Джерела доходів:

• оплата праці;

• доходи від бізнесу;

• доходи від власності;

• державні трансферти (пенсії, стипендії, допомоги);

• грошові доходи населення, одержані через фінансово-кредитну систему:

а) виплати по соціальному страхуванню;

б) відсотки по внесках;

в) доходи від акцій, облігацій;

г)лотерейні виплати;

д) компенсації;

е) інші доходи, зокрема від продажу вживаних речей.

В розподілі доходів в суспільстві серед населення існує нерівність, тобто неоднаковий їх розподіл між групами людей. (рівність означає, що 10% населення має 10% доходів, 30% - 30; 50% - 50 і т.д.)

Причини нерівності криються в самій ринковій системі, яка не пристосовується до моральних норм.

Головна причина нерівності – приватний характер економіки з жорстокими законами конкуренції.

Але є і специфічні причини нерівності:

• відмінності в індивідуальних здібностях людей;

• відмінності в кваліфікації і досвіді;

• відмінності в здібностях і готовності працювати в особливих умовах;

• відмінності у власності;

• панування на ринку;

• психологічні чинники (успіх, зв'язки)

• склад сім'ї.

Нерівність в розподілі доходів графічно відображає крива Лоренца

Доходи %

Населення

Точки, розташовані на бісектрисі прямого кута, означають рівність в розподілі доходів, а на кривій – нерівність.

Показники ступеня нерівності:

1. Коефіцієнт К. Джині

Визначається як відношення площі заштрихованої фігури до площі трикутника АОВ.

В кінці ХХ століття в деяких країнах він був таким:

Японія – 0,240

Швеція – 0, 298

Німеччина – 0,295

США – 0, 326

Бразилія – 0,565

2. Децильний коефіцієнт.

Визначається як відношення доходів 10% найбідніших людей до доходів 10% найбагатших

Нерівність в розподілі доходів вимагає їх перерозподілу тому що:

1. Деякі люди з об'єктивних причин мають низькі доходи (інваліди, безробітні);

2. Низькі доходи негативно позначаються на відтворенні робочої сили, рівні освіти, кваліфікації людей;

3. неконтрольована диференціація доходів – чинник нестабільності суспільства.

В Україні значна частина людей має доходи нижчі від прожиткового мінімуму, тобто є бідними. Це стримує сукупний попит, зростання обсягів виробництва, зайнятості. Тому розроблена і реалізується державна програма боротьби з бідністю.

Тема 12 Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу. Лекція 18

План

1. Суть та структура світового господарства, його цілісність і протиріччя.

2. Міжнародний поділ праці та спеціалізація.

3. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.

4. Економічна глобалізація світу: суть, основні напрями та наслідки.

5.Роззброєння та його роль у вирішенні глобальних проблем.

6. Міжнародне співробітництво у розв’язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.

Семінарське заняття № 18

План

1. Суть та структура світового господарства, його цілісність, протиріччя

2. Основні форми міжнародних економічних зв’язків

3. Економічна глобалізація світу: суть, основні напрями та наслідки

Питання до самостійного вивчення

1. Основні форми міжнародних економічних зв’язків: міжнародна торгівля, науково-технічне співробітництво, міжнародні валютні відносини, вивіз капіталу.

2. Економічна інтеграція як вища форма міжнародного співробітництва держав.

3. Міжнародні економічні організації.

4. Проблеми співробітництва України з міжнародними економічними організаціями.

Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу.

Світове господарство – це сукупність національних економік, зв'язаних між собою міжнародним розподілом праці і міжнародними виробничими відносинами.

Його виникнення стало наслідком інтернаціоналізації господарського життя, тобто встановлення стійких зв'язків між підприємствами різних країн і державами в цілому.

З одного боку інтернаціоналізація економіки раціоналізує і оптимізує умови виробництва, дозволяє скоротити витрати, підвищити продуктивність праці, збільшити обсяги виробництва. А з другого - посилюється залежність національних економік від світового господарства.

В основі інтернаціоналізації господарства лежить міжнародний розподіл праці, тобто спеціалізація окремих країн в рамках світового господарства на виробництві певних видів товарів і послуг з метою реалізації їх на зовнішніх ринках.

Основними чинниками міжнародної спеціалізації є:

• географічне місцезнаходження;

• історико-культурні особливості;

• історичні традиції і досвід національного виробництва певних товарів і послуг.

В сучасних умовах на поглиблення міжнародного розподілу праці впливають такі чинники:

• посилення дефіциту національних природних ресурсів;

• загострення конкуренції на національному ринку, що стимулює пошук нових ринків збуту, у тому числі за межами держави;

• можливість знизити національні витрати виробництва за рахунок залучення дешевшої сировини, робочої сили;

• пошук шляхів підвищення конкурентноздатності товарів за рахунок виробництва їх за кордоном і економії на транспортних витратах і т.п.