Тема 10. Економічне зростання і його чинники. Циклічний розвиток економіки Лекція 16

План

1. Розширене відтворення та економічне зростання.

2. Показники та типи економічного зростання.

3. Матеріальні чинники економічного зростання.

Семінарське заняття № 16

План

1. Розширене відтворення та економічне зростання

2. Циклічність як загальна закономірність економічного розвитку.

3. Безробіття та зайнятість. Соціальні наслідки безробіття.

4. Інфляція, її типи, види.

Питання до самостійного вивчення

1. Циклічність як загальна закономірність економічного розвитку.

2. Види економічних циклів, їх тривалість, періодичність, рушійні сили.

3. Особливості сучасної кризи в Україні.

4. Безробіття та інфляція як прояв макроекономічної нестабільності.

5. Зайнятість населення: повна та неповна. Ринок праці та безробіття, його види рівень. Закон Оукена.

6. Інфляція, її типи, види. Інфляція попиту та витрат. Очікувана та неочікувана інфляція

Економічне зростання і його чинники. Циклічний розвиток економіки

Для того, щоб розвиток національної економіки йшов безперервно, зростаючими темпами в ній повинен зберігатися стан макроекономічної рівноваги, оскільки при цьому вона зберігає здатність до саморегулювання. Тривалий час рівновага в економіці не може зберігатися, оскільки на сукупний попит і сукупну пропозицію впливає безліч чинників. Тому економічний розвиток об'єктивно йде: циклічно (хвилеподібно) як рух від рівноваги, що склалася, до її порушення і далі до формування нової рівноваги, на вищому рівні, рівноваги складнішого порядку.

Якщо порушення рівноваги досягає критичної точки, то його відновлення йде стрибкоподібно, тобто за допомогою економічних криз. В цьому випадку криза виконує роль специфічного інструменту відновлення рівноваги.

Період від однієї кризи до іншої називається економічним циклом.

Він включає 4 фази:

1. Криза (спад)

2. Депресія

3. Пожвавлення

4. Підйом

Криза (спад)– найскладніша і суперечлива фаза циклу. З одного боку вона несе величезну руйнівну силу: спад виробництва безробіття, наступ на демократію. А з другого боку – криза – це частина творчого процесу, оскільки вона прискорює відмирання старих систем, старих типів господарства, стимулює ділову активність, відновлює порушену рівновагу.

Депресія – «дно» циклу. Економіка досягає критичної точки по обсягах виробництва зайнятості, безробіття, банкрутствах.

Пожвавлення – період поступового оздоровлення економіки: ростуть обсяги виробництва, доходи, ділова активність, створюються нові робочі місця.

Підйом – зростання обсягів виробництва, що перевищує докризовий рівень. Він йде нерівномірно в галузях і сферах економіки, що зумовлює настання нової кризи.

Серед економістів немає єдиної думки з приводу тривалості циклів.

Традиційно виділяють три основні види циклів:

1. Короткострокові(1 – 3 роки) порушується рівновага попиту і пропозиції на мікрорівні.

2. Середньострокові (5 – 7 – 11 років) рівновага порушується на рівні національної економіки.

3. Великі цикли або довгі хвилі в економіці (цикли Кондратьєва) – 40 – 60 років порушується рівновага на рівні світового господарства.

Причини циклів вивчає багато теорій. Традиційно виділяютьзовнішні причини:

• зміна чисельності населення;

• надзвичайні події (політичні, військові і ін.)

• поява винаходів революційного характеру.

Внутрішні причини:

• нестабільність інвестиційних витрат

• діяльність держави в сфері регулювання економіки.

Специфічні особливості:

1. криза носила нециклічний характер, була викликана особливими причинами:

• переходом від командної до змішаної економічної системи;

• розривом економічних зв'язків з розпадом СРСР.

2. спад виробництва супроводжувався зростанням цін: (стагфляція), що пояснюється такими причинами:

а) грошова емісія держави;

б) перехід на світові ціни і невигідні умови для України (нафта, газ – дорого, с/г продукти - дешево)

в) погано підготовлена акція з лібералізації цін (тобто відсутність їх державного регулювання)

Для згладжування економічних коливань держава проводить політику стабілізації, яку називають ще антициклічним регулюванням.

Є два типи політики стабілізації:

1. політика стримування – діяльність держави спрямована на обмеження сукупного попиту. Проводиться при підйомі, є антиінфляційним заходом, але викликає безробіття.

2. політика експансії - діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту з тим, щоб створити передумови для економічного зростання.

Основні інструменти політики стабілізації:

1. фіскальні(податково-бюджетне регулювання)

2. монетарні(кредитно-грошове регулювання)

Продавці і покупці робочої сили взаємодіють через ринок праці, механізм якого складає попит на працю, пропозиція праці, зарплата як ціна праці. Під впливом попиту і пропозиції на працю встановлюється рівноважний рівень зарплати. Якщо з якої-небудь причини (діяльність профспілок, держави) зарплата підвищиться в порівнянні з рівноважною, то попит на робочу силу впаде, а пропозиція збільшиться внаслідок чого виникає безробіття.

Число безробітних

Рівень безробіття = -------------------------------------------- 100%

Число зайнятих

Типи безробіття:

1. Фрикційне – це безробіття, пов'язане з добровільною зміною працівниками місця роботи і періодами тимчасового звільнення. Це – природне явище, коли людина шукає роботу ближче до дому, з вищою зарплатою і т.д.

2. Структурне безробіття – складається через невідповідність структури пропозиції і попиту на робочу силу у зв'язку із зміною техніки, технології.

3. Циклічне безробіття – це безробіття, породжене загальним економічним спадом, кризою.

Повна зайнятість – ця відсутність циклічного безробіття.