9. Бізнес у сільському господарстві має свої особливості:

- тут головний засіб виробництва земля, тому аграрні відносини складаються із приводу використання землі як основного засобу виробництва та розподілу доходу, який вона приносить;

- відтворювальний процес тісно переплітається з природним, тобто залежить від природно-кліматичних умов;

- власність на землю часто відокремлена від її фактичного використання, тобто широко використовується оренда як вид землекористування;

- земля монополізована і як об'єкт власності (тобто кожна ділянка може бути власністю лише одного суб'єкта), і як об'єкт господарювання (кожна ділянка може бути в користуванні лише одного суб'єкта), тому надприбуток у сільському господарстві постійний і набуває форму ренти.

Рента (від латинського реддита – віддана назад) у самому загальному вигляді – це регулярно одержуваний доход від землі, майна, будов не пов'язаний з підприємницькою діяльністю одержувача.

Рента в сільському господарстві – це постійний надприбуток, частина додаткової вартості, що є надлишком над середнім прибутком.

Основні види ренти:

Диференційна рента І виду:

утворюється на кращих і середніх землях за родючістю та місцезнаходженням, привласнюється власниками землі через вищу орендну плату.

Диференційна рента ІІ виду:

Створюється на гірших землях за умови додаткових вкладень капіталу (добрива, зрошення).

Абсолютна рента – створюється на всіх без винятку ділянках землі через неможливість міжгалузевого переливу капіталу в сільське господарство, бо земля монополізована як об'єкт власності. Тому аграрний капітал не бере участі в міжгалузевій конкуренції та утворенні середньої норми прибутку. Середній прибуток тут не утворюється, тому сільськогосподарські продукти продаються не за ціною виробництва, а за вартістю. В свою чергу їх вартість вища через низьку органічну будову капіталу. Надлишок вартості над ціною виробництва і є абсолютна рента.

Абсолютна рента привласнюється власниками землі через вищі ціни сільськогосподарської продукції, порівняно з промисловою. Купуючи сільськогосподарську продукцію, все суспільство через високі ціни, платить своєрідну данину власникам землі, за те, що вони всіх годують.

Монопольна рента – її одержують власники порівняно рідкісних сільськогосподарських продуктів за рахунок споживачів шляхом нерівноцінного (нееквівалентного) обміну.

Ціна землі

Земля - не продукт праці, тому вона не має вартості, але завдяки купівлі-продажу має ціну.

Купівля землі - це купівля того доходу, що вона дає, тобто купівля ренти.

Зараз в усьому світі земля дорожчає, тому що зменшується пропозиція орних земель через їх забудову. Крім того, НТП збільшує можливості одержанні диференційної ренти ІІ, що теж веде до подорожчання землі.

Тема 8. Змішана економіка та її типи

Лекція 14

План

1. Сутність та складові змішаної економіки

2. Національні моделі змішаної економіки

3. Проблеми розбудови ринкової економіки в Україні.

Семінарське заняття № 14

План

1. Сутність та складові змішаної економіки.

2. Проблеми розбудови соціально-орієнтованої економіки в Україні

3. Необхідність і суть державного регулювання змішаної економіки

Питання до самостійного вивчення

1. Необхідність і суть державного регулювання економіки.

2. Функції, форми та методи державного регулювання змішаної економіки.

Змішана економіка та її типи

Сучасна ринкова економіка (друга половина XX ст.) докорінно відріз­няється від ринкової системи епохи вільної конкуренції. Для неї харак­терні такі особливості: створено умови для розвитку конкуренції та підприємницької діяльності; сформовано розвинену ринкову інфраструк­туру; діє система соціального захисту непрацездатного і малозабезпеченого населення; суттєво посилилась роль держави в регулюванні фінансової та кредитної сфер, процесу ціноутворення тощо. Тобто, сучасна ринкова економічна система набула рис урегульованості та певної соціальної орієн­тованості, якісно змінилась у бік так званої "змішаної економіки".

Змішана економічна система - це органічне поєднання вільного підприємництва з економічним контролем суспільства над приватними інститутами. Вона має такі основні ознаки:

• взаємодія колективної, приватної і державної власності та різних форм господарювання, породжених ними;

• державне регулювання національної економіки з метою стимулювання сукупної пропозиції та сукупного попиту;

• відносна стійкість і стабільність розвитку на-основі збалансування різнорідних економічних інтересів;

• здатність амортизувати циклічні коливання, запобігати глибоким економічним спадам і пом'якшувати соціальні конфлікти;

• забезпечення свободи і економічної рівності суб'єктів господарювання;

- чітка соціальна спрямованість розвитку національного госпо­дарства на основі економічного зростання.

Отже, органічний характер змішаної економіки визначається тим, що вона являє собою не співіснування або паралельний розвиток кожного з секторів господарювання, а їх функціонування і розвиток на основі взаємопроникнення, взаємопереплетіння та взаємодії, переходу одного типу господарювання в інший. Іншими словами, складові змішаної економіки перебувають у суперечливій єдності, і їй притаманна нова соціально - економічна якість.

Для змішаної економіки сучасних розвинених країн характерне поєд­нання принципів самостійності та певної централізації в управлінні націо­нальним виробництвом. Це стосується не лише відносин між державою і корпораціями, а й організації економічної діяльності самих корпорацій. Будучи певною мірою централізованою системою, велика корпорація всіляко стимулює розвиток підприємницької діяльності у власних межах, надає великої самостійності її складовим ланкам. Отже, в змішаній еконо­мічній системі поєднується регулювальна роль ринкових механізмів у державним управлінням національною економікою. Це пов'язано з існу­ванням суспільних колективних благ (розвиток освіти, культури, науки, здійснення медичного обслуговування), зовнішньоекономічною діяль­ністю, створенням ефективної системи соціального захисту населення тощо. Уряди таких країн доповнюють ринкові механізми спеціально розробленою економічною політикою, спрямованою на підвищення її соціально-економічної ефективності. Держава, спираючись на грошово-бюджетні, податкові та кредитні важелі, активно впливає на пропор­ційний розвиток національної економіки, зайнятість населення, бореться з безробіттям та інфляцією. Усе це означає, що в реальному житті існують не взагалі ринкові системи господарювання, а їх конкретні національні моделі.