72. Неофройдизм

Засновники неофрейдизму вказали на неспроможність ортодоксального фрейдизму вирішити проблему взаємодії особи і суспільства. Наприклад, основного представника неофрейдизму Еріха Фромма не задовольняли біологізм і соціальний песимізм Фрейда, тому він сконцентрував увагу на перетворенні психоаналізу на соціальну філософію. З цією метою він звернувся до попередньої філософської думки, а саме до поглядів Л. Фейєрбаха і особливо до праць К. Маркса, що дало йому змогу критично переосмислити фрейдівську точку зору на природу несвідомих потягів та роль соціальних факторів у становленні особистості. Проте, вважаючи, що соціальна теорія К. Маркса недостатньо враховує роль психологічного фактора, Фромм поставив за мету доповнити марксизм психоаналізом. Представники: асновники аналітичної психології швейцарський психолог, філософ і культуролог Карл Густав Юнг (1875-1961), засновник індивідуальної психології австрійський психолог Альфред Адлер (1870-1937), засновник сексуально-економічної теорії австро-американський лікар Вільгельм Рейх (1879-1957), німецький філософ, психолог та соціолог Еріх Фромм (1900-1980), ідеолог "нових лівих" Герберт Маркузе (1898-1979) та ін.

73. Марксистська філософія у хх ст. Франкфуртська школа

Марксистська філософія у світі розвивалася у двох основних напрямках. Перший - гуманістична антропологія, представники якої (Е. Пачі, К. Косик, А. Шафф, Е. Блох, югославські філософи, які об'єдналися навколо журналу "Праксис"), ґрунтуючись на ранніх роботах К. Маркса, розробляли проблеми життєдіяльності людини, відчуження, гуманістичного змісту історії. Другий - соціальна філософія, у рамках якої розроблялися, зокрема, проблеми активності суб'єкта в історії. Наприклад, Антоніо Грамші (засновник і керівник комуністичної партії Італії) критикував фаталістичну концепцію історичної необхідності, яка перекладає відповідальність із людей на плечі безликого історичного закону. Історію Грамші розглядає як поле альтернатив і діяльність людини в цьому полі досить значима, тому що вони своєю енергією і активністю сприяє здійсненню одних можливостей і нездійсненню інших. Марксизм вплинув на концепції Франкфуртської школи, на екзистенціалізм і неофрейдізм XX століття. Франкфуртську школу називають критичною через те, що ідея стосувалася критики капіталістичного і соціалістичного суспільства в умовах радянської системи, її теорій, що лежали в основі апологетики.В основі марксизму лежала леніно – сталінська теорія, тобто така собі марксистська модель. Вона стала предметом особливої уваги представників Франкфуртської школи. Школа займалася такими основними проблемами та тематикою: 1) проводила соціологічний аналіз капіталізму та підприємств крізь призму проблеми відчуження; 2) критикувала сучасне суспільство за антигуманність та анти особистісний характер; 3) розробляла концепцію авторитарної особи та спробувала за допомогою соціальних досліджень довести дійсність, яка відповідає самій соціальній реальності.

 

74. Філософія історії у хх ст. Концепції циклічного розвитку суспільства (о.Шпенглер, а.Тойнбі)

Культурологічна концепція О. Шпенглера (1880-1936) вважається однією із найяскравіших в системі філософського знання ХІХ-ХХ століть. Закономірність проявляється в тому, що кожна культура проходить стадії народження, розвитку, розквіту та занепаду. Саме ця ідея складає ядро концепції історичних циклів. Розкриваючи особливості культури, О. Шпенглер підкреслює, що культура - це органічна система духовно-соціальних орієнтирів, що мають здебільшого ціннісну основу, завдяки чому вона здатна піднести людину над буденністю. Для А. Тойнбі всесвітня історія постає у вигляді сукупності історій самостійних "цивілізацій". У межах світової культури Тойнбі виділив 21 цивілізацію, з яких сьогодні продовжує існувати сім. Цивілізації - це своєрідні "культурно-історичні монади", тобто автономні культурні утворення, що у своєму розвитку проходять стадії виникнення, зростання, надлому та розпаду, після чого вони гинуть, поступаючись місцем новій цивілізації. Проте, на відміну від О. Шпенглера, А. Тойнбі вважав, що в житті цих цивілізацій є спільні моменти, які і забезпечують процес поступального розвитку людської спільноти, її духовного вдосконалення.