59)Винекнення і розвиток марксистської ф-фії.

МАРКСИЗМ — сукупнiсть фiлософських та соцiально-економiчних iдей,

розроблених у ХIХ ст. К. Марксом та Ф. Енгельсом на основi творчої переробки

основних положень нiмецької класичної фiлософiї, англiйської полiтичної економiї

та французького утопiчного соцiалiзму.

Вчення марксизму опирається зокрема на такі положення:

(1) весь свiт (природний, соцiальний i культурний) у своїй основi є матерiальним i

розвивається дiалектичним шляхом;

(2) свiт пiдпорядковується законам дiалектики;

(3) суспiльне буття визначається рiвнем розвитку матерiального виробництва;

(4) принципи матерiалiстичної дiалектики застосовні до пояснення iсторичного

процесу (формацiйний пiдхiд);

(5) в основі капіталізму лежить «додана вартість», що по суті є неповністю

оплаченою вартістю труда робітника;

(6) сучасний етап розвитку суспільства неминуче призведе до краху капіталізму і

встановлення диктатури пролетаріату внаслідок революції.

Соцiально-iсторичнi умови формування марксизму

- розвиток природничих наук, що обгрунтовують розвиток природи (геологія,

ембріологія, формулювання теорії Дарвіна тощо);

- формування робітничого класу, та розвиток робітничого руху в Європі,

формування робітничих партій та профсоюзів;

- промисловий переворот в Європі 30-40-х рр. ХІХ ст.

Теоретичнi джерела формування марксизму

- НКФ: діалектика Гегеля, антропологізм Фейербаха;

- англійська класична політекономія А. Сміта і Д. Рікардо — теорія вартості;

- французький утопічний соціалізм К. Сен-Симона, Ш. Фур’є.

60)Основні риси і напрями сучасної філософії.

Перший напрямок, що досить умовно називають сцієнтизмом, орієнтує своїх прихильників на користь науки. Науково-технічний прогрес – це не зло, а благо, треба тільки розумно користатися його плодами. Раціоналізм сцієнтистів відбився й у їхній гносеологічній установці на те, що наукове знання є вищим типом знання.

Другий, антропологічний напрямок займає в цих питаннях протилежну позицію. Прихильники цього напрямку стверджують, що в труднощах та стихійних лихах сучасного суспільства винні насамперед наука, науково-технічний прогрес. Людство все частіше зіштовхується з феноменом відчуження. Наукове знання втрачає “людський вимір”; у гонитві за об’єктивною істинністю і логічною строгістю воно цілком знеособлюється.Значним впливом у XX ст. користуються також і релігійно-філо¬софські системи й концепції. Серед них як найбільш впливові відзначимо неотомізм і персоналізм, що мають зв’язки як зі сцієнтистським, так і з антропологічним філософськими напрямками XX ст.

Екзистенціалізм. Екзистенціальна філософія – одна з найбільш модних сучасних філософських систем. Це насамперед пояснюється тим, що вона звертається до людини, її життя, проблем існування, її внутрішнього світу.

Філософія як теоретична форма відображення дійсності (форма суспільної свідомості) не може цього не враховувати. У зв’язку з цим сучасна світова філософія набуває таких основних рис:

• Осмислення глобальних проблем, котрі стоять нині перед людством, а саме: екологічних, ресурсозберігаючих, продовольчих, демографічних, енергетичних, технологічних тощо.

• Переосмислення в цьому контексті проблем самої людини, її виживання як виду.

• Визнання пріоритету у філософії загальнолюдських цінностей, відображених у “Загальній декларації прав людини”.

• Плюралізм (множинність) філософських вчень і напрямків, заперечення монополізму будь-якого з них.

• Толерантність (терпимість) щодо ставлення до різних філософських концепцій.

• Постановка проблеми формування планетарної свідомості.