4. Сучасний стан розвитку готельного господарства.

На початку свого становлення молода Українська держава опинилася у глибокій економічній кризі. Все, що було зроблено в галузі готельного господарства за період існування СРСР поступово руйнувалося. Перерозподіл влади і бізнесу в країні негативно позначився на діяльності всіх секторів економіки.

Якщо у 1990 році, виходячи з наявності місць, завантаження готелів досягало у середньому по країні 70%, у 2000 році - лише 21%. Динаміку рівня використання номерного фонду у період з 1995 р. по 2000 р. подано на прикладі Донецької області (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Рівень використання номерного фонду у Донецькій області за період 1995-2000 років (у %)

Роки	1995	1996	1997	1998	1999	2000
У середньому по регіону	21,5	17,8	16,8	14,4	17,3	21,4
Донецьк	25,8	26,9	28,7	25,6	23,8	33,4
В містах	22,1	18,9	17,2	14,8	17,7	22,2
В селищах міського типу	9,2	7,4	14,6	9,6	12,9	14,6

У середньому по Європі завантаженість готельних номерів у 2000 році склала 70 %, у Росії в Москві - 80 %, у Санкт-Петербурзі – 95 % проте наповненість готельного фонду Києва дорівнювала лише 40 %, а взагалі по Україні ситуація була ще гіршою: станом на 1 січня 2001 року середній відсоток завантаження готелів у державі дорівнював 24 %. У більшості регіонів України цей показник був нижчим за середній і коливався від 17 % до 22 %, а у Луганській та Миколаївській областях – на рівні 9%. Набули регресу й інші економічні показники діяльності готелів: за період 1995-2000 років чисельність готельних підприємств скоротилася на 6%, а їх місткість – на 21%.

У 2005 р. ситуація дещо змінилася на краще, намітилась тенденція на збільшення підприємств готельного господарства. Так, на території України в 2005 році функціонувало 1232 підприємства готельного господарства, у т. ч. 788 готелів, 17 мотелів, 8 готельно-офісних центрів, 6 кемпінгів, 35 молодіжних баз та гірських притулків, 235 гуртожитків для приїжджих та 143 інших місця для короткотермінового проживання. Порівняно з 2004 р. їх кількість збільшилася на 40 одиниць, або на 3,4 %. Це відбулося в основному внаслідок створення нових готелів, розширення кола звітуючих непрофільних підприємств, які мали на своєму балансі молодіжні турбази і гірські притулки та інші місця для короткотермінового розміщення, або тих підприємств, що в звітному році розпочали діяльність з надання готельних послуг. Динаміку кількості засобів розміщення, кількості номерів та використання житлової площі в них протягом 11 років показано у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Динаміка розвитку підприємств готельного господарства за період 1995 - 2006 рр.

Роки	Кількість підприємств готельного типу	Кількість номерів	Житлова площа всіх номерів, тис. м^2
1995	1396	62360	1032,3
1996	1368	60601	999,9
1997	1375	58464	1002,1
1998	1328	55487	1010,7
1999	1326	51450	948,7
2000	1308	51012	949,1
2001	1258	49966	947,9
2002	1254	51107	977,0
2003	1218	50412	997,8
2004	1192	50414	1012,2
2005	1232	51686	1072,4
2006	1269	53645	1120,2

Згідно з функціональною структурою підприємств готельного господарства, найбільш поширеними в Україні на кінець 2005 року є два типи підприємств (83,0% від загальної кількості): готелі - 63,9 % та гуртожитки - 19,1%. Інші типи підприємств, поширені в більшості країн, в Україні мало розповсюджені. Графічне зображення розподілу підприємств за типами та місткістю показано на прикладі Донецької області (рис.1.1., рис. 1.2 )

Рисунок 1. 1 - Структура готелів та інших місць для короткотермінового проживання за типами на кінець 2006 року

Рисунок 1.2. – Структура місткості готелів та інших місць для короткотермінового проживання за типами на кінець 2006 року.

Починаючи з 2000 р., в Україні намітилася позитивна тенденція зростання кількості осіб, яких обслугували підприємства готельного господарства (рис.1.3).

Рисунок 1. 3 – Кількість осіб, яких обслуговували підприємства готельного господарства в 1998 – 2005 рр.

Тільки упродовж 2005 року в готелях та інших місцях для короткотермінового проживання було обслуговано 3938,2 тис. приїжджих, що на 587,7 тис, або на 17,5 % більше, ніж у 1998 р. Загальна сума доходів готелів та інших місць для короткотермінового проживання в 2005 р. склала 1495,5 млн. грн.

Більше ніж три чверті (76,0%) усіх доходів отримано від основної діяльності – плати за проживання, 19,1% – від надання додаткових послуг, 16,7% - від іншої діяльності готелів. Доходи від іншої діяльності переважно були отримані від здачі вільних площ в оренду, що є негативним фактором в господарюванні суб’єктів готельного господарства.

Переломним етапом для розвитку готельного бізнесу в країні став 2007 рік, коли разом із Республікою Польща Україну було обрано для проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Тому інтенсивний розвиток готелів у цей період пов'язаний саме з підготовкою до вищезгаданої події. Проте бум готельного будівництва відбувся тільки в тих містах України, де було заплановано проведення фінальних матчів чемпіонату (Києві, Донецьку, Дніпропетровську та Львові).

Розвиток готельної індустрії позитивно впливає як на міжнародний імідж України, так і на економічну ситуацію в державі в цілому, зокрема на наповнення бюджетів усіх рівнів, створення робочих місць. Міжнародні готельні оператори збільшують свою присутність в країні. Так, запланований обсяг інвестицій у готельний бізнес до 2010 року складав в Україні – $250-300 млн.

На початок 2008 року базу розміщення склали 1269 підприємств готельного господарства (юридичні особи) та 2144 суб’єкти підприємницької діяльності (фізичні особи), що надають послуги з розміщення. З них пройшли сертифікацію 1576 підприємств готельного господарства, зокрема 7 готелів – 5*: «Прем’єр Палас», «Хаятт Рідженсі Київ», «Опера» (м. Київ), міжнародні готелі «Україна» та «San Ray» (м. Дніпропетровськ), «Донбас-Палас» (м. Донецьк) та «Отрада» (м. Одеса); 44 готелі – 4*; 128 готелів – 3*; 63 готелі – 2*; 73 готелі – 1*. Інші заклади розміщення отримали сертифікат за вимогами безпеки.

Переважна більшість закладів розміщення зосереджена у м. Києві (9,2% від загальної кількості), Львівській (8,7%), Дніпропетровській (8,4%) областях та Автономній Республіці Крим (6,3%). Це пов’язано з високим рівнем їх індустріального розвитку, наявністю центрів туристичних потоків і курортних зон.

За даними Держкомстату обсяг прямих іноземних інвестицій у розвиток діяльності готелів та інших місць для тимчасового проживання на початок 2008 року становив $183,0 млн., що склало 0,9% від загального обсягу прямих інвестицій в економіку України. Основні країни-інвестори: Кіпр – $39,4 млн., Російська Федерація – $35,8 млн., Швейцарія – $28,9 млн., США – $16,6 млн., Великобританія – $15,0 млн., Латвія – $11,9 млн., Казахстан – $10,5 млн., Австрія – $8,5 млн.

Проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу згідно вимог УЄФА передбачало якісну та кількісну підготовку готельної інфраструктури як однієї з трьох важливих компонент після спортивної та транспортної. Відповідно в процесі підготовки до проведення ЄВРО 2012 було визначено проблеми, пов’язані з незадовільним станом розвитку туристичної та готельної інфраструктури, нестачею готелів та інших закладів розміщення туристів, нагальною потребою у підготовці кваліфікованих кадрів, формуванням реєстру та мереж альтернативних закладів розміщення туристів.

Підготовка спортивної та транспортної інфраструктури здійснювалася за рахунок державних коштів, водночас готельна інфраструктура в приймаючих містах та містах-супутниках – за рахунок приватних інвестицій (у 2008 р. вартість укладених угод близько з 240 інвесторами склала 46,5 млрд грн.). Загалом до 2012 року в Україні було заплановано підготовити 372 заклади розміщення, в тому числі 306 готелів.

Сучасна інфраструктура готельного ринку України не задовольняє попит на готельні послуги ні за кількістю, ні за якістю, матеріально-технічна база великої частини готелів є фізично та морально застарілою і не відповідає міжнародним стандартам. Водночас, постійно зростаючі туристичні потоки та очікування великої кількості відвідувачів та учасників ЄВРО 2012 зумовили необхідність приділення більшої уваги з боку державних органів влади до питання підготовки готельного господарства.

У цей період до основних перешкод розвитку вітчизняного готельного господарства, можна віднести наступні:

1. Недостатню кількість готелів внаслідок значних бар’єрів входження на ринок готельних послуг України. В Україні бракує близько 70 чотирьох та п’ятизіркових готелів (7 тис номерів) та 400 тис номерів в готелях нижчої категорії. Загалом згідно договору, укладеного з офіційним агентством з розміщення учасників та гостей ЄВРО 2012 туристичною компанією TUI Travel PLC лише для цільових груп чемпіонату має бути забезпечено 200 тис. готельних номерів. Показник забезпеченості готелями (кількість готельних місць на 1000 осіб) в Україні низький (при нормі 10 місць на 1000 осіб в Україні є лише 2,9 готельних місця (для порівняння: у Москві — 9,3; у Санкт-Петербурзі — 6,4; у Парижі — 38,4; у Відні - 25,6)). Водночас будівництво нових готелів в Україні ускладнюється:

• тривалою процедурою отримання земельних ділянок під будівництво (що призводить до більш активного розвитку торговельно-комерційних установ та комплексів, оскільки термін окупності інвестицій в такі об’єкти є коротшим, в той час коли термін окупності готелів та туристичних об’єктів часто перевищує 10-15 років);

• необхідністю отримання надмірної кількості дозволів та значними бюрократичними процедурами (що збільшує термін лише відкриття готелю до 2-5 років і більше, високим податковим тиском на підприємства готельної сфери);

• наявністю трансакційних видатків (які інколи складають до 50% капіталовкладень);

• надмірним рівнем ризику інвестицій внаслідок політичної та економічної нестабільності в країні.

Все це перешкоджає розвитку готельного господарства, входженню на вітчизняний ринок відомих готельних операторів та створенню національних готельних мереж, які можуть забезпечити належний рівень послуг вимогливим туристам з усього світу.

2. Невідповідність цін рівню якості готельних послуг. Вартість проживання в українських готелях в 2-3 рази перевищує вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європи, що зумовлено неналежним державним регулюванням цієї сфери (відсутній державний орган з обліку готелів та інших закладів розміщення, регулювання та контролю за їх діяльністю) та низьким рівнем диференціації готельних послуг (слаборозвинена мережа хостелів, мотелів, кемпінгів, пансіонатів та ін.).

3. Відсутність розвиненої та офіційно облікованої мережі альтернативних засобів розміщення економічного класу (хостелів, малих та міні-готелів, апартаментів). Частково задовольнити попит на місця розміщення під час проведення ЄВРО 2012 могли б малі готелі, апартаменти та хостели, вартість проживання у яких значно нижча. Проте мережа хостелів в Україні розвинена недостатньо, згідно даних Всеукраїнської молодіжної хостел асоціації функціонує лише 27 хостелів (в Європі офіційно зареєстровано 18 тис. хостелів, з них 4,5 тис. об’єднані єдиною системою бронювання). На ринку готельних послуг згідно даних Асоціації малих готелів та апартаментів України функціонує близько 2,5-3 тис. готельних підприємств малих форм (малих та міні-готелів, апартаментів), проте значна частка цього сегменту готельного господарства є „сірою”, тобто офіційно не обліковується як засоби розміщення.

4. Низький рівень конкуренції на готельному ринку внаслідок відсутності корпоративних стандартів управління якістю готельних послуг. Український готельний ринок характеризується незадоволеним попитом та обмеженою пропозицією як зі сторони іноземних готельних мереж, так і зі сторони українських готельєрів. На сьогодні в Україні існує лише один національний мережевий готельний оператор - Premier-Hotels, до складу якого входять сім готелів. Він являє собою об’єднання різних за концепцією та набором послуг готелів у великих ділових і туристичних центрах України. За рахунок специфіки кожного окремого готелю, мережі не доводиться вирішувати проблеми, пов’язані з уніфікованістю продукту, водночас об’єднання готелів в національну мережу дозволяє подвоїти конкурентну перевагу, пов’язану з позиціонуванням на ринку та впізнаванням бренду, також всі готелі користуються перевагами єдиної системи бронювання. Проте в Україні відсутні укрупнені національні готельні мережі більш низької категорії зі спільними корпоративними стандартами управління, які могли б гідно конкурувати з всесвітньо відомими готельними мережами. Зокрема в Україні активізувалося зростання інвестицій в розвиток готельної сфери з боку іноземних готельних операторів. На сьогоднішній день, на український ринок вийшли і планують вийти такі міжнародні бренди, як: Radisson, Inter-Continental, Hyatt International, Hilton, Sheraton Hotels & Resorts, Marriott International, Accor Group, Magic Life, Rixos, Kempinski Hotels&Resorts, Continent Hotels & Resort, Park Inn, Orbis, Rival Hotels, Comfort Green Hotels Holiday Inn та інші.

5. Недостатня кількість та неналежний рівень підготовки кадрів для готельного господарства. Сьогодні в Україні в туризмі фактично працює 35 тис осіб, ще 120 тис осіб – в готелях та інших закладах розміщення. Підготовку кадрів для туристичної галузі та готельного господарства здійснюють 146 навчальних закладів, з них лише шість (2 в Києві, по одному в – Ялті, Донецьку, Львові, Івано-Франківську) є класичними навчальними закладами туристичного спрямування з повноцінними тренувальними базами практики. Загалом в навчальних закладах на різних формах навчання щорічно готують близько 6500 спеціалістів для сфери туризму та готельного господарства (40% спеціалісти готельного господарства). Згідно світової практики функціонування 10 готельних номерів мають забезпечувати від 4 до 20 спеціалістів. Відповідно до початку Чемпіонату Європи з футболу ЄВРО 2012 необхідно підготувати близько 150 тисяч фахівців. В цьому контексті найбільш гострими є декілька аспектів: недостатня кількість часу для підготовки необхідної кількості кадрів для потреб готельного господарства; брак навчальних закладів та несформованість системи підготовки/ перепідготовки/ підвищення кваліфікації спеціалістів; недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів та викладачів з досвідом стажування або роботи за кордоном; брак кадрів середньої та нижчої обслуговуючої ланки (у т.ч. зі знанням іноземних мов), аніматорів; недостатня кількість практичних годин підготовки спеціалістів та практичних навчальних лабораторій-фірм, лабораторій-готелів, лабораторій–ресторанів на базі навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців туристично-готельного профілю.

6. Обмеженість практики використання електронних та автоматизованих систем бронювання готельних номерів та новітніх технологій у процесі здійснення обслуговування в готелях та інших закладах розміщення.

7. Непристосованість готелів та інших закладів розміщення до потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. Мізерний відсоток готелів в Україні пристосовані до потреб інвалідів, хоча відповідно до державних будівельних норм проектів цивільних будівель і споруд, 10% місць в готелі мають бути спеціально облаштовані для людей з особливими потребами. В контексті підготовки до ЄВРО 2012 в умовах будівництва нових готелів обов’язково необхідно здійснювати контроль за дотриманням вимог пристосованості закладів розміщення для інвалідів.

8. Проблема завантаженості та утримання готелів та інших закладів розміщення після проведення чемпіонату Європи з футболу ЄВРО 2012. Незважаючи на те, що в Україні існує незадоволений попит на готельні послуги, проте та кількість закладів розміщення, яка запланована для введення в експлуатацію до ЄВРО 2012 є значно більшою, ніж потребує український туристичний ринок на даному етапі розвитку.

Загрози і ризики, пов’язані із зволіканням щодо вирішення існуючих проблем, полягають в такому:

1. Порушення гарантій, наданих УЕФА державою та містами, в яких відбуватимуться футбольні матчі щодо розвитку готельної мережі, через недотримання термінів їх будівництва та введення в експлуатацію. Така ситуація спровокована тим, що 100% інвестицій передбачених на підготовку інфраструктури розміщення учасників та гостей чемпіонату ЄВРО 2012 є приватними.

2. Формування значного тіньового сектора розміщення відвідувачів ЄВРО 2012 (малі та міні-готелі, апартаменти), що призведе до зниження рівня якості обслуговування туристів та погіршення туристичного іміджу України, недоотримання значних надходжень до бюджетів всіх рівнів та, як наслідок - низької економічної віддачі державних капіталовкладень у проведення чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

3. Низький рівень ефективності функціонування готельного господарства після ЄВРО 2012 внаслідок неналежного стратегічного планування його розвитку в майбутньому.

4. Ускладнення процесу обслуговування туристів, вболівальників та учасників внаслідок: недостатньої кількості та рівня професійної підготовки обслуговуючого персоналу; неможливості задовольнити попит на готельні послуги людей з особливими потребами; недостатнє впровадження та використання електронних та автоматизованих систем бронювання готелів, сучасних електронних систем обслуговування гостей готелів тощо.

5.  Скорочення очікуваної кількості туристів, які прибудуть на фінальну частину чемпіонату Європи 2012 року з футболу, внаслідок ускладнень в отриманні туристичної інформації про Україну, її культуру, традиції, візовий режим, транспортне сполучення, готелі.

6.  Захоплення та „перенасичення” готельного ринку України закладами розміщення відомих іноземних готельних операторів внаслідок активного залучення іноземних інвестицій в період підготовки до ЄВРО 2012 та пасивності українських.

Стан нормативно-правової урегульованості проблеми

Питання розвитку та реформування туристичної галузі, в тому числі підготовки готельного господарства передбачені в Законі України „Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні” і Державній цільовій програмі підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Крім того, в Україні затверджено Галузеву програму туристичного забезпечення в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, План дій із забезпечення підготовки та проведення в Україні туристичного обслуговування в рамках фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року та Концепцію організації розміщення гостей і учасників фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році. Разом з тим, у зазначених нормативно-правових актах не враховано такі вагомі аспекти у контексті розв’язання вищенаведених проблем:

• в частині нормативно-правового забезпечення та державного регулювання не передбачено створення державного органу обліку та контролю за сертифікацією готелів та інших закладів розміщення (хостелів, малих та міні-готелів, апартаментів), якості їх послуг;

• в частині інвестиційної політики не передбачено інвентаризацію садиб зеленого туризму як альтернативних засобів розміщення, внесення їх до реєстру, підготовку їх власників до прийому іноземних туристів та вболівальників; виділення земельних ділянок під створення тимчасових кемпінгів (в т.ч. розрахованих на автокаравани, які потребують специфічних умов), пошуку інвесторів для розвитку національної мережі хостелів;

• в частині підготовки кадрів не передбачено обов’язковість залучення іноземних спеціалістів для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів всіх ланок і спеціальностей.

Лекція 2.	Нормативно-правова база діяльності підприємств готельного господарства в Україні
	План лекції
	1. Державні і громадські органи регулювання туризму та готельного бізнесу в Україні
	2. Формування нормативно-правової бази туристської і готельної індустрії країни