- •Проблеми теорії держави і права
- •Іі. Історія виникнення та становлення тДіП
- •Ііі. Предмет тДіП: різноманітність поглядів та єдність сутності.
- •Іv. Функціональне призначення тДіП
- •V. ТДіП в системі наук
- •Тема 2: Предмет, об’єкт та аналітична основа юридичної науки.
- •І. Співвідношення категорій об’єкт та предмет юридичної науки
- •Іі. Поняття методології юридичної науки та її значення
- •Ііі. Принципи наукового пізнання
- •IV. Класифікація методів дослідження держави і права
- •Тема 3: Суспільство, право, держава: проблеми взаємодії.
- •І. Держава та громадянське суспільства
- •Іі. Соціальна правова держава
- •Ііі. Громадська думка та право
- •IV. Держава та право: проблеми співвідношення
- •V. Держава та особа: проблеми взаємодії
- •Тема 4: Сутність та типологія держави.
- •І. Поняття, необхідність та різновиди типології держави
- •Іі. Поняття та підходи до визначення сутності держави
- •Ііі. Поняття держави: різноманітність існуючих визначень та єдність сутності
- •Тема 5: Проблеми розуміння держави як історичного явища.
- •І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
- •Іі. Влада: поняття, ознаки, різновиди
- •Ііі. Влада соціально однорідного суспільства
- •Іv. Особливості влади соціально неоднорідного суспільства
- •Тема 6: Проблеми праворозуміння.
- •І. Типи праворозуміння
- •Іі. Основні школи права
- •Ііі. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж хх ст
- •Тема 7: Правогенез та онтологія права.
- •І. Право та комунікація
- •Іі. Право як цінність
- •Ііі. Право та закон
- •IV. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •Тема 8: Держава та особа: проблеми взаємодії.
- •І. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •Іі. Правовий статус: поняття і структура
- •Ііі. Правовий статус особи і громадянина
- •IV. Права людини: поняття та структура
- •V. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •VI. Поняття юридичного обов’язку
- •VII. Проблема класифікації прав
- •VIII. Гарантії прав та свобод людини і громадянина
- •Тема 9: Проблеми юридичної практики.
- •І. Поняття та ознаки юридичної практики
- •Іі. Структура юридичної практики
- •Ііі. Види юридичної практики
- •IV. Функції юридичної практики
- •V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні
- •Тема 10: Засоби правового впливу.
- •І. Поняття та види правових стимулів
- •II. Правові обмеження
- •III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
- •Тема 11: Правові колізії та способи їх подолання.
- •І. Поняття, ознаки та аспекти прояву правових колізій
- •Іі. Причини існування колізій у сфері права
- •III. Шляхи подолання колізій
- •IV. Характеристика колізійних норм
- •Тема 12: Проблеми співвідношення держави і права з економічною та політичною системами.
- •І. Роль економіки в генезі права
- •Іі. Види та риси соціально-економічних систем
- •Ііі. Поняття та суб’єкти політичної системи
- •IV. Теорії політичних систем
- •V. Структура та функції політичної системи суспільства
- •VI. Держава і право в політичній системі суспільства
VI. Держава і право в політичній системі суспільства
Визначення політичної системи як засобу збереження суспільства від авторитарного впливу держави визначає необхідність вивчення проблеми місця держави і права в інституціональному аспекті політичної системи. Загальновідомим є визначення держави як основного суб’єкта політичних відносин, а права – як основного засобу закріплення та охорони політичних рішень, що забезпечує характеристику держави в якості центрального елемента політичної системи, а права – як державно-владного засобу впливу на суспільство.
Держава є центральним елементом політичної системи завдяки тому, що, по-перше, вона характеризується особливостями, що не притаманні жодному з інших елементів політичної системи.
По-друге, вона впливає на діяльність інших елементів політичної системи, встановлюючи їм межі можливої поведінки в сфері політичних відносин.
По-третє, оскільки держава перебуває під впливом інших елементів політичної системи, що перешкоджають її авторитарному впливу на суспільство.
1. Держава на відміну від інших елементів політичної системи:
є єдиною територіальною організацією політичної влади в межах суспільства, що хараткеризується такими інститутами як громадянство, кордони та суверенітет;
має систему спеціально створених органів, що наділені правами по управлінню суспільством;
є суб’єктом правотворчості, що не лише розробляє правові норми, а і охороняє їх примусовою силою;
має єдину суверенну владу, що поширюється на всю територію;
характеризується економічною самостійністю, яка забезпечується можливістю держави встановлювати податки та інші обов’язкові платежі;
є офіційним представником суспільства як ззовні, так і в межах країни.
2. Держава в процесі здійснення політичної влади взаємодіє з іншими елементами політичної системи шляхом:
офіційного визнання статусу суб’єктів в процесі реєстрації їх установчих документів;
забезпечення легітимності політичних рішень;
гарантування прав та свобод суб’єктів політичної діяльності;
визначення правового режиму ораганізацій та діяльності елементів політичної системи;
здійснення нагляду за законністю в діяльності елементів політичної системи;
конституційного закріплення політичного режиму.
3. Держава знаходиться під впливом елементів політичної системи, які:
забезпечують відображення та реалізацію різноманітних політичних інтересів;
здійснюють представницькі функції;
забезпечують вплив на політику держави у відповідності до установчих документів;
захищають політичні права та свободи суб’єктів;
не допускають авторитарного впливу держави у політичній сфері.
Правові норми є елементом структури політичної системи на регулятивному рівні. Це основний засіб регулювання політичних відносин, оскільки правові норми пошируються на все суспільство, мають загальнообов’язковий характер та забезпечуються правовими засобами.
Таким чином, держава і право є основними елементами політичної системи в будь-якому суспільстві, однак рівень їх взаємодії з іншими елементами визначає рівень демократичності як політичної системи, так і суспільства в цілому.
1
1Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1991. – С.8.
2Бабун Р. Общее учение о праве и государстве. – К., 1925. – С.115.
3Див.: Дюги Л. Конституционное право. Общая теория права. – М., 1908. – С.1.
1Конституционный статус личности в СССР. – М., 1980. – С.21-26.
2Витрук Н.В. Основы правового положения личности в социалистическом обществе. – М., 1979. – С.29.
3Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М., 1978. – С.115.
4Див.: Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1996. – С.29-30.
5Матузов М.И., Малько А.В. Теория государства и права. – М., 1997. – С.237-238.
1Див., напр.: Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1996. – С.17.
1Див. доклад.: Скакун О.Ф. Теория государства и права. –К., 2000. – С.186-188.
1Иеринг Р. Борьба за право. – М., 1991. – С.8.
2Бабун Р. Общее учение о праве и государстве. – К., 1925. – С.115.
3Див.: Дюги Л. Конституционное право. Общая теория права. – М., 1908. – С.1.
1Див. докладніше: Конституція незалежної України. – К., 2000. – С.121-127.
1Див.: Теория государства и права / Под ред. М.М.Рассолова. – М., 2000. – С.216-217.
2Див.докладніше: Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С.190-194.
1Див.: Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. – Саратов, 1972. – С.65.
2Обсуждение учебника по теории права // Гос-во и право. – 1994. - № 5. – С.84.
3Див.: Общая теория государства и права. Академич.курс. – Т.1. – М., 1998. – С.279.
|
|