізація виробництва (шляхом інтеграції, створення ТНК)
глобалізація торгівлі шляхом її лібералізації, створення ТНК
глобалізація фінансових ринків шляхом інтеграції міжнародних ринків капіталів
кардинальна трансформація механізмів економічного регулювання з метою створення глобальної інтегрованої регулюючої системи.
Глобалізація має як позитивні, так і негативні наслідки.
Позитивним є підвищення темпів розвитку світової торгівлі, інтенсифікація прямих іноземних інвестицій, посилення мобілізації робочої сили. Кінець кінцем це сприяє прискоренню економічного і соціального розвитку країни.
Негативні наслідки глобалізації:
її плодами більшою мірою користуються розвинені країни, що сприяє поглибленню розриву між рівнем економічного розвитку розвинених і бідних країн.
диференціація доходів в середині країн, оскільки плодами глобалізації користуються перш за все ТНК.
Глобалізація – суперечливий процес. Загострення її суперечностей, негативні соціальні наслідки певних її процесів породжують суспільний рух - антиглобалізм.
Таким чином глобалізація це об'єктивний процес планетарного характеру, зупинити який неможливо. Проте потрібні зусилля світової спільноти щоб, не зменшуючи переваг глобалізації, створити механізм, що мінімізує її негативні соціальні наслідки.