- •Проблеми теорії держави і права
- •Іі. Історія виникнення та становлення тДіП
- •Ііі. Предмет тДіП: різноманітність поглядів та єдність сутності.
- •Іv. Функціональне призначення тДіП
- •V. ТДіП в системі наук
- •Тема 2: Предмет, об’єкт та аналітична основа юридичної науки.
- •І. Співвідношення категорій об’єкт та предмет юридичної науки
- •Іі. Поняття методології юридичної науки та її значення
- •Ііі. Принципи наукового пізнання
- •IV. Класифікація методів дослідження держави і права
- •Тема 3: Суспільство, право, держава: проблеми взаємодії.
- •І. Держава та громадянське суспільства
- •Іі. Соціальна правова держава
- •Ііі. Громадська думка та право
- •IV. Держава та право: проблеми співвідношення
- •V. Держава та особа: проблеми взаємодії
- •Тема 4: Сутність та типологія держави.
- •І. Поняття, необхідність та різновиди типології держави
- •Іі. Поняття та підходи до визначення сутності держави
- •Ііі. Поняття держави: різноманітність існуючих визначень та єдність сутності
- •Тема 5: Проблеми розуміння держави як історичного явища.
- •І. Поняття та структура суспільства. Забезпечення порядку в суспільстві
- •Іі. Влада: поняття, ознаки, різновиди
- •Ііі. Влада соціально однорідного суспільства
- •Іv. Особливості влади соціально неоднорідного суспільства
- •Тема 6: Проблеми праворозуміння.
- •І. Типи праворозуміння
- •Іі. Основні школи права
- •Ііі. Етапи розвитку вітчизняного праворозуміння упродовж хх ст
- •Тема 7: Правогенез та онтологія права.
- •І. Право та комунікація
- •Іі. Право як цінність
- •Ііі. Право та закон
- •IV. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •Тема 8: Держава та особа: проблеми взаємодії.
- •І. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять
- •Іі. Правовий статус: поняття і структура
- •Ііі. Правовий статус особи і громадянина
- •IV. Права людини: поняття та структура
- •V. Об’єктивне та суб’єктивне право
- •VI. Поняття юридичного обов’язку
- •VII. Проблема класифікації прав
- •VIII. Гарантії прав та свобод людини і громадянина
- •Тема 9: Проблеми юридичної практики.
- •І. Поняття та ознаки юридичної практики
- •Іі. Структура юридичної практики
- •Ііі. Види юридичної практики
- •IV. Функції юридичної практики
- •V. Шлях вдосконалення юридичної практики в Україні
- •Тема 10: Засоби правового впливу.
- •І. Поняття та види правових стимулів
- •II. Правові обмеження
- •III. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •IV. Поняття, ознаки та функції правових заохочень
- •Тема 11: Правові колізії та способи їх подолання.
- •І. Поняття, ознаки та аспекти прояву правових колізій
- •Іі. Причини існування колізій у сфері права
- •III. Шляхи подолання колізій
- •IV. Характеристика колізійних норм
- •Тема 12: Проблеми співвідношення держави і права з економічною та політичною системами.
- •І. Роль економіки в генезі права
- •Іі. Види та риси соціально-економічних систем
- •Ііі. Поняття та суб’єкти політичної системи
- •IV. Теорії політичних систем
- •V. Структура та функції політичної системи суспільства
- •VI. Держава і право в політичній системі суспільства
II. Правові обмеження
Правові обмеження – це закріплене в праві втримання від протиправного діяння, метою якого є створення необхідних умов для задоволення інтересів уповноваженого суб’єкта та суспільних інтересів в цілому.
Правові обмеження є самостійними засобами правового впливу, що характеризуються наступними ознаками:
пов‘язані зі створенням негативних умов для реалізації інтересів суб‘єкта, якому належить обов‘язок, та націлені одночасно на задоволення інтересів протилежної сторони, а також інтересів суспільства;
основною метою є обмеження обсягу можливостей та свободи зобов‘язаної сторони;
визначає негативну правову мотивацію, оскільки застосовується до правопорушника;
основним призначенням є зменшення негативної активності суб‘єкта в сфері права;
націлена на захист суспільних інтересів, оскільки виконує функцію захисту суспільних відносин.
У відповідності до елементу структури правової норми виділяють такі правові обмеження:
юридичні факти, що встановлюють обмеження і характеризуються як стримуючі обставини, що передбачені гіпотезою правової норми (факт перебування у шлюбі обмежує можливість укладання іншого шлюбу).
юридичні обов‘язки, заборони та призупинення, що вміщені в диспозиції.
Юридичні обов‘язки – це варіанти необхідної поведінки, що стримують зобов‘язальну сторону від задоволення власних інтересів та забезпечують можливість діяти в інтересах уповноваженої сторони. Юридичний обов‘язок дозволяє вчиняти передбачені законом дії, тим самим утримуючи суб‘єкта від можливості вчинення діянь, що протирічать суб‘єктивному праву іншої сторони та передбачають застосування покарання.
Заборони характеризуються як пасивний обов‘язок, змістом якого є необхідність утримання від заборонених правом дій. Його метою є створення перешкод щодо задоволення інтересів того суб‘єкта, у відношенні якого діє і забезпечує реалізацію інтересів протилежної сторони. Основним призначенням заборон є попередження під загрозою відповідальності можливості вчинення протиправних діянь.
Призупинення – це тимчасові заборони, що встановлюють можливості використання посадовими особами належних їм функціональних обов‘язків. Це не є видом юридичної відповідальності, оскільки не передбачає негативної оцінки діяння, а вміщує можливості подальшого вирішення питання щодо правомірності діяння. Як правило, призупинення тимчасово припиняють існуюче правопорушення, стримуючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків. (Призупинення виконання вироку у зв‘язку з внесенням протесту).
покарання, як вид та форма правового осуду винної протиправної поведінки, в результаті якої особа отримує певні обмеження.
Правові стимули та правові обмеження, як правило, аналізуються одночасно, оскільки вони є парними юридичними категоріями, які в процесі правового регулювання є взаємопов‘язаними та взаємозабезпечують одне одну. Оскільки ці категорії визначаються як парні, то правомірним є висновок про наявність загальних та відмінних ознак стимулів та обмежень.
Загальні ознаки:
як стимули, так і обмеження є правомірними засобами впливу на інтереси суб‘єктів;
наявність нормативно закріплених процедур застосування засобів, що мають стимулюючий чи обмежуючий характер;
забезпечуються засобами державного захисту та гарантуються законом;
є факторами, що забезпечують реалізацію інших засобів правового впливу;
пов‘язані з певними правовими цінностями;
передбачають наявність певних суб‘єктів, що викликають певні дії, які складають зміст їх поведінки.
Відмінності:
Правові стимули |
Правові обмеження |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таким чином, правові стимули та правові обмеження є самостійними засобами правового впливу, що на практиці забезпечують правовий порядок лише за умови їх взаємодії та взаємозалежності. Вироблення найоптимальніших варіантів цієї взаємодії забезпечує можливість добровільної реалізації правових приписів всіма суб‘єктами права.