Іv. Особливості влади соціально неоднорідного суспільства

Влада cоціально неоднорідного суспільства характеризується складністю, що виявляється:

а) у різноманітності суб’єктів, що її здійснюють,

б) у різноманітності сфер життєдіяльності суспільства, що підлягають владному упорядкуванню.

В межах соціально неоднорідного суспільства функціонують суспільна, політична та державна влада.

Суспільна влада характеризується складністю та можливістю регулювати ті відносини, які не належать до сфери державно-політичного регулювання. Як правило, завданням цієї влади є забезпечення правового статусу особи, тобто прав та обов’язків, що надаються суспільством, а також виконання саморегулюючих функцій, досконалість яких надає можливість говорити про наявність громадянського суспільства.

Від влади додержавного суспільства, що характеризується монохарактером, тобто можливістю одного суб’єкта влади регулювати різноманітні сфери життєдіяльності суспільства, влада стає поліструктурною. Це надає можливість здійснення влади в різноманітних сферах, різноманітними суб’єктами та за допомогою різних соціальних норм. Саме це зумовлює можливість виокремити в межах суспільної влади релігійну, моральну, корпоративну, сімейну та економічну.

Особливістю соціально неоднорідного суспільства є наявність політичної влади. Її суб’єктами є органи та організації, що забезпечують закріплення та реалізацію політичних інтересів різноманітних соціальних груп. Як правило, суб’єкти політичної влади об’єднуються в більш широкі утворення, які характеризуються як суб’єкти (елементи) політичної системи суспільства.

Вона виконує 2 основних завдання:

1. відображення та захист різноманітних політичних інтересів суспільства,

2. створення перешкод щодо авторитарного впливу держави на суспільство, що забезпечується можливістю спричинення тиску на політику держави відповідно до установчих документів політичного об’єднання (статут та програма).

Важливою особливістю функціонування соціально неоднорідного суспільства є наявність державної влади. З однієї сторони вона характеризується як різновид соціальної і тому має ознаки соціальної влади, а з іншої – характеризується певними особливостями, що вказують на її самостійний характер.

Особливості державної влади:

1. це влада, що реалізується через державу – тобто через спеціально створені органи, поширює повноваження на всю територію, забезпечує власні рішення примусовою силою;

2. це влада, що має публічний характер, що зумовлює її значення, оскільки лише вона функціонує в межах всього суспільства, здійснюється професійним апаратом та забезпечує компроміс суспільних інтересів;

3. це суверенна влада, що має верховенство в середині країни та незалежність поза її межами.

Суверенність влади виявляється в можливості:

• існування на певній території лише однієї державної влади;

• визнання неконституційними інших різновидів влади;

• закріплення прав та свобод особи у конституційній формі;

• можливості приймати рішення без втручання інших суб’єктів (як міжнародних, так і внутрішніх поза їх повноваженнями);

• можливості приймати участь у роботі міжнародних організацій та об’єднань і укладати різного роду угоди.

4. Це влада, що має монополію на прийняття правових норм, що забезпечує не лише обов’язковість владних рішень, а і їх гарантування примусовою силою.

Таким чином, державна влада має політичний характер, що зумовлюється можливістю здійснення певної політики шляхом впровадження інтересів певних соціальних груп та знаходження компромісу різноманітних інтересів суспільства.

Державна влада характеризується наявністю певної структури, елементами якої є:

• суб’єкти,

• об’єкти,

• зміст владних відносин,

• засоби, способи та прийому здійснення владних рішень,

• владні ресурси.

Суб’єктами державної влади можуть бути державні органи та народ. Однак на думку проф. Черданцева О.Ф., суб’єктами державної влади є державні органи та посадові особи.

Об’єктами влади є певні варіанти поведінки суб’єктів, що об’єктивно потребують владного втручання. При чому останнє може базуватися на різноманітних мотивах – сили, звичці, інтересі, переконанні чи авторитеті.

Змістом владних відносин є рішення суб’єктів, що володіють владою, підкорення своїм рішенням підвладних та можливість спричинення силового тиску.

Щодо засобів здійснення державної влади, то вони охоплюються категорією політичний режим та характеризують державну владу з точки зору її демократичності чи антидемократичності.

Ресурси державної влади – це сукупність умов та факторів, що забезпечують реальність державної влади. Як правило, вони класифікуються на утилітарні (матеріальні та нематеріальні блага, що пов’язуються з повсякденними інтересами людей), примусові (що мають моральний вплив) та нормативні (що передбачають можливості упорядкування поведінки та забезпечують функціонування суспільства як соціальної системи).

Однак в сучасній літературі існує і інша класифікація ресурсів державної влади:

1. матеріальні ресурси, що забезпечуються економічною системою суспільства та надають можливість функціонування владних структур, а також здійснення ними контролюючих повноважень;

2. соціальні ресурси – надають можливість уникнути соціальних конфліктів, а також забезпечують процес гармонізації міжкласових та міжособистісних відносин;

3. культурно-інформаційні ресурси – надають можливість спричиняти певний вплив на поведінку суб’єктів шляхом використання різноманітних традицій, а також інформованості населення;

4. силові ресурси – складають органи спеціального призначення, що забезпечують контроль над суспільством за допомогою нормативного закріплення примусових засобів чи реальної їх дії.

Таким чином, в межах соціально неоднорідного суспільства функціонують три основних різновиди влади, що характеризуються спільними та відмінними рисами.

Спільні риси:

1. вони функціонують в межах суспільства;

2. характеризуються наявністю визначених функцій;

3. характеризуються наявністю владних відносин;

4. передбачають наявність певних суб’єктів;

5. їх метою є упорядкування суспільних відносин;

6. характеризуються певною структурою, змістом та формами здійснення.

Проблеми співвідношення суспільної і державної влади

В будь-якому суспільстві, в межах якого функціонує держава, існують 2 основні форми владних відносин:

1. суспільна влада;

2. державна влада.

Влада взагалі розуміється як реальна можливість суб'єктів, що її здійснюють підкоряти своїй волі підвладних.

Існування двох вищеназваних форм влади визначає необхідність характеристики їх взаємодії.

Проблемним в юридичній науці є визначення співвідношення державної та суспільної влади. Існує 2 позиції з цього питання:

1) суспільна та державна влада співвідносяться як загальне та особливе, оскільки державна влада реалізується в межах суспільства і є різновидом суспільної;

2) за думкою більшості вчених, суспільна та державна влада є самостійними категоріями, що характеризуються наявністю як спільних так і відмінних ознак.

Спільні ознаки.

1. Це відносини, що передбачають певне підпорядкування суб'єктів.

2. Це владні відносини, що існують в суспільстві.

3. Передбачають певних суб'єктів.

4. Мають визначений зміст.

5. Їх основним призначенням є упорядкування суспільних відносин.

Відмінні риси.

Суспільна влада

Державна влада

Існує як до виникнення держави так і в державному суспільстві. Має лише внутрішній характер, тобто поширюється в межах суспільства. Забезпечує певний рівень самоорганізованості населення, оскільки має непрофесійний характер. Поширюється на певну групу населення, яка характеризується єдністю та спільністю інтересів. Функціонує на основі соціальних норм. Має публічний характер і реалізується в економічній, соціальній та духовній сферах. Гарантується суспільством засобами громадського впливу.

Існує лише в соціально-неоднорідному суспільстві. Має як внутрішній так і зовнішній характер, оскільки держава представляє суспільство і як суб'єкт міжнародних відносин. Має професійний характер і здійснюється -чиновниками. Поширюється на все населення незалежно від характеру їх інтересів. Функціонує на основі правових норм. Окрім публічного, має політичний характер, що надає їй можливість поширюватись на політичну сферу. Гарантується спеціальними органами держави засобами примусового характеру.

Проблеми співвідношення державної та політичної влади

Оскільки держава функціонує в соціально-неоднорідному суспільстві, що характеризується наявністю особливої сфери суспільних відносин - політичної та політичних інтересів, то досить важливим є дослідження співвідношення державної та політичної влади.

Щодо цієї проблеми, то в літературі найбільш поширеними є 3 підходи до визначення взаємодії цих влад:

1. категорія політична влада є найбільш широкою ніж категорія державна, оскільки здійснюється суб'єктами, що складають політичну систему суспільства (держава, політичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання);

2. державна влада є більш широкою категорією, оскільки реалізується державою як центральний елемент політичної системи, що визначає статус інших елементів;

3. це рівнозначні категорії, оскільки основним суб'єктом реалізації як політичної так і державної влади є саме держава.

Політична та державна влада є самостійними юридичними категоріями, що характеризуються спільними рисами:

1. Вони реалізується чітко визначеними суб'єктами.

2. Здійснюються в інтересах певної частини суспільства.

3. Приймають рішення, що мають певну форму.

4. Характеризуються певним ступенем обов'язковості.

5. Забезпечують компроміс політичних інтересів суспільства.

Відмінні риси:

Державна влада

Політична влада

Здійснюється державою. Здійснюється в різноманітних сферах. Передбачає реалізацію загально-соціальних функцій. Противагою владі є безвладдя. Має єдину форму та зміст (політична та публічна). Здійснюється спеціальними органами за принципом розподілу повноважень Рішення мають правову форму закріплення і поширюються на все населення. Здійснюється з метою забезпечення управління суспільством.

Здійснюється суб'єктами політичної системи. Здійснюється лише в політичній сфері. Забезпечує реалізацію політичних інтересів певної групи населення. Противагою є опозиція. Має плюралістичний характер, оскільки відображає різноманітні політичні течії. Здійснюється виборними органами за принципом єдиноначалля. Рішення закріплюються за допомогою корпоративних, організаційних та політичних норм і поширюються на частину населення, що об'єднується спільними політичними інтересами. Здійснюється з метою спричинення певного тиску на політику держави.