- •Проблеми теорії держави і права
- •Іі. Історія виникнення та становлення тДіП
- •Ііі. Предмет тДіП: різноманітність поглядів та єдність сутності.
- •Іv. Функціональне призначення тДіП
- •V. ТДіП в системі наук
- •Тема 2: Предмет, об’єкт та аналітична основа юридичної науки.
- •І. Співвідношення категорій об’єкт та предмет юридичної науки
- •Іі. Поняття методології юридичної науки та її значення
- •Ііі. Принципи наукового пізнання
- •IV. Класифікація методів дослідження держави і права
- •Тема 3: Суспільство, право, держава: проблеми взаємодії.
- •І. Держава та громадянське суспільства
- •Іі. Соціальна правова держава
- •Ііі. Громадська думка та право
- •IV. Держава та право: проблеми співвідношення
- •V. Держава та особа: проблеми взаємодії
- •Тема 4: Сутність та типологія держави.
- •І. Поняття, необхідність та різновиди типології держави
- •Іі. Поняття та підходи до визначення сутності держави
- •Ііі. Поняття держави: різноманітність існуючих визначень та єдність сутності
- •Тема 5: Проблеми розуміння держави як історичного явища.
- •І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
- •Іі. Влада: поняття, ознаки, різновиди
- •Ііі. Влада соціально однорідного суспільства
- •Іv. Особливості влади соціально неоднорідного суспільства
- •Тема 6: Проблеми праворозуміння.
- •І. Типи праворозуміння
- •Іі. Основні школи права
- •Ііі. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж хх ст
- •Тема 7: Правогенез та онтологія права.
- •І. Право та комунікація
- •Іі. Право як цінність
- •Ііі. Право та закон
- •IV. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •Тема 8: Держава та особа: проблеми взаємодії.
- •І. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •Іі. Правовий статус: поняття і структура
- •Ііі. Правовий статус особи і громадянина
- •IV. Права людини: поняття та структура
- •V. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •VI. Поняття юридичного обов’язку
- •VII. Проблема класифікації прав
- •VIII. Гарантії прав та свобод людини і громадянина
- •Тема 9: Проблеми юридичної практики.
- •І. Поняття та ознаки юридичної практики
- •Іі. Структура юридичної практики
- •Ііі. Види юридичної практики
- •IV. Функції юридичної практики
- •V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні
- •Тема 10: Засоби правового впливу.
- •І. Поняття та види правових стимулів
- •II. Правові обмеження
- •III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
- •Тема 11: Правові колізії та способи їх подолання.
- •І. Поняття, ознаки та аспекти прояву правових колізій
- •Іі. Причини існування колізій у сфері права
- •III. Шляхи подолання колізій
- •IV. Характеристика колізійних норм
- •Тема 12: Проблеми співвідношення держави і права з економічною та політичною системами.
- •І. Роль економіки в генезі права
- •Іі. Види та риси соціально-економічних систем
- •Ііі. Поняття та суб’єкти політичної системи
- •IV. Теорії політичних систем
- •V. Структура та функції політичної системи суспільства
- •VI. Держава і право в політичній системі суспільства
IV. Теорії політичних систем
Поняття „система” було введено до наукового обігу у сфері біології німецьким вченим Бартоламфі в 20-х роках ХХ століття. Воно означало процес обміну клітин та навколишнього середовища. Пізніше поняття „система” було поширено на суспільні відносини англійським соціологом Парсонсом, який визначив суспільство як системне утворення, що функціонує шляхом взаємодії 4-х підсистем: економічної, політичної, соціальної та духовної.
Вказане поняття „система” спричинило обгрунтування певних поглядів на характеристику цих підсистем, основне місце серед них належить теоріям політичних систем.
Теорії політичних систем – це сукупність обгрунтованих ідей та положень, що відображають суб’єктивний ідхід науковців до визначення політичної системи та її місця в системі суспільних відносин.
Найбільш поширеними є три теорії політичних системи.
І. Теорія системного підходу до політичної системи (американський політолог Істон). Ця теорія характеризує політичну систему як механізм формування та функціонування влади, що існує в суспільстві, має політичний характер та збезпечує можливість розподілу ресурсів та цінностей. Значення:
1) надає можливість визначення політики в суспільній дійсності, в життєдіяльності суспільства;
2) визначає механізм соціальних змін в суспільстві;
3) визначає місце політики в життєдіяльності суспільства;
4) характеризує політику як засіб впливу на інші суспільні сфери.
ІІ. Теорія структурно-функціонального підходу (англійський політолог Аумонд). Визначає правову систему як сукупність елементів та інститутів, що виконують певні функції та забезпечують реалізацію, перш за все, політичних інтересів. Основне призначенняполітичної системи є забезпечення стабільності в суспільстві, а мета діяльності політичної системи досягається шляхом реалізації кожним з елементів покладених на нього функцій. Структурно політична система складається з відповідних елементів, які забезпечують представництво інтересів суспільства в цілому, держави та окремих соціальних груп. Саме це надає можливість реалізації 3 основних функції політичної системи:
взаємодія із зовнішнім середовищем;
взаємодія між елементами політичної системи;
забезпечення системності в межах політичної системи.
ІІІ. Інформаційна теорія політичної системи (Дойтч). Характеризує політичну сферу як управління та координація зусиль по досягненню політичної мети. Діяльність політичної системи засновується на інформації про рівень розвитку суспільства, результати попередьної діяльності та необхідність розв’язання нових проблем. Сам процес функціонування політичної системи залежить від двох різновидів інформації:
а) інформація із зовнішнього середовища (потреби суспільства);
б) інформація про власний розвиток (потреби елементів політичної системи).
На основі співставлення цих інформацій приймаються політичні рішення, що можуть реально виконуватись та забезпечувати досягнення політичних цілей. Суб’єкти політичної системи мають динамічний характер та залежать від цінності інформації, що ними надається.