35. Поняття суспільної свідомості. Структура суспільної свідомості.

Суспільна свідомість-сукупність характеристик свідомості, що є спільними для певної соціальної групи або для суспільства в цілому.

Суспільна свідомість має складну, розгалужену структуру. Поділяються її багатогранні рівні, форми. По-друге, з точки зору конкретно-історичного підходу - міфологічна, релігійна, філософська; за епохами - антична, середньовічна тощо. По-третє, виходячи з різних форм діяльності, у процесі яких виробляється, чи сфер діяльності, у межах яких складається - екологічна, економічна, правова, політична, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова. По-четверте, за рівнем та глибиною проникнення у дійсність - буденна та теоретична.

Буденна свідомість має форми: емпіричну свідомість (складається у процесі пізнання) і суспільну психологію (формується у ході оціночного відображення дійсності).

Теоретична свідомість має відповідно форми: наука та суспільна ідеологія. Суспільна психологія також має складну структуру - психічний склад, до якого належить соціальний характер, соціальні звички. Звичаї та психічні стани: соціальні настрої, відчуття, розумонастрої. Усі форми та види суспільної свідомості мають величезне значення у духовному та суспільному житті.

Ідеологія — це система поглядів, ідей, теорій, принципів, що відображають суспільне буття крізь призму інтересів, ідеалів, мети соціальних груп, класів, нації, суспільства. Безумовно згубне для духовного життя людини та суспільства устремління підмінити ідеологією усі інші форми суспільної свідомості або безумовно підкорити їх їй. Але не менш згубно устремління взагалі відмовитись від ідеології в суспільному житті. Ідеологія слугує своєрідним механізмом приведення ідей в дію, активізації людей.

36.Мораль як форма суспільної свідомості. Етика як наука.

Моральна свідомість-основна цілісна форма сусп. свідомості в якій відображено загально прийняті нормативні оцінки людської діяльності.

Мораль-це система норм і правил,що складалася історично і регулює поведінку людини,її ставлення до інших людей,до сусп. в цілому і яка підтримується силою сусп. думки,традицій і виховання.

Моральні норми мають історичний характер,немає якоїсь абсолютної,незмінної моралі. Мораль з’явилася як відповідь на сусп. потребу регулювання людських відносин.

Етика-наука,що вивчає мораль. Етика як філос. дисципліна і як система характерних для певних спільнот моральних норм і цінностей завжди зосереджена на пізнанні міжособистісних стосунків і відносин людини зі світом.

Етику передусім цікавить реалізація людиною своєї волі,тобто діяльності за якої людина керується мотивами,які орієнтовані на безумовні,абсолютні вселюдські цінності,які осягаються і переживаються за допомогою уявлень і почуттів,позначених терміном добро.

37.Естетична свідомість. Естетика як наука. Основні естетичні категорії.

Естетична свідомість-форма сусп.. свідомості специфіка якої може бути виражена так: вона є з одного боку праматір’ю інших форм сусп. свідомості, являє собою систематичне і несистематичне,оціночно-інтуєтивне і теоретично художнє освоєння світу в основі якого лежать уявлення і поняття про красу і гармонію,прекрасне і потворне в речах,явищах,процесах. формування естетичної свідомості здійснюється мистецтвом. Мистецтво-це специфічний спосіб практично-духовного освоєння світу,в якому відображення дійсності і вплив на людей здійснюється в формі художніх образів.

Естетика — філософська наука, що вивчає природу (функції, загальні закони і закономірності) естетичної свідомості (діяльності людини і суспільства, буття), наука про прекрасне.

Естетика - наука про чуттєве пізнання світу; творче відношення людини до дійсності.

Метою естетики є філософське вивчення мистецтва і формування критичних суджень про мистецтво.

Основні естетичні категорії:

• Гармонія

• Хаос

• Прекрасне

• Потворне

• Піднесене

• Низьке

• Комічне

• Трагічне

• Героїчне