66.Виникнення та основні проблеми екзистенціалізму

Філософія екзистенціалізму пов'язана насамперед з іменами М. Хайдеггера (1889-1976) і К. Ясперса (1883-1969) - німецькими філософами і французькими філософами Жаном-Полем Сартром (1905-1980), Альбером Камю (1913-1960) і Габріелем Марселем (1889-1973). До середини минулого століття ідеї екзистенціалізму стали популярними в багатьох країнах Європи і навіть у США. З точки зору екзистенціалізму, одним з істотних джерел відчуження є процес перетворення техніки в самостійну силу, що існує по власних законах. Важливе місце в екзистенціальній філософії посідає проблема буття людини в умовах соціальних криз. Можна навіть сказати, що екзистенціалізм немислимий без психології катастрофи, відчуття кризи. Невпевненість людини в майбутньому, страх перед завтрашнім днем, збитками в бізнесі чи втратою зайнятості зробили страх онтологічною, тобто властивою буттю, характеристикою людини. Сутнісна особливість проблематики екзистенціальної філософії визначається тим, що екзистенціалісти вважають завданням філософії займатися не проблемами науки, а питаннями суто людського буття (існування, "екзистенції”). "Людина попри свою волю закинута в цей світ, у свою долю, і вона живе в чужому їй світі; її буття з усіх боків оточено таємничими знаками, символами. Життя глибоко ірраціональне, страждання в будь-якій формі переважає в ній. Одним з найважливіших понять екзистенціальної філософії є страх. Світ тим більше страшний, що в ньому нема сенсу, він не піддається людському розумінню. Екзистенціалізм виходить з того, що людина живе насамперед емоціями.

67.Німецький екзистенціалізм (м.Хайдеггер, к.Ясперс)

У Німеччині, де екзистенціалізм став розвиватися після Першої світової війни 1914-1918 рр.., Пошуками смислів, проясненням екзистенції займається саме філософія. Вона дозволяє подолати обмеженість анонімного наукового раціоналізму, що ігнорує мораль і релігію. З точки зору Ясперса, екзистенція нерозривно пов'язана з «ТРАСЦЕНДЕНЦІЕЙ», з богом. КОМУНІКАЦІЇ розглядає Ясперс як один з основних моментів екзистенції. Хайдеггер вказував на «буття-в-світі» як інтерпретацію екзистенції, основну рису людяного людини, homo humanus. Так вчення про буття вивело Хайдеггера на теорію пізнання, авторську концепцію істини, а через неї - до трактування свободи людини як фундаментального ознаки його екзистенції. Хайдеггер в своїй головній праці «Буття і час» підкреслював, що субстанція людини «є не дух як синтез душі і тіла, але екзистенція». А недійсність індивідуального людського існування він детермінований наявністю в суспільстві похмурого «панування інших».

68.Французький екзистенціалізм (ж.-п.Сартр, а.Камю)

У центрі уваги екзистенціалістів - внутрішній світ вільної особистості, яку оточували страх, самотність, страждання і смерть, що стали складовими абсурдності буття. У творах цього напрямку показано протистояння між буттям (Всесвітом, природою, соціумом) та існуванням (людиною, її внутрішнім життям). В основі екзистенціалізму лежало твердження абсурдності буття. А. Камю стверджував: "Абсурд є метафізичним станом людини у світі". Відповідальність за людину несе сама людина, її існування посіло чільне місце. Особливість виступила подвижником, тому їй довелося жертвувати собою, аби виправдати своє існування. Вона вже самим актом народження виявилася закинутою у світ без волі і бажання. З моменту появи у світі людина одержала від природи смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий. Представники екзистенціалізму, зокрема Ж. П. Сартр, стверджували, що людина це tabula rasa, тобто "чиста дошка", нічого собою не являло:вона стала лише тим, що сама із себе зробила: "Існування передує сутності, оскільки вона формується самою людиною, її власним "я". Іншими словами, людина є лише тим, що сама із себе зробила. Людина мусила бути діяльнісною", - говорив Ж. П. Сартр; відповідала за те, ким вона є, і за інших. була спрямована у майбутнє, а відтак знаходилася у стані тривоги через проблему вибору: відповідальність - раціональність - свобода; знаходилася у стані тривоги - тобто у стані людини, яка обрала не лише власне буття, а й виступила у ролі "законодавця людства".