- •1.Поняття світогляду. Історичні типи світогляду .
- •2. Специфіка філософського знання.
- •3.Структура і функції філософії
- •4. Предмет і методи філософії
- •5.Категорія буття у філософії. Форми буття
- •6. Поняття субстанції. Монізм та дуалізм
- •7.Поняття матерії. Види та форми існування матерії
- •8.Рух, види руху
- •9.Простір і час. Простір і час у теорії відносності а. Ейнштейна
- •10.Діалектика та метафізика
- •11)Проблема свідомості у філософії.Свідомість та відображення.
- •12)Основні концепції походження свідомості.
- •13)Свідомість та мова.
- •14)Проблеми пізнання.Обєкт і субєкт пізнання.Сутність агностицизму.
- •15)Чуттєве пізнання,його форми.
- •16)Раціональне пізнання,його форми.
- •17)Види пізнання. Наукове пізнання.
- •18)Поняття науки,її види і функції.
- •19)Загальнологічні методи пізнання.
- •20)Методи емпіричного пізнання.
- •21.Методи теоретичного пізнання.
- •22.Істина як гносеологічна категорія. Концепції та критерії істини.
- •23.Проблема сутності людини. Біологічне і соціальне в людині.
- •24.Основні концепції виникнення людини.
- •25.Людина як об’єкт філософського аналізу. Філософська антропологія.
- •26.Проблема свободи та відповідальності у філософії.
- •27.Аксіологія: її зміст і проблематика. Класифікація цінностей.
- •29.Поняття матеріального виробництва. Продуктивні сили і виробничі відносини.
- •30.Проблема історичного розвитку суспільства. Сенс історії. Культура та цивілізація.
- •31. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •32. Науково-технічний прогрес. Шляхи виходу з екологічної кризи.
- •33. Глобальні проблеми людства.
- •34.Філософія майбутнього.Поняття футурології.
- •35. Поняття суспільної свідомості. Структура суспільної свідомості.
- •36.Мораль як форма суспільної свідомості. Етика як наука.
- •37.Естетична свідомість. Естетика як наука. Основні естетичні категорії.
- •38.Релігія як форма суспільної свідомості. Класифікація релігій.
- •39.Світові релігії. Буддизм,християнство,іслам.
- •40. Специфіка східного і західного шляхів людського буття у світі.
- •41. Філософія Ст. Індії
- •42. Філософія Ст. Китаю
- •43. Докласична антична філософія
- •44. Філософія Сократа
- •45. Філософія Платона
- •46. Філософія Арістотеля
- •47. Посткласична антична філософія: давньогрецький скептицизм;епікуреїзм;стоїцизм
- •48. Філософія Ст. Риму
- •49. Середньовічна філософія. Патристика. Схоластика. Тома Аквінський.
- •50)Гуманізм натурфілософія епохи Відродження.
- •51)Соціальна думка епохи
- •52)Емпіризм у ф-фії Нового Часу.Ф.Бекон,т.Гоббс,Дж.Локк.
- •53)Раціоналізм у європейській ф-фії 17ст.Р.Декарт,б.Спіноза,г.Лейбінц.
- •54)Ф-фія просвітителів 18 ст. Вольтер.,ж-ж.Руссо.
- •55)Пізнання і.Канта.
- •56)Етика і.Канта.
- •57)Ф-фія г.Гегеля.
- •58)Ф-фія л.Фойербаха.
- •59)Винекнення і розвиток марксистської ф-фії.
- •60)Основні риси і напрями сучасної філософії.
- •61.Позитивізм о.Конта і г.Спенсера
- •62.Неопозитивізм
- •63.Постпозитивізм
- •64.Релігійна філософія хх ст. Неотомізм
- •65.Філософія п.Тейяра де Шардена
- •66.Виникнення та основні проблеми екзистенціалізму
- •67.Німецький екзистенціалізм (м.Хайдеггер, к.Ясперс)
- •68.Французький екзистенціалізм (ж.-п.Сартр, а.Камю)
- •69.Прагматизм
- •70.Філософська герменевтика
- •71. Фройдизм
- •72. Неофройдизм
- •73. Марксистська філософія у хх ст. Франкфуртська школа
- •74. Філософія історії у хх ст. Концепції циклічного розвитку суспільства (о.Шпенглер, а.Тойнбі)
- •75. Концепції постіндустріального суспільства (д.Белл, е.Тоффлер)
- •76. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •77. Філософські традиції в Україні в хiii-хvі ст. Українські полемісти. І.Вишенський.
- •78. Філософія в Києво-Могилянській академії. Т. Прокопович
- •79. Філософія г.Сковороди
- •80. Світогляд т.Г.Шевченка
- •81. Світогляд п.Куліша
- •82. Світогляд м.Костомарова
- •83. Світогляд м.Гоголя
- •84. Світогляд м.Драгоманова
- •85. Світогляд п.Юркевича
- •86. Філософські, суспільно-політичні погляди і.Франка
- •87. Філософські, суспільно-політичні погляди л.Українки
- •88. Філософія хх ст. В Україні
- •89. Філософське вчення в.Вернадського
- •90. Філософія української діаспори
52)Емпіризм у ф-фії Нового Часу.Ф.Бекон,т.Гоббс,Дж.Локк.
Емпіризм (грец– досвід) - філософський напрям, який визнає чуттєвий досвід основним і єдиним джерелом і змістом знання. Емпіризм ХVІІ – ХVІІІ ст. – матеріалістичний емпіризм, такий, який стверджує, що чуттєвий досвід об’єктивно відображує навколишній світ. Ф.Бекон (1561-1626 рр.) першим в європейській філософії Нового ча¬су звертається до проблеми методології наукового пізнання. Бекон став засновником емпіризму Нового часу. Основним своїм завданням він вважав пошук нового, більш досконалого способу використання розуму для пізнання природи.
ОСНОВ.РИСИ Ф-ФІЇ БЕКОНА: не правильний метод недолік ф-фії; дедукція-це не правильний метод(тому,що спирається на неперевірені загальні твердження,звуження знань); індукція правильний метод(спирається на перевіренні твердження;
-Що заважає людському пізнанню?
-Ідоли(Знання померлого)
1)Ідоли роду(недосконалі органи чуття);
2)Ідоли печери(це особисті вади конкретної людини, причина яких може бути різною: погане виховання, психічна неврівноваженість, власні уподобання, власні упередження тощо.)
3)Ідоли ринку(або площі,внаслідок свовесної плутанини виникаює перепона на шляху пізнання)
4)Ідоли театру(прихильність авторитетам,догматизм,сліпа прихильність);
3 можливі шляхи до пізнання:
1)шлях паука(вузький раціоналізм з власного розуму);
2)шлях мурахи(накопичування фактів без без обробки в майбутньому);
3)шлях бджоли(Бекон надав перевагу цьому шляху);
Томас Гоббс (1588-1688) послідовно розробляє систему раціоналістичної філософії, яка охоплює не тільки вчення про буття, пізнання, а й вчення про суспільство, державу.
ОСНОВ.РИСИ Ф-ФІЇ ГОББСА:-обернення методів;-емпіризм;-теорія суспільної узгоди
ОСНОВ.РИСИ Ф-ФІЇ Дж.Локк:-сенсуалізм(єдине джерело знання);-чиста дошка душі,яка заповнюється досвідом;-розподіл влади(вперше пропонує розподівл на:законодавчу;виконавчу;федеративну;)
53)Раціоналізм у європейській ф-фії 17ст.Р.Декарт,б.Спіноза,г.Лейбінц.
Раціоналізм (франц. rationalisme, від латів.(латинський) rationalis — розумний, ratio — розум), філософський напрям, що визнає розум основою пізнання і поведінки людей. Р. протистоїть як Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. і Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки., так і Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. ( Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. ). Термін «Р.» використовується для позначення і характеристики філософських концепцій з19ст Декарт.В епоху нового часу проблема першооснови звучить як проблема субстанцій. Субстанції , по Декарту , сущі що не потребують для свого існування не в чому іншому . Субстанції 1 порядку : Бог . 2 порядку : мисляча духовна субстанція і матеріальна . Таким чином , по Декарту , в основі світу 2 початкові субстанції: матерія і Бог.
Спіноза :Одне з головних питань - питання субстанції. Створює вчення про єдину субстанції (Бог першопричина всіх речей). Характеристики субстанцій:1)абсолютна самостійність (ні в чому, крім себе не потребує)2)нескінченність у просторі і часі3)субстанція причина самої себе і пізнається через саму себе4)субстанція вихідний полюс буття
Способи прояву субстанцій: протяжність , мислення .
Субстанція породжує матеріальні і духовні речі. Модус - одиничний прояв субстанції. З'єднують і властивості мислення і протяжності . Вони кінцеві у часі і просторі , мінливі. Детермінізм - у вчинках людини , немає нічого випадкового , поведінку і почуття людини пояснюється 3 основними причинами :1бажання;2задоволення;3незадоволення
Лейбніц - творець плюралістичної картини буття . Субстанція множинні. Субстанція по Лейбніцу - " монада " . Властивості субстанції:
• проста неподільна , внутрішньо незмінна
• кожна " монада " - мікросвіт
• " монада " - духовні, не матеріальні і живуть за законами гармонії
• " монади " складають сутність кожної речі
• в світі немає 2 однакових " монад "
3 ступеня розвитку " монад " :
• монади нижчого порядку ( пасивне сприйняття , неясні смутні уявлення про світ )
• монади - душі ( наявність відчуттів , більш чітке уявлення про світ )
• монади - духи ( володіння свідомістю )
Таким чином , ступінь розвитку монади , по Лейбніца, дорівнює ступеню наближення до свідомого життя . Вища монада - Бог. Пізнання тільки розумом. Всьому світу притаманне розвиток , еволюція . Розвиток поступово і не супроводжується загибеллю монади , так як вони вічні. Розвиток світу відбувається за рахунок внутрішнього розвитку монади . На неї не впливають зовнішні чинники.