- •Проблеми теорії держави і права
- •Іі. Історія виникнення та становлення тДіП
- •Ііі. Предмет тДіП: різноманітність поглядів та єдність сутності.
- •Іv. Функціональне призначення тДіП
- •V. ТДіП в системі наук
- •Тема 2: Предмет, об’єкт та аналітична основа юридичної науки.
- •І. Співвідношення категорій об’єкт та предмет юридичної науки
- •Іі. Поняття методології юридичної науки та її значення
- •Ііі. Принципи наукового пізнання
- •IV. Класифікація методів дослідження держави і права
- •Тема 3: Суспільство, право, держава: проблеми взаємодії.
- •І. Держава та громадянське суспільства
- •Іі. Соціальна правова держава
- •Ііі. Громадська думка та право
- •IV. Держава та право: проблеми співвідношення
- •V. Держава та особа: проблеми взаємодії
- •Тема 4: Сутність та типологія держави.
- •І. Поняття, необхідність та різновиди типології держави
- •Іі. Поняття та підходи до визначення сутності держави
- •Ііі. Поняття держави: різноманітність існуючих визначень та єдність сутності
- •Тема 5: Проблеми розуміння держави як історичного явища.
- •І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
- •Іі. Влада: поняття, ознаки, різновиди
- •Ііі. Влада соціально однорідного суспільства
- •Іv. Особливості влади соціально неоднорідного суспільства
- •Тема 6: Проблеми праворозуміння.
- •І. Типи праворозуміння
- •Іі. Основні школи права
- •Ііі. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж хх ст
- •Тема 7: Правогенез та онтологія права.
- •І. Право та комунікація
- •Іі. Право як цінність
- •Ііі. Право та закон
- •IV. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •Тема 8: Держава та особа: проблеми взаємодії.
- •І. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •Іі. Правовий статус: поняття і структура
- •Ііі. Правовий статус особи і громадянина
- •IV. Права людини: поняття та структура
- •V. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •VI. Поняття юридичного обов’язку
- •VII. Проблема класифікації прав
- •VIII. Гарантії прав та свобод людини і громадянина
- •Тема 9: Проблеми юридичної практики.
- •І. Поняття та ознаки юридичної практики
- •Іі. Структура юридичної практики
- •Ііі. Види юридичної практики
- •IV. Функції юридичної практики
- •V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні
- •Тема 10: Засоби правового впливу.
- •І. Поняття та види правових стимулів
- •II. Правові обмеження
- •III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
- •Тема 11: Правові колізії та способи їх подолання.
- •І. Поняття, ознаки та аспекти прояву правових колізій
- •Іі. Причини існування колізій у сфері права
- •III. Шляхи подолання колізій
- •IV. Характеристика колізійних норм
- •Тема 12: Проблеми співвідношення держави і права з економічною та політичною системами.
- •І. Роль економіки в генезі права
- •Іі. Види та риси соціально-економічних систем
- •Ііі. Поняття та суб’єкти політичної системи
- •IV. Теорії політичних систем
- •V. Структура та функції політичної системи суспільства
- •VI. Держава і право в політичній системі суспільства
V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні
Процес вдосконалення правової системи суспільства безпосередньо пов’язаний з вдосконаленням юридичної практики як важливого елемента правової системи. Хоча необхідно зазначити, що процес підвищення ефективності юридичної практики залежить не лише від об’єктивних умов, а і від системи суб’єктивних факторів.
Процес вдосконалення юридичної практики залежить, перш за все, від наявності ефективної нормативно-правової бази держави, що у свою чергу відображає об’єктивні тенденції розвитку суспільства. Вказаний фактор позначається на юридичній практиці наступним чином:
а) зарегламентованість суспільних відносин призводить до необхідності втручання в ті сфери відносин, що потребують соціального, а не правового регулювання, що не сприяє ефективності юридичної практики;
б) відсутність правового регулювання сфер, що такого потребують призводить до відставання юридичної практики від потреб суспільства та її недосконалості.
Особливого значення для вдосконалення юридичної практики має розширення сфери правового регулювання, що потребує необхідність нових різновидів юридичної діяльності.
Важливого значення для вдосконалення юридичної практики має підготовка висококваліфікованих юридичних кадрів, що забезпечують можливості реалізації правових приписів у різних сферах суспільних відносин.
Важливого значення для ефективності юридичної практики має також підвищення правової культури населення, оскільки вирішення будь-якої юридичної справи у більшій мірі залежить від чіткості формулювання питання, що підлягає вирішенню.
Сучасна юридична практика України в більшості характеризується як недосконала та так, що має низькопрофесійний характер. Найбільш дослідженими напрямками її вдосконалення визначають такі:
підвищення якості законодавства з точки зору відповідності нормативних актів правилам законодавчої техніки;
нормативне закріплення процесу прийняття нормативно-правових актів різного рівня за юридичною силою;
подолання декларативності сучасного законодавства;
чітке визначення сфери дії права та подолання можливості застосування правових положень на розсуд суб’єктів права;
впровадження загально-дозвільного методу регулювання відносин у приватній сфері та підвищення контролю за впровадженням спеціально-дозвільного методу у публічній сфері;
чітке визначення прав та обов’язків, що складають правовий статус всіх суб’єктів права;
підвищення ролі систематизації законодавства;
впровадження в правовій сфері комп’ютерних систем;
покращення матеріально-технічного та фінансового забезпечення органів та осіб, що здійснюють юридичну практику;
розробка на рівні держави концепції кадрової політики для правової сфери шляхом впровадження спеціалізації вищих навчальних закладів стосовно певної сфери юридичної діяльності;
здійснення судово-правової реформи з точки зору гарантування населенню можливості судового захисту їх прав та створення необхідних умов для ефективної роботи суддів;
підвищення професійної підготовки юристів як на рівні навчальних закладів, так і перепідготовки фахівців.
Додаток.
Соціальна діяльність – це діяльність суб‘єктів суспільства, яка спрямована на використання оточуючого світу з метою задоволення життєвих потреб і інтересів.
Правова діяльність – це діяльність, яка здійснюється в правовій сфері суспільства як професійними правознавцями, так і усіма іншими суб‘єктами права. (Наприклад: законотворча).
Юридична діяльність – це діяльність професійних правознавців, зміст якої визначає характер окремих її видів:
юридична освітня діяльність – це діяльність професійних правознавців, яка спрямована на підготовку майбутніх фахівців;
юридична практична діяльність (юридична практика) – це діяльність професійних правознавців, яка спрямована на правове врегулювання (впорядкування) суспільних відносин. Дана діяльність пов‘язана: із захистом прав, свобод та інтересів суб‘єктів права, з розв‘язанням юридичних справ, з вирішенням юридичних конфліктів та спорів;
юридична наукова діяльність – це діяльність професійних правознавців, яка спрямована на вирішення проблем правознавства, дослідження і розв‘язання яких сприяє вдосконаленню практики і освіти (тобто всієї юридичної діяльності).