55)Пізнання і.Канта.

Кант Іммануіл (1724-1804) родоначальник німецької класичної філософії. У філософському розвитку Канта виділяють два періоди – “докритичний” (до 1770 р.) та “критичний”.

У перший період він розробив “небулярну” космогонічну гіпотезу про створення планетної системи з першопочаткової “туманності”. Кант здійснює коперніківський переворот у філософії, зосередивши увагу не на об’єкті, як попередня метафізика, а на суб’єкті пізнання, вперше представив пізнання як діяльність.

Пізнання за Кантом містить у собі:

1)чуттєві, емпіричні сприйняття;

2) апріорні форми діяльності розсудку:

а) форми чуттєвості (час і простір);

б) форми розсудку, категорії (необхідність, причинність, кількість, якість та ін.);

3) форми розуму (ідеї душі, бога), які виходять за кінцевий досвід.

Достовірне теоретичне знання є тільки в математиці та природознавстві. А метафізика (попередня філософія) неможлива, бо розум впадає у протиріччя (є антиномічним). У сфері етики Кант формулює моральний закон (категоричний імператив): “Роби так, щоб використати людину для себе, також як і для іншого, завжди як мету і ніколи лише як засіб”. “Інша людина повинна бути для тебе святою”.

 

56)Етика і.Канта.

ЕТИКА КАНТА. Кант розробив загальний закон моральності, так званий категоричний імператив (обов'язкове поведінка), суть його зводиться до наступного: кожна людина незалежно від його положення в суспільстві повинен чинити так, щоб його вчинок могли б вчинити і всі інші.

Суперечливий характер філософії Канта викликав критику справа і зліва (у матеріалістів та ідеалістів). Ідеалісти побачили риси матеріалізму, т.к він бачив «річ у собі», а матеріалісти вважали, що Кант - суб'єктивний ідеаліст.

 

57)Ф-фія г.Гегеля.

Гегель є засновником законів діалектики :

1.Закон боротьби і єдності протилежностей.

2.Переходу кількості в якість.

3.Заперечення заперечення. Світ не дано нам раз і назавжди.Він знаходиться в постійному розвитку. В основі світового розвитку лежить - абсоютно ідея.

3 тапа розвитку Абсолютної Ідеї :1.Абсолютная Ідея- ідея розвитку в своїй стихії - стихії чистого мислення.Виділяються поняття: буття- небуття , кількість - якість.Зявляється логіка.

2.Ідея для свого розвитку - стадія природи.Зявляються : метафізика , фізика , органічна фізика

3.Абсолютний Дух.Досконале самопізнання . :

- суб'єктивний дух (реалізація в мисленні кожної людини )

- об'єктивний дух (дух життя соціуму )

- абсолютний дух (дух життя людського. )

 

58)Ф-фія л.Фойербаха.

Філософія Людвіга Фейєрбаха (1804 - 1872) вважається завершальним етапом німецької класичної філософії.

Головний напрямок філософії Фейєрбаха - критика німецького класичного ідеалізму та обгрунтування матеріалізму .

Матеріалізм як напрямок філософії виник задовго до Фейєрбаха , однак вказані матеріалістичні філософські школи були , головним чином , внутрішнім національним явищем свого часу і відрізнялися непослідовністю і протиріччями , перебували під сильним впливом теології , шукали компроміс між матеріалістичними ідеями та існуванням Бога (формою подібного компромісу був, зокрема , деїзм (Деї́зм (від лат. deus, «бог») — віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність у цьому світі )) .

Філософія Людвіга Фейєрбаха стала першим випадком глибоко послідовного матеріалізму , основними рисами якого були :

повний розрив з релігією ( атеїзм ) і звільнення від багатовікового релігійного впливу ;

спроба пояснити Бога і релігію з матеріалістичної точки зору , виходячи з людської природи ;

матеріалістичне , з урахуванням новітніх досягнень науки пояснення проблем навколишнього світу і людини;

великий інтерес до соціально - політичних питань;

переконання в пізнаваності навколишнього світу.