Його характерні риси :
замкнутість, тому що продукти не виходять за межі господарства, виробники не вступають у відносини обміну;
ручна універсальна праця;
прямі зв'язки між виробництвом і споживанням.
В - Р - С (виробництво - розподіл - споживання)
В натуральному господарстві проблеми що? як? і для кого виробляти? вирішуються самими виробниками, власниками засобів виробництва, з врахуванням обсягів споживання.
Товарне господарство – це така форма господарства, за якої продукти виробляються відособленими виробниками для обміну, продажу на ринку.
Умови виникнення товарного виробництва:
суспільний поділ праці (спеціалізація);
відносна економічна відособленість товаровиробників.
Характерні риси :
відкрите господарство, тому що виробники вступають у відносини обміну;
суспільний поділ праці;
непрямі зв'язки між виробництвом і споживанням, тобто через обмін.
Типи товарного господарства :
просте - базується на приватній власності і особистій праці товаровиробника;
розвинене (капіталістичне) - базується на найманій праці.
2. У будь-якому типі товарного господарства продукти праці набувають економічної форми товарів.
Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну, продажу.
Любий продукт стає товаром за двох умов:
коли він створений для чужого споживання;
коли створення продукту опосередковане працею людини.
Властивості товару:
Споживча вартість – це корисність речі, здатність її задовольняти певну потребу людини.
Так як товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої людини, то він має суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.
Вартість – це уречевлена в товарі, суспільно необхідна абстрактна праця. Вартість - не фізична властивість товару, у ній немає ні грама речовини природи. Це - певне виробниче відношення втілене в товарі.
Дві властивості товару породжені двоїстим характером праці, витраченої на його виробництво: праця одночасно є й конкретною і абстрактною.
Конкретна праця – це праця витрачена у певній доцільній формі, за допомогою певних знарядь праці (праця пекаря, фінансиста, столяра й т.д.).
Вона якісно неоднорідна, незрівнянна та є джерелом споживчої вартості. Наприклад: працею пекаря створюється хліб.
Абстрактна праця– це праця незалежно від конкретної форми, певна сума витрат фізичних і духовних сил людини, його енергії, мозку. Абстрактна праця виступає як загальнолюдська, тому вона якісно однорідна, і є джерелом вартості.
У кожному товарі втілене глибоке протиріччя між конкретною і абстрактною працею, що виявляється як протиріччя між приватною і суспільною працею: до появи товару на ринку праця, втілена в ньому, виступає як приватна, тому що виробник використовує свої засоби виробництва, сам вирішує що, як, і для кого виробляти, кому продавати та ін. На ринку, у процесі обміну, приватна праця вже виступає як суспільна, бо товар створений для чужого споживання. Якщо товар не продано, або продано зі збитком, то це означає що праця, втілена в ньому, так і залишилась приватною, не одержала суспільного визнання.
Відповідно до трудової теорії вартості величина вартості товару визначається суспільно-необхідними витратами праці на його виробництво, які вимірюються суспільно-необхідним робочим часом, тобто часом тих виробників, що створюють основну масу даного товару, тому що вони в найбільшій мірі задовольняють потреби суспільства в цьому товарі.
Є і інші теорії вартості:
- теорія витрат виробництва,
- теорія трьох факторів виробництва (праця, земля, капітал),
- теорія попиту та пропозиції,
- теорія граничної корисності,
- неокласична теорія - багатофакторний підхід до визначення величини вартості товару.
Закон вартості – це об'єктивний економічний закон товарного виробництва і обміну, який називають ще законом еквівалентів. Суть закону вартості полягає в тому, що виробництво та обмін товарів здійснюється на основі їхньої вартості, тобто за суспільно необхідними витратами праці.
Закон вартості в ринковій економіці діє як закон ринкових цін: виробити, купити-продати товар можна лише за ринковою ціною. Коливання цін навколо вартості є механізмом дії закону вартості.
Функції закону вартості
стихійно регулює суспільне виробництво;
стимулює розвиток продуктивних сил суспільства, НТП;
спричиняє економічну і соціальну диференціацію товаровиробників.
Гроші - це категорія товарного виробництва. В економічній теорії немає загальновизнаного визначення ні походження, ні сутності грошей.
Раціоналістична концепція грошей пояснює їх походження як результат домовленості, згоди між людьми в обміні.
Еволюційна (марксистська) теорія розглядає гроші як результат тривалого розвитку і вдосконалення обміну та мінової форми вираження вартості. Відповідно до неї грошовій формі виразу вартості товару, як найбільш розвиненій, передували інші, менш розвинені форми.
Проста, одинична або випадкова.
З'явилася при
первісному обміні. Суть її в тому, що
кожен товар випадково виявляв свою
вартість у якомусь іншому і обмінювався
на нього.
.
Ймовірність обміну тут незначна, тому
поступово люди перейшли до іншої форми.
Повна або розгорнута.
Кожен товар виражав свою вартість постійно в цілому ряді інших.
наприклад 1 вівця = 3 сокири або 2 мішки зерна або...
Загальна форма вартості:
Всі товари обмінюються на один, котрий відіграє роль загального еквівалента і стає товаром-грішми.
Але такі товари - гроші, як зерно, худоба, хутра були незручні в зберіганні та використанні:
Поступово люди придивилися до природних властивостей золота, і всі товари стали обмінювати на нього. Це - нова форма вартості.
4. Грошова форма вартості:
Суть її в тому, що роль загального еквівалента виконує золото як грошовий матеріал.
Роль грошей закріпилася за золотом завдяки його природним властивостям: легко ділиться, не окисляється, рідкісне в природі, трудомістське у видобутку.
Таким чином гроші - це особливий товар, що виконує роль загального еквівалента виробництва і обміну товарів, тобто товар з допомогою якого вимірюється вартість всіх інших товарів.
Західні економісти виводять сутність грошей з їх функцій. У зв'язку з цим їх теорії поділяються на декілька напрямків:
- металістична - ототожнює гроші з благородними металами;
- номіналістична - вважає, що гроші не товар, а умовний знак, вартість якого визначає держава.
- кількісна - вважає, що вартість грошей обернено пропорційна їх кількості.
Гроші виконують роль загального еквівалента лише в товарному господарстві, тому втілюють виробничі відносини товарного господарства. Їх роль виявляється через відповідні функції.
Всі економісти визначають три основні функції грошей:
Міра вартості, тобто за допомогою грошей вимірюють вартість товарів, оцінюють їх.
Ціна - це грошовий вираз вартості.
Засіб обігу, тобто обміну.
Засіб нагромадження, тобто утворення скарбів. Цю функцію виконують лише повноцінні гроші, тому що паперові піддаються інфляції.
Деякі економісти визначають ще дві функції грошей:
Засіб платежу (при оплаті послуг).
Світові гроші, тобто засіб міжнародних розрахунків.
5. Зараз у світі відбулася демонетизація золота, тобто воно вже не використовується для карбування монет (за винятком колекційних). Тому грішми служать кредитно - паперові знаки.
Паперові гроші - це символи, знаки повноцінних золотих грошей. Вони не мають вартості.
Кредитні гроші - це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди та виражають відносини між кредитором і боржником. Їх види: вексель, чек, кредитні картки, „електронні гроші”.
Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в будь-якій державі в обігу повинна бути певна маса грошей.
Кількість грошей необхідних для обігу (КГ) розраховується за формулою:
СЦ - сума цін товарів, реалізованих протягом року;
К - сума цін товарів, проданих у кредит;
П - платежі за кредити торік;
ВП - платежі, які взаємно погашаються;
О - швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.
При неефективному функціонуванні економіки виникає дефіцит державного бюджету.
Для його покриття держава випускає в обіг додаткову масу паперових грошей. В результаті закон грошового обігу порушується, виникає інфляція, тобто знецінення паперових грошей. В період інфляції паперові гроші знецінюються щодо золота (зростає його ціна), товарів (підвищуються ціни) іншої, стійкішої валюти (зростає її курс).