Тема № 10. Досудове розслідування як стадія кримінального процесу Навчальні питання

1. Поняття та сутність досудового розслідування.

2. Значення та задачі досудового слідства.

3. Дізнання і його види.

4. Поняття і характеристика основних положень досудового слідства.

Література

1. Алексійчук М.М. Удосконалення діяльності слідчих підрозділів міськрайорганів // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ України. 2007. №2(33).- Д.: Дніпропетр. держ. уні-т внутр. справ,2007.- C.298-303.

2. Ахтирська Н.М. Накладення арешту на кореспонденцію і застосування технічних засобів отримання інформації: досвід країн СНД //Адвокат.- 2007.- № 10.-C. 16-18.

3. Ахтирська Н.М. Судова експертиза: порівняльний аналіз правового регулювання призначення та використання її результатів //Адвокат.- 2007.- № 8.-C. 3-7.

4. Бандурка С.О., Слинько С.В. Расследование преступлений (уголовно-процессуальные проблемы). – Х.: Основа, 2000. – 230с.

5. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. К., 1991.

6. Брынцев В.Д., Чернухин В.Г. Судебный контроль (теория и практика). – Х.: Ксилон, 2001. – 204 с.

7. Вапнярчук В.В. Зразки кримінально-процесуальних документів: досудове провадження / За науковою редакцією проф. Грошевого Ю.М., 2006. - 464с.

8. Вапнярчук В.В. Особливості процесуального становища особи, яка провадить дізнання. – Х.: Торсінг, 2001, – 220с.

9. Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні: Навч.-практ. посібн. – К.: Друкарня МВС України, 1999. – 155с.

10. Каткова Т.В., Каткова А.Г. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку по кримінальній справі: Навч. посібн. – Х.: «Рубікон», 2002. – 96с.

11. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология: Монография: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2006. – 160с.

12. Коновалова В. Е. Убийства: искусство расследования. – Х.: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2006.– 320с.

13. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: монографія / Л.М. Лобойко, А.П. Черненко. - Д.: Дніпропетр. держ. уні-т внутр. справ, 2006. - 168 c.

14. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 448с.

15. Настільна книга слідчого / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова [та ін.]. - 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Вид. Дім "Ін Юре", 2007. - 728 c.

16. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі.- Х.: Арсіс, 2007.- 576 c.

17. Кузьмичов В., Юсупов В. Алібі у розкритті злочинів: Навч. посіб. - К., 2007. - 204 с.

18. Тертышник В.М., Слинько С.В. Взаимодействие следователя с иными подразделениями органов внутренних дел при расследовании преступлений. – Х.: УВД, 1995. – 66с.

Методичні рекомендації до проведення семінарського заняття

Досудове розслідування – друга стадія кримінального процесу, яка наступає після порушення кримінальної справи. Успішне здійснення задач кримінального судочинства було б неможливе безпосередньо у суді тому, що для повного, всебічного і об’єктивного дослідження судом обставин справи необхідна велика підготовча робота пов’язана з виявленням, закріпленням і перевіркою доказів, що підтверджують винуватість особи у скоєні злочину.

Досудове розслідування може мати дві складових частини – дізнання та досудове слідство (якщо кримінальна справа порушена органом дізнання і у встановлені законом строки передана слідчому), а також досудове розслідування може складатись тільки з досудового слідства (якщо кримінальна справа порушена прокурором або слідчим).

Назва слідства “досудовим” пов’язана з тим, що воно попереджає судове слідство і призване забезпечити успішне проведення судового розгляду. Перед досудовим розслідуванням поставлені свої специфічні задачі, що можна визначити аналізуючи вимоги ст.ст. 2, 23, 23¹, 29 КПК. Для досудового розслідування характерне коло посадових осіб. Після вивчення вимог ст.ст. 102, 103, 114, 114¹ КПК слід назвати тих осіб, що мають право здійснювати досудове слідство, а також осіб, що можуть приймати у ньому участь.

Готуючись до відповіді на перше запитання семінару важливо засвоїти співвідношення між змістом визначення “досудове розслідування” і його складовими – “дізнанням” і “досудовим слідством”.

Як процесуальне поняття дізнання означає частину досудового розслідування у якій проводяться слідчі дії та оперативно-розшукові заходи з метою виявлення ознак злочину і встановлення осіб, що скоїли злочин (ст. 103 КПК). Дізнання здійснюється посадовими особами, що перелічені у ст. 101 КПК. Порядок провадження дізнання у кримінальному процесі залежить від того, ознаки якого злочину виявлені – тяжкого або такого, що не є тяжким. У такому разі є підстави вважати, що йдеться про два види дізнання у кримінальному процесі:

1. дізнання про злочини, що не є тяжкими;

2. дізнання про тяжкі злочини.

Під час самостійної підготовки питання про види дізнання слід вивчити вимоги ст.ст. 104, 108, 109 КПК визначити різницю про порядок їх провадження. Крім того, вивчаючи питання дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими, необхідно розкрити зміст поняття “встановлення особи”, з яким закон пов’язує обчислення строків дізнання цієї категорії справ, а в ряді випадків і строку досудового слідства в цілому (ч. 5 ст. 120 КПК).

Загальні положення досудового слідства можна розглянути як встановлені законом і обумовлені принципами кримінального процесу правила, що виражають характерні особливості досудового слідства, як самостійної стадії процесу, і визначають найбільш суттєві вимоги, що пред’являються до порядку провадження слідчих дій та прийняття рішень.

Загальні положення досудового слідства містять правові положення, що забезпечують єдиний і обов’язковий по всіх кримінальних справах процесуальний порядок розслідування. Основні положення досудового слідства викладені у главі 11 КПК (ст.ст. 111-130 КПК).