Іі. Поняття та підходи до визначення сутності держави

Реальне місце держави в суспільстві та її призначення визначається категорією сутності держави.

Сутність держави – це характеристика взаємодії держави і суспільства шляхом визначення найбільш постійних та стійких зв’язків між цими категоріями.

Проблема сутності держави є дискусійною, що зумовлюється різноманітним значенням держави на різних етапах розвитку суспільства. В сучасній літературі склалося 5 основних підходів до характеристики сутності держави.

І. Класовий підхід характеризує державу як:

• засіб відображення інтересів певної соціальної групи;

• засіб реалізації політичної влади;

• засіб примусового впливу на суспільство.

Сутність держави відповідно до цього підходу визначається як реальна можливість держави бути суб’єктом політичної діяльності шляхом закріплення, реалізація та гарантування інтересів економічно пануючого класу.

ІІ. Національна сутність держави надає можливість охарактеризувати державу як:

• результат здійснення національного суверенітету;

• засіб закріплення за допомогою права інтересів нації, що складає більшість;

• засіб забезпечення можливостей для розвитку національних меншин.

Сутність держави виявляється в її характеристиці як суб’єкта закріплення національного суверенітету, що, відображаючи інтереси більшості, враховує та забезпечує інтереси національної меншості.

ІІІ. Релігійна сутність держави виявляється в її характеристиці як:

• засобу правового закріплення релігійних норм;

• засобу охорони релігійних традицій;

• засобу поєднання релігійних та державних функцій.

Сутність держави виявляється у її спроможності забезпечити захист та реалізацію пануючої релігії.

ІV. Загально-соціальна сутність держави характеризує державу як:

• засіб реалізації функцій по управлінню суспільством;

• засіб забезпечення рівності правового статусу суб’єктів суспільних відносин;

• засіб знаходження соціального компромісу.

Сутність держави виявляється в її можливості закріпити та забезпечити верховенство соціальної сфери суспільства та верховенство прав і свобод людини.

V. Гносеологічний аспект сутності держави характеризує державу як:

• юридичну категорію;

• явище, що має певні ознаки;

• явище, що характеризується певним функціональним призначенням.

Сутність держави виявляється у її досліджені як юридичної категорії, що використовується всіма юридичними науками.

Сутність держави – це категорія, що має багатоаспектний характер та пов’язується з характеристикою певної сторони діяльності держави в суспільстві.

NB: Деякі науковці вважають, що гносеологічний підхід до визначення сутності держави не відноситься, тому що він характеризується лише як метод дослідження держави як явища, а не вираження сутності цієї категорії.

Ііі. Поняття держави: різноманітність існуючих визначень та єдність сутності

Складність категорії „держава” визначає необхідність визначення поняття держави. Питання про державу є дискусійним в юридичній літературі. Це зумовлено 3-ма основними причинами:

1. оскільки поняття держави пов’язується з можливістю реалізації інтересів певних соціальних груп, то це спричиняє різноманітні підходи до характеристики держави як засобу організації суспільства, що забезпечує відображення певних суспільних інтересів;

2. різноманітність визначень держави пов’язується з різноманітними функціями та завданнями держави, які нею виконуються та змінюються залежно від історичного періоду та сутності держави;

3. держава є складним, динамічним, суперечливим явищем, що зумовлює різноманітність підходів до її характеристики.

Існуючі в юридичній літературі визначення держави можливо класифікувати на 3 групи, які одночасно характеризують етапи становлення державорозуміння.

І. Початкове державорозуміння, зміст якого складають ідеї про державу як засіб організації суспільства. Він характеризується розумінням держави як:

• загального порядку (праці Ціцерона);

• об’єднання людей, що управляють самі собою (Кант);

• союз вільних людей з примусово встановленим мирним порядком та можливістю застосування примусу органами держави (Коркунов);

• сукупність людей, що розміщуються на певній території, мають суверенну владу, яка здійснюється урядом (Дюгі);

• союз громадян, що укладається в межах певної території та підкоряється єдиній владі (Шершеневич).

ІІ. Пов’язується з такою характеристикою держави як засобу політичного управління суспільством. Основним змістом держави є її призначення, тому основними підходами до розуміння держави є її характеристика:

• як соціальної категорії, що має юридичний характер та забезпечує політичну організацію суспільства (Кельзен);

• як машина для пригнічення одного класу іншим (Енгельс);

• як засіб підтримки панування одного класу над іншим за допомогою сили (Ленін).

ІІІ. Сучасне державорозуміння, що характеризує державу як юридичну категорію, що має ряд основних та факультативних ознак. Їх наявність надає можливість визначити державу як самостійну категорію та охарактеризувати її особливості порівняно з іншими формами організації суспільства.

Основні ознаки держави – це властивості, відсутність хоча б однієї з яких не надає можливості говорити про організацію суспільства як держави.

Факультативні ознаки – це властивості, що не мають обов’язкового характеру і їх наявність чи відсутність характеризує спосіб організації суспільства як державний.

До основних ознак відносяться:

1. наявність політичного, публічного характеру влади. Лише державна влада має ці дві ознаки, що визначають ступінь обов’язковості рішень держави та можливості впровадження владних рішень силовими засобами, а також ступінь поширеності владних рішень на населення та відокремленість влади від населення шляхом призначення професійних чиновників;

2. наявність визначеної та документально закріпленої території.

Територія держави – це частина земної кулі, що відокремлена кордонами, на яку поширюється юрисдикція держави та в межах якої населення набуває характеру громадян чи підданих.

Значення території: 1) визначає межі юрисдикції держави, 2) характеризує особливості статусу громадян, 3) є умовою визначення держави суб’єктом міжнародних відносин.

В теорії існує категорія як об’єкт, що прирівнюється до території держави – це територія посольств, консульств, торгівельних представництв, міжнародних засобів сполучення за умови, якщо ці об’єкти мають певні атрибути, що надають можливість визначити їх належність до певної держави.

3. наявність установ, органів та організацій, що на основі наданих їм повноважень приймають, гарантують та охороняють державно-владні рішення. Сукупність цих суб’єктів називається механізмом держави, а частину органів, що мають владні повноваження характеризують як апарат держави.

Значення механізму держави:

1. визначає особливості владних повноважень держави (законодавчі, виконавчі, судові),

2. визначає особливості забезпечення матеріальних основ функціонування держави (підприємства та організації, що здійснюють економічні функції),

3. визначає особливості охорони владних рішень (органи спеціального призначення),

4. визначає особливості змісту владних рішень держави та методів їх здійснення,

5. визначає особливості внутрішньої структури держави.

NB: Держава – це правова організація політичної влади, яка забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства здійснює регулювання суспільних відносин в інтересах всього народу. До її основних ознак держави належать:

• територія;

• суверенітет;

• влада;

• механізм держави (апарат);

• правова база;

• фінансова база.