- •1.Поняття світогляду. Історичні типи світогляду .
- •2. Специфіка філософського знання.
- •3.Структура і функції філософії
- •4. Предмет і методи філософії
- •5.Категорія буття у філософії. Форми буття
- •6. Поняття субстанції. Монізм та дуалізм
- •7.Поняття матерії. Види та форми існування матерії
- •8.Рух, види руху
- •9.Простір і час. Простір і час у теорії відносності а. Ейнштейна
- •10.Діалектика та метафізика
- •11)Проблема свідомості у філософії.Свідомість та відображення.
- •12)Основні концепції походження свідомості.
- •13)Свідомість та мова.
- •14)Проблеми пізнання.Обєкт і субєкт пізнання.Сутність агностицизму.
- •15)Чуттєве пізнання,його форми.
- •16)Раціональне пізнання,його форми.
- •17)Види пізнання. Наукове пізнання.
- •18)Поняття науки,її види і функції.
- •19)Загальнологічні методи пізнання.
- •20)Методи емпіричного пізнання.
- •21.Методи теоретичного пізнання.
- •22.Істина як гносеологічна категорія. Концепції та критерії істини.
- •23.Проблема сутності людини. Біологічне і соціальне в людині.
- •24.Основні концепції виникнення людини.
- •25.Людина як об’єкт філософського аналізу. Філософська антропологія.
- •26.Проблема свободи та відповідальності у філософії.
- •27.Аксіологія: її зміст і проблематика. Класифікація цінностей.
- •29.Поняття матеріального виробництва. Продуктивні сили і виробничі відносини.
- •30.Проблема історичного розвитку суспільства. Сенс історії. Культура та цивілізація.
- •31. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •32. Науково-технічний прогрес. Шляхи виходу з екологічної кризи.
- •33. Глобальні проблеми людства.
- •34.Філософія майбутнього.Поняття футурології.
- •35. Поняття суспільної свідомості. Структура суспільної свідомості.
- •36.Мораль як форма суспільної свідомості. Етика як наука.
- •37.Естетична свідомість. Естетика як наука. Основні естетичні категорії.
- •38.Релігія як форма суспільної свідомості. Класифікація релігій.
- •39.Світові релігії. Буддизм,християнство,іслам.
- •40. Специфіка східного і західного шляхів людського буття у світі.
- •41. Філософія Ст. Індії
- •42. Філософія Ст. Китаю
- •43. Докласична антична філософія
- •44. Філософія Сократа
- •45. Філософія Платона
- •46. Філософія Арістотеля
- •47. Посткласична антична філософія: давньогрецький скептицизм;епікуреїзм;стоїцизм
- •48. Філософія Ст. Риму
- •49. Середньовічна філософія. Патристика. Схоластика. Тома Аквінський.
- •50)Гуманізм натурфілософія епохи Відродження.
- •51)Соціальна думка епохи
- •52)Емпіризм у ф-фії Нового Часу.Ф.Бекон,т.Гоббс,Дж.Локк.
- •53)Раціоналізм у європейській ф-фії 17ст.Р.Декарт,б.Спіноза,г.Лейбінц.
- •54)Ф-фія просвітителів 18 ст. Вольтер.,ж-ж.Руссо.
- •55)Пізнання і.Канта.
- •56)Етика і.Канта.
- •57)Ф-фія г.Гегеля.
- •58)Ф-фія л.Фойербаха.
- •59)Винекнення і розвиток марксистської ф-фії.
- •60)Основні риси і напрями сучасної філософії.
- •61.Позитивізм о.Конта і г.Спенсера
- •62.Неопозитивізм
- •63.Постпозитивізм
- •64.Релігійна філософія хх ст. Неотомізм
- •65.Філософія п.Тейяра де Шардена
- •66.Виникнення та основні проблеми екзистенціалізму
- •67.Німецький екзистенціалізм (м.Хайдеггер, к.Ясперс)
- •68.Французький екзистенціалізм (ж.-п.Сартр, а.Камю)
- •69.Прагматизм
- •70.Філософська герменевтика
- •71. Фройдизм
- •72. Неофройдизм
- •73. Марксистська філософія у хх ст. Франкфуртська школа
- •74. Філософія історії у хх ст. Концепції циклічного розвитку суспільства (о.Шпенглер, а.Тойнбі)
- •75. Концепції постіндустріального суспільства (д.Белл, е.Тоффлер)
- •76. Філософські ідеї в культурі Київської Русі
- •77. Філософські традиції в Україні в хiii-хvі ст. Українські полемісти. І.Вишенський.
- •78. Філософія в Києво-Могилянській академії. Т. Прокопович
- •79. Філософія г.Сковороди
- •80. Світогляд т.Г.Шевченка
- •81. Світогляд п.Куліша
- •82. Світогляд м.Костомарова
- •83. Світогляд м.Гоголя
- •84. Світогляд м.Драгоманова
- •85. Світогляд п.Юркевича
- •86. Філософські, суспільно-політичні погляди і.Франка
- •87. Філософські, суспільно-політичні погляди л.Українки
- •88. Філософія хх ст. В Україні
- •89. Філософське вчення в.Вернадського
- •90. Філософія української діаспори
47. Посткласична антична філософія: давньогрецький скептицизм;епікуреїзм;стоїцизм
Скептецизм(від сумнів) Кожна річ є не більше такою,ніж будь-якою іншою. Треба утримуватись від будь-яких суджень про речі. Треба зберігати стан самовладності.
Епікуреїзм:(заснував Епікур) Смерті не існує,тому що в основі світу лежать невмирущі атоми. Слід позбутися життєвих страхів. Досягнення душевної незворушності.
Стоїцизм: світ пронизаний божественною пневмою, у ньому панує фатом –невблаганний закон долі. Не варто опиратись фатуму: того,хто,бажає,доля вабить, хто не бажає-тягне. Треба зберігати мужність духу автономний стосовно обставин життя.
48. Філософія Ст. Риму
Найбільшого розповсюдження в Римі набув стоїцизм. Найбільш видатними представниками були Сенека, Епиктет та Марк Аврелій.
Сенека: в поглядах щодо природи дотримувався старого стоїцизму: Душа- суміш вогня й повітря. Розум має свій початок в почуттях. СЕНЕКА виходить з того,що ввсе в світі та у Всесвіті підкорено владі суворої необхідності. Бог- керуюча сила,яка панує над розумом. Центром його системи була етика. Виділялися принцип гармонії з природоб та принцип підкорення людини долі. Суть життя досягнення душевного спокою.Для цього слід побороти страх перед смертю.
Епікурейство продовжив римлянин Тит Лукрецій Кар(найвидатніший представник епікуреїзму в Римі). Він отожнив свої вження з Епікуром.(атомологічна філософія) Єдиним суттєвим він вважає атоми та порожнечу. Атоми рухаються. Для Лукреція рух був причиною появи часток. та різноманітних речей у світі. душа поєднання повітря і тепла. Лукрецій розвиває атеїзм(віра в Бога лише тому,що страх перед природними причинами і неможливість їх зрозуміти.) Досягнення щастя-це пізнання.
49. Середньовічна філософія. Патристика. Схоластика. Тома Аквінський.
Середньовічний світогляд: монотеїзм, геоцентризм, орієнтація на внутрішній(духовний) світ людини, час лінійний(від створення світу до страшного суду),рівність людей перед Богом.Основні пит. Сер.філ- чи створений світ Богом(так,з нічого), чи можна пізнати світ,Бога(одкровення),яке місце люд в світі(між природою і Богом).
Патристика— у філософії загальна назва напряму, заснованого так званими отцями церкви. Рання патристика поділилась на два напрямки в питанні до попередньої язичницької мудрості: позитивний та негативний. Прихильники позитивного: Юстин Мученик, Афінагор, Климент Олександрійський,Ориген-вважали, що грецькі філософи прямували шляхом істини, але не могли досягнути її, тому що вона ще не явила себе в особі Христа. Другий напрям патристики- напрям негативного ставлення до анти філософії(представники Татіан,Тертуліан,Арнобій) наполягали на рішучому відкиданні античної мудрості, як такої,що порівняно з божественним об’явленням постає як безумство. Філософські міркування безпідставні,тому що філософи можуть довести все що завгодно., ведуть до розбещеності і гріша,складні та заплутані.Таке розділення було через питання співвідношення віри та знання.
Схоластика вважала,що хоча з доп. розуму Бога пізнати неможливо,людина повинна повною мірою використати можливості розуму, оскільки він здатний привести до межі з якої відкривається сфера споглядання сяйва Божої слави. Останнє досягається лише вірою,але до названої межі приводить розум.Найнадійнішим засобом розуму є ЛОГІКА. Перша ознака схоластики є використання логіки в богопізнанні.Представник: Кентерберистський,Бекон,Еригуен.Тома Аквінський: представник схоластики.Розробив Концепцію симфонії розуму та віри.Докази існування Бога Доказ від руху (Argumentum ex motu). Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог. Доказ має своїм джерелом філософію Арістотеля, також фігурував у Аделарда із Бата, Альберта Великого.
Доказ від першопричини (Argumentum ex ratione causae efficientis). Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог. Доказ має своїм джерелом філософію Арістотеля, також фігурував у Авіценни, Алана Лілльського та Альберта Великого.
Доказ від випадковості (Argumentum ex contingentia). Все у світі існує не випадково, а з необхідності, ця необхідність — Бог. Аргумент в тій чи іншій формі фігурував у Маймоніда та Авіценни.
Доказ від ступеня досконалості (Argumentum ex gradu). Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог. Аргумент фігурував у Арістотеля та згадувався у Августина
Доказ божественного керування світом або аргумент через цільову причину (Argumentum ex fine). У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. Отже, повинна існувати «остання» і головна мета — Бог.