2. Предмет і метод політекономії.

Економічна наука постійно розвивається, еволюціонує. Різні школи по-різному визначають її предмет. Узагальнюючи різні підходи, можна сказати: економічна теорія – це суспільна наука, що вивчає закони розвитку економічної системи, діяльність людей, спрямовану на ефективне використання обмежених ресурсів з метою задоволення їхніх безмежних потреб.

Сама назва науки теж змінювалася:

• економія;

• політекономія;

• сучасні назви: економічна теорія та економікс.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі основні розділи:

1) Основи економічної теорії (політекономія) – фундаментальна частина економічної науки, що вивчає загальні закономірності й закони розвитку економічної системи.

2) Мікроекономіка– вивчає економічні процеси і явища на мікрорівні, тобто на рівні домогосподарства, підприємства, фірми.

3) Макроекономіка– вивчає закономірності функціонування національної економіки.

4) Мезоекономіка– вивчає окремі галузі і підсистеми національної економіки (наприклад АПК, ВПК).

5) Мегаекономіка (міжнародна економіка) – вивчає функціонування та розвиток світової економіки в цілому, тобто світове господарство.

При будь-якому підході до розуміння економічних процесів та явищ економічна теорія вивчає суспільне виробництво. Процес виробництва – це процес праці, що включає три основні моменти:

1) Сама працяяк доцільна діяльність людей, як процес взаємодії людини із природою.

2) Предмети праці– те, на що спрямовано працю.

3) Засоби праці– знаряддя праці (тобто те, чим людина впливає на предмет праці) плюс матеріальні умови виробництва (приміщення, склади).

Політекономія: конспект лекцій. Тема № 1. «Предмет і метод політекономії»

Предмети праці + засоби праці = засоби виробництва

(ПП + ЗП = ЗВ)

Засоби виробництва + робоча сила = продуктивні сили суспільства

(ЗВ + РС = ПС)

Рівень розвитку продуктивних сил - показник прогресу суспільства.

В суспільному виробництві люди об'єктивно взаємодіють не тільки із природою, а й між собою, вступаючи у виробничі відносини.

Виробничі відносини – це відносини між людьми в процесі виробництва (тобто відносини власності на засоби виробництва), розподілу, обміну, споживання.

Виробничі відносини – це економічна основа суспільства, його базис.

Базис визначає надбудову, тобто політичні, релігійні, моральні погляди й відносини в суспільстві.

Економічний базис із відповідної йому надбудовою становить зміст суспільно-економічної формації.

В системі виробничих відносин розрізняють дві їх основні групи:

1. соціально-економічні, тобто відносини власності на засоби виробництва.

2. організаційно - економічні, тобто відносини, які складаються між людьми в процесі організації виробництва (розподіл праці, спеціалізація, кооперація).

Політекономія вивчає суспільне виробництво, закони його розвитку з точки зору соціально-економічних і організаційно-економічних відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами.

3. Економічні категорії та закони. Система економічних законів. Позитивна та нормативна політекономія.

Основні поняття політекономії - це її категорії. (Наприклад: товар, гроші, економічна система).

Об'єктивні взаємозв'язки економічних процесів і явищ втілюються в економічних законах.

Економічний закон - це об'єктивний, загальний, необхідний й істотний, стійкий і повторюваний взаємозв'язок економічних процесів і явищ.

Економічні закони діляться на дві основні групи:

1) Загальні – характерні для всіх типів господарства (наприклад: економічний закон зростання потреб).

2) Специфічні– характерні для окремих типів господарства (наприклад: закони попиту та пропозиції - тільки для ринкової економіки).