Іі. Причини існування колізій у сфері права

Юридичні колізії, як правило, зумовлюються цілим рядом причин. Причини існування колізій характеризуються як сукупність умов, що мають об’єктивний та суб’єктивний характер.

Об’єктивними причинами існування колізій є суперечливість розвитку економічних відносин, недосконалість визначення статусу суб’єктів політичних відносин та невизначеність статусу держави як суб’єкту політичних та правових відносин.

Більш широким є коло суб’єктивних причин, що зумовлюється рівнем удосконалення законодавства, що є результатом практичної діяльності певних суб’єктів.

Серед причин такого роду називають:

1. недосконалу якість сучасного законодавства, що відображається у його протирічності та невідповідності правилам законодавчої техніки;

2. недостатня системність нормативно-правових актів, що засновується на ієрархічності, непослідовності, а також на наявності підзаконних нормативних актів, що прийняті по законодавчо нерегламентованим питанням;

3. низький рівень “розчистки” законодавства, що супроводжується дією одночасно нових та вже відмінених нормативних актів;

4. відсутність будь-якого вивчення проблеми делегованого законодавства та можливостей суб’єктів суспільних відносин здійснювати правотворчу функцію за дорученням держави. Вказаний вид колізії призводить до наявності в системі законодавства нормативних актів, які прийняті поза повноваженнями суб’єктів правотворчості, які регламентують важливі сфери життєдіяльності суспільства. Подолання таких колізій є можливим за умови прийняття Закону “Про делеговану нормотворчість”;

5. несвоєчасне скасування застарілих нормативних актів чи внесення до діючих актів змін та доповнень. Сучасна наука повинна виробити принципи процесу змін до законодавства, основним призначенням яких є опублікування редакції нового нормативно-правового акту, що враховує прийняті зміни та доповнення;

6. недосконалість системи інвентаризації нормативних актів, що потребує прийняття Зводу Законів України як акту консолідаційного характеру, що ліквідував би застаріли норми та положення;

7. недосконалість термінології нормативного масиву, що викликає труднощі правозастосовчої практики, оскільки існування різноманітних характеристик рівнозначних правових термінів зумовлює виникнення колізії;

8. наявність великої кількості нормативно-правових актів, що регламентують рівнопорядкові суспільні відносини. Достатньо наголосити на те, що з дня проголошення незалежності України парламентом було прийнято 609 актів вищої юридичної сили та 1200 нормативних документів підзаконного характеру. Слід також зазначити, що нині діючими в системі нормативних актів України є документи, що прийняті нашою державою у 20-х, 30-х та 40-х рр.;

9. відсутність концепції правової політики, що повинна бути прийнята на рівні держави та визначати основні напрямки правового регулювання, що здійснюється лише на законодавчому рівні;

10. відсутність системи нормативно-правових актів, що визначили б процес прийняття та ознаки нормативно-правового акту, що мав би законний характер (Закон “Про закони”, Закон “Про нормативно-правові акти”, Закон “Про порядок введення нормативних актів в дію”);

11. наявність в сучасному законодавстві відсилочних та оціночних понять, що призводять до наявності права у владних суб’єктів визначати зміст акту у відповідності до власних інтересів;

12. відсутність повної реалізації принципу гласності у законодавчій сфері, що призводить до наявності актів, що вступають в силу з моменту отримання владними суб’єктами та призводить до незнання положень цих актів з боку суб’єктів права та довільного їх тлумачення;

13. відсутність наукових досліджень проблеми колізійних норм як основного засобу подолання юридичних колізій;

14. невідповідність законодавства науково обґрунтованим положенням та принципам, що зумовлює його протирічний характер;

15. невизначеність повноважень суб’єктів владних відносин, що призводить до порушення принципу розподілу влади та втручання в нормотворчу діяльність інших державних структур;

16. невідповідність національного законодавства держави міжнародним стандартам, що призводить до необгрунтованого проголошення принципу верховенства міжнародного права над національним;

17. низький рівень професійної культури юристів, що призводить до незнання нормативного масиву та як результат до низької ролі доктринального тлумачення;

18. відсутність правової культури населення, що призводить до нігілістичного відношення до права.

Таким чином, причини існування колізій в законодавстві характеризують їх наявність в законодавстві будь-якої держави. Однак, саме їх кількість і свідчить про рівень ефективності національного законодавства.