12)Основні концепції походження свідомості.

Концепції свідомості, що існували в історії філософії, умовно можна поділити на два типи: індивідуалістські та колективістські.

• Індивідуалістські розглядали як вихідне (абсолютне) свідомість окремого індивіда, а суспільні форми свідомості (форми культури) — мораль, релігію, мистецтво, право — як похідне, таке, що створене індивідуальною свідомістю.

• Колективістські концепції, навпаки, вихідним вважали суспільні форми свідомості, наявну культуру, а індивідуальну свідомість розглядали як щось похідне. До індивідуалістичних концепцій схилялися філософи Нового часу (як емпірики, так і раціоналісти), а також І. Кант, позитивісти, представники філософії життя, феноменології. Колективістська традиція яскраво представлена у Гегеля і Маркса.

Сучасні концепції походження свідомості

• релігійна: свідомість є проявом “іскри Божої”, вкладеної у людину Богом при творенні світу;

• концепція єдиного інформаційного поля: свідомість є одним із проявів дії єдиного світового інформаційного поля;

• концепція походження людини та свідомості внаслідок розвитку праці: людина і свідомість формуються в міру розвитку суспільної праці;

• дуалістична: в основі всіх світових процесів лежать два начала: матеріальне та духовне. Свідомість є виявленням духовного начала буття;

• концепція еволюції: свідомість є результатом поступового розвитку живих організмів або форм відображення дійсності;

• концепція активно діяльного самопородження людини на основі природно-космічних передумов.

13)Свідомість та мова.

Свідомість є ідеальною. Мова – матеріальна, бо вона є способом виразу думки. Думка виражається словами. Мова – інформаційно-знакова система по виразу думки. Мова – система звукових сигналів або знаків, що мають певне значення , смисл, що виражає думку.

Мова і свідомість взаємопов’язані. Не буває мови без свідомості, і навпаки. Мови бувають природні і штучні. Природні мови – мови, що виникли в ході еволюції самі по собі, природнім шляхом. Вони поділяються на живі (тими, якими спілкуються), мертві (тими, якими не користуються). Штучні – створені наукою, практикою для спілкування між людьми, незалежно від природних мов (фізики, хімії, схеми, карти, дорожні знаки).

Мова має багато функцій. Є 3 визначних:

• Комунікативна – засіб спілкування

• Експресивна – спосіб виразу думки, думка оформлюється словом.

• Акумулююча (накопичувальна) – мова попередніх поколінь накопичують і передають наступним поколінням.

Мова є практичною свідомістю. Мова виникає на певному етапі розвитку предметно-практичної діяльності людства, коли у первісних людей виникла потреба щось сказати один одному. Така потреба породжувалася необхідністю такої організації спільної діяльності, коли накопичений досвід вимагав інформаційного узагальнення та передачі іншим. Тому мова формувалася як вербально-ідеалізована культура, в якій закріплювався суспільний досвід. В цьому аспекті розрізняють мову та мовлення. Мовлення – це моментально актуалізована мова. Момент безпосередньої дії мови як роспредмечування ідеалізованої культури та сплетення його із конкретним аспектом предметно-практичної діяльності і є найважливішою особливістю мовлення як серцевини комунікативного процесу. Мова як категорія бере на себе інформаційну та дієву сторону передачі досвіду практичної діяльності. В мовленні відбувається індивідуалізація загального процесу .Відстежити цей процес індивідуального формування мовлення дає можливість наявних законів опанування дитиною мовленням. Предмет і зміст діяльності виражає себе в мові як “в безпосередньому бутті мислення”. Але мова не є чистою ідеальністю. Вона є лише формою самовираження ідеального, його вербальним буттям.