Тема 6: Проблеми праворозуміння.

Питання:

1. Типи праворозуміння.

2. Основні школи права.

3. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж ХХ ст.

І. Типи праворозуміння

Праворозуміння – це наукова категорія, яка відображає результат процесу дослідження права: його сутності, цінності, призначення та ролі в житті людини, держави та суспільства.

Проблема праворозуміння є вихідною (або ключовою) проблемою правознавства, оскільки від її вирішення залежить вирішення таких фундаментальних проблем юридичної науки як: проблема джерел права, правотворчості, правосвідомості та правової культури, законності і правопорядку, проблема розуміння сутності держави.

Для юриспруденції визначне значення має покладений в її основу тип розуміння права. Саме тип праворозуміння визначає парадигму (модель, взірець) пізнання правових і державних явищ.

З розвитком правових вчень сформувалися такі протилежні типи праворозуміння, як юридичний (від лат. jus – право) та легістський (від лат. lex – закон).

Згідно з юридичним типом праворозуміння правом є складне соціальне явище (особливим соціальним регулятором, що має власну об’єктивну природу, сутність), яке не залежить від волі чи свавілля законовстановлюючої (державної) влади.

Згідно з легістським типом праворозуміння, право – це сукупність законодавчо закріплених норм, тобто владних приписів держави (правило поведінки, встановлене державною владою).

Таким чином юридичний тип праворозуміння базується на розмежуванні права і закону, а легістський – на ототожненні, в цьому і полягає їх суттєва відмінність. Юридичний тип праворозуміння охоплює ті школи права, які розмежовували поняття права та закон, тобто розглядали право як явище наддержавне, а легістський охоплює ті школи права, які ототожнюють поняття права та закону, тобто розглядають право як похідне від держави.

До юридичного типу праворозуміння відносяться такі школи права:

• природна,

• історична,

• психологічна,

• соціологічна школа права.

До легістського типу відносяться 2 школи права:

• нормативістська,

• аналітична школа права.

Іі. Основні школи права

Праворозуміння є виразом різноманітних правових поглядів, суджень і оцінок, існування яких і стало базисом для формування відповідних шкіл права, основними серед яких є:

• Природна школа права (отримала завершену форму в період буржуазних революцій ХVІІ – ХVІІІ ст.ст.)

Представники: античні мислителі – Геракліт, Протагор, Сократ, Арістотель та інші; Гуго Гроцій, Спіноза, Монтеск’є, Кант, Гегель, Моль, Гоббс, Локк, Радищев, Десницький, Неволін, Редькін, Чичерін, Новгородцев та інші.

Базисні положення (ідеї):

• Джерелом права є людська особистість, людська природа.

• Виразом природного (наддержавного) права є невід’ємні права людини (на життя, свободу, власність, рівність, безпеку).

• Історична школа права (виникла в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.ст.)

Представники: Савін’ї, Пухта, Гуго, Загоскін, Ковалевський, Виноградов, Владимирський-Буданов, Поллок, Пост та інші.

Базисні положення (ідеї):

• Право є результатом історичного розвитку суспільства.

• Право розвивається разом із життям народу, відображаючи його національні і культурні особливості.

• Психологічна школа права (ХХ ст.)

Представники: Петражицький, Росс, Рейснер, Кнапп, Бірлінг, Тард, Лундштед, Джонсон та інші.

Базисні положення (ідеї):

• Право – це складний емоційно-психологічний процес (інтуїтивне право), тобто джерелом права є емоції людини.

• Розвиток права визначає психологія людини, оскільки право є результатом самовизначення особи у суспільстві.

• Норми права впливають на життя суспільства через правосвідомість його членів.

• Соціологічна школа права (ХХ ст.)

Представники: Ерліх, Дюгі, Оріу, Холмс, Паунд, Левелін, Френк, Жені, Муромцев, Дністрянський та інші.

Базисні положення (ідеї):

• Джерелом права є суспільні відносини, без реалізації в правовідносинах законодавчі норми є недієвими.

• Норму права формує юридична практика, передусім діяльність суддів.

• Нормативістська та аналітична школи права (неопозитивістські школи - ХХ ст.)

Представники: засновник нормативістської – Кельзен, засновник аналітичної – Харт.

Базисні положення (ідеї):

• Право і закон – поняття тотожні.

• Право – це офіційно встановлене правило поведінки, виконання якого забезпечується примусовою силою держави.

• Основною ознакою права є формальна визначеність.

• Державно-владний характер права посилює його регулятивний потенціал.

• Інтегративна школа права (сформувалась в останні роки ХХ ст.)

Засновник: Джером Холд.

Базисні положення (ідеї):

• Необхідність об’єднання досягнень різноманітних правових концепцій з метою всебічного дослідження права.