- •Проблеми теорії держави і права
- •Іі. Історія виникнення та становлення тДіП
- •Ііі. Предмет тДіП: різноманітність поглядів та єдність сутності.
- •Іv. Функціональне призначення тДіП
- •V. ТДіП в системі наук
- •Тема 2: Предмет, об’єкт та аналітична основа юридичної науки.
- •І. Співвідношення категорій об’єкт та предмет юридичної науки
- •Іі. Поняття методології юридичної науки та її значення
- •Ііі. Принципи наукового пізнання
- •IV. Класифікація методів дослідження держави і права
- •Тема 3: Суспільство, право, держава: проблеми взаємодії.
- •І. Держава та громадянське суспільства
- •Іі. Соціальна правова держава
- •Ііі. Громадська думка та право
- •IV. Держава та право: проблеми співвідношення
- •V. Держава та особа: проблеми взаємодії
- •Тема 4: Сутність та типологія держави.
- •І. Поняття, необхідність та різновиди типології держави
- •Іі. Поняття та підходи до визначення сутності держави
- •Ііі. Поняття держави: різноманітність існуючих визначень та єдність сутності
- •Тема 5: Проблеми розуміння держави як історичного явища.
- •І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
- •Іі. Влада: поняття, ознаки, різновиди
- •Ііі. Влада соціально однорідного суспільства
- •Іv. Особливості влади соціально неоднорідного суспільства
- •Тема 6: Проблеми праворозуміння.
- •І. Типи праворозуміння
- •Іі. Основні школи права
- •Ііі. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж хх ст
- •Тема 7: Правогенез та онтологія права.
- •І. Право та комунікація
- •Іі. Право як цінність
- •Ііі. Право та закон
- •IV. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •Тема 8: Держава та особа: проблеми взаємодії.
- •І. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •Іі. Правовий статус: поняття і структура
- •Ііі. Правовий статус особи і громадянина
- •IV. Права людини: поняття та структура
- •V. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •VI. Поняття юридичного обов’язку
- •VII. Проблема класифікації прав
- •VIII. Гарантії прав та свобод людини і громадянина
- •Тема 9: Проблеми юридичної практики.
- •І. Поняття та ознаки юридичної практики
- •Іі. Структура юридичної практики
- •Ііі. Види юридичної практики
- •IV. Функції юридичної практики
- •V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні
- •Тема 10: Засоби правового впливу.
- •І. Поняття та види правових стимулів
- •II. Правові обмеження
- •III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
- •Тема 11: Правові колізії та способи їх подолання.
- •І. Поняття, ознаки та аспекти прояву правових колізій
- •Іі. Причини існування колізій у сфері права
- •III. Шляхи подолання колізій
- •IV. Характеристика колізійних норм
- •Тема 12: Проблеми співвідношення держави і права з економічною та політичною системами.
- •І. Роль економіки в генезі права
- •Іі. Види та риси соціально-економічних систем
- •Ііі. Поняття та суб’єкти політичної системи
- •IV. Теорії політичних систем
- •V. Структура та функції політичної системи суспільства
- •VI. Держава і право в політичній системі суспільства
Тема 5: Проблеми розуміння держави як історичного явища.
Питання:
Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві.
Влада: поняття, ознаки, різновиди.
Влада соціально однорідного суспільства.
Особливості влади соціально неоднорідного суспільства
І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
Функціонування держави в межах суспільства визначає необхідність дослідження самого суспільства як певним чином організованої соціальної системи.
В сучасній політологічній та правовій літературі категорія „суспільство” розглядається в 2-х значеннях:
1. як суспільний інститут, який характеризується наявністю суб’єктів, кожен з яких має власні інтереси;
2. як певним чином організована система, що характеризується певним рівнем упорядкованості відносин та взаємодією суб’єктів в процесі реалізації наданих суспільством прав та виконання покладених обов’язків.
Узагальнюючи згадані категорії, ми можемо охарактеризувати суспільство як продукт взаємодії людей, засіб організації їх діяльності, засіб їх взаємодії та забезпечення об’єднання людей у соціальні спільності у відповідності до їх спільних інтересів.
Суспільство є самостійною категорією, що характеризується наступними ознаками:
це динамічне явище, що постійно розвивається та вдосконалюється;
це багатоаспектне явище, що відображає специфіку різноманітних сфер людського спілкування;
це соціальне явище, що формується під впливом взаємодії людей;
це соціальна основа, в межах якої функціонує держава;
це засіб надання та задоволення певних потреб суб’єкта, що характеризується як правовий статус особи;
це категорія, що має еволюційний характер та відрізняється певним ступенем досконалості відносин.
Складність суспільства як категорії відображається у наявності структури суспільства. Структура суспільства визначається як сукупність певних елементів, що визначають будову суспільства та впливають на його особливості.
Структура суспільства може розглядатись в 2-х аспектах:
а) за сферами суспільних відносин.
Елементами структури суспільства є:
економічна система, як сукупність інститутів, що забезпечують матеріальну основу суспільства та гарантують охорону прав власника;
політична система, що характеризує соціально неоднорідне суспільство та визначає взаємодію спеціальних інститутів, що реалізують владні відносини;
соціальна система, як сукупність інститутів, що забезпечують особисті права людини;
духовна система, що визначає можливості користування та примноження культурних цінностей суспільства.
б) інституціональний аспект.
Характеризує структуру суспільства з точки зору суспільних відносин, акцентуючи увагу на особливостях суб’єктів. Елементами такої структури є:
особа,
соціальні спільності,
статус індивідуальних та колективних суб’єктів,
взаємозв’язки, що забезпечують можливість реалізації певних інтересів.
Оскільки ми характеризуємо суспільство як складне явище, то необхідною умовою його розвитку ми визначаємо порядок.
Порядок – це стабільність, узгодженість та урегульованість суспільних відносин, що є основним засобом забезпечення певної гармонії у поведінці суб’єктів. Саме суспільний порядок:
відображає певний рівень організації суспільного життя;
забезпечує взаємодію різноманітних сфер життєдіяльності суспільства;
є засобом досягнення суспільної безпеки;
є засобом гарантування та реалізації суспільних інтересів.
Завдяки порядку суспільство набирає рис системності і визначає можливості впливу системи норм на суспільство, що характеризується як соціальне регулювання і результатом якого є сам порядок.
Соціальне регулювання є способом визначення та гарантією здійснення поведінки суб’єктів, що реалізується в певній сфері суспільства. Цей вид регулювання, що здійснюється визначеними суб’єктами за допомогою системи соціальних норм.
З розвитком суспільства соціальне регулювання проходить 2 етапи:
І. психо-біологічний – характеризує регулювання як засіб задоволення біологічних потреб суб’єктів і має найпростіший рівень;
ІІ. правове регулювання – є вищим рівнем соціального та забезпечує єдність суспільства в умовах його соціальної неоднорідності.
Таким чином суспільство є складним соціальним утворенням, що має власну структуру, характеризується певним ступенем упорядкованості та забезпечує необхідні умови для функціонування держави.