- •ПЕРЕДМОВА
- •§ 2. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
- •§ 3. ЦІЛІ ТА ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
- •§ 4. МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
- •§ 5. ЕКОНОМІКА ПОЗИТИВНА І ЕКОНОМІКА НОРМАТИВНА
- •Глава 2. ЗАРОДЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
- •§ 1. ЗАРОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
- •§ 2. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ЯК НАУКИ
- •§ 1. ПОТРЕБИ ЯК РУШІЙНИЙ МОТИВ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •§ 3. ФАКТОРИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
- •Глава 4. ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
- •§ 1. ВИНИКНЕННЯ І ПРИРОДА ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
- •§ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
- •§ 3. НАЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
- •§ 1. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО І ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
- •§ 2. ТОВАР І ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ. ПРАЦЯ, ЯКА СТВОРЮЄ ТОВАР
- •§ 3. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
- •§ 5. ЗАКОН ВАРТОСТІ, ЙОГО ДІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
- •§ 6. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА ІНФЛЯЦІЯ
- •§ 2. ВИДИ РИНКУ
- •§ 3. МЕХАНІЗМ ДІЇ РИНКУ
- •§ 4. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ. ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ
- •§ 1. ДОМОГОСПОДАРСТВА ЯК СУБ’ЄКТИ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
- •§ 2. ДОХОДИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА ЇХ РОЗПОДІЛ
- •§ 3. ВИТРАТИ НА СПОЖИВАННЯ. ЗАОЩАДЖЕННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ
- •§ 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА
- •§ 2. УМОВИ ТА ПРИНЦИПИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
- •§ 4. ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ
- •Глава 10. ВИТРАТИ ТА ДОХОДИ ФІРМ
- •§ 1. ВИТРАТИ ФІРМ ТА ЇХ ВИДИ
- •§ 2. ДОХОДИ І ПРИБУТКИ ФІРМИ
- •Глава 11. КАПІТАЛ СФЕРИ ОБІГУ
- •§ 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ЯК ФІКТИВНИЙ КАПІТАЛ СФЕРИ ОБІГУ
- •§ 2. РЕНТНІ ВІДНОСИНИ
- •§ 3. АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ЇЇ ФОРМИ
- •Глава 13. ДЕРЖАВА В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
- •Глава 14. ФІНАНСИ І ФІНАНСОВА СИСТЕМА
- •§ 1. НЕОБХІДНІСТЬ, СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ
- •Глава 15. КРЕДИТНА СИСТЕМА
- •§ 1. СУТЬ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН
- •§ 2. ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ
- •§ 3. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА. ВИДИ БАНКІВ
- •Глава 16. ДОХОДИ, ЇХ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛ
- •§ 1. ДОХОДИ СПОЖИВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
- •§ 2. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
- •§ 3. ФОРМИ РОЗПОДІЛУ ДОХОДІВ ЗА ТРУДОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
- •§ 4. СОЦІАЛЬНІ ФОНДИ ДЕРЖАВИ
- •§ 5. ДОХОДИ ВІД ВЛАСНОСТІ
- •§ 2. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ
- •§ 3. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ
- •§ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ ТА ЙОГО ВИДИ
- •§ 2. ДОВГІ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ
- •§ 3. СЕРЕДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ
- •§ 5. ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ КОЛИВАНЬ
- •§ 1. НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ
- •§ 2. ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА РИНОК ПРАЦІ
- •§ 3. МОДЕЛЬ РИНКУ ПРАЦІ
- •§ 5. НЕПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ ТА БЕЗРОБІТТЯ
- •§ 6. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ТА ЇХ ФІНАНСУВАННЯ
- •§ 7. ПОПИТ НА РОБОЧУ СИЛУ
- •Глава 20. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
- •§ 1. ОСНОВНІ РИСИ СВІТОВОГО ГОСПОДАР ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ
- •§2. ОСНОВНІ ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ
- •§ 1. СУТЬ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
- •§ 2. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
- •КОРОТКИЙ СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ
Глава 6 ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО — ОСНОВА
РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
§ 1. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО І ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
Історично суспільне виробництво розвивалося в певних економічних формах, окремі риси яких є характерними для всіх форм господарювання, окремі зберігаються на досить тривалому проміжку часу. Сутність кожної із форм визначається потребами, які є спонукальним мотивом виробництва, організацією виробництва, де відбувається формування відносин власності, розподілу, обміну і споживання виробленого продукту. Форми економічних зв’язків розвивалися з розвитком поділу праці, формуванням відносин власності.
Найпростішою формою господарювання є натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб безпосередніх виробників життєвих благ, тобто для внутрішньогосподарського споживання. Для нього властивим є низький рівень розвитку суспільного поділу праці: наявність — між окремими робітниками, або групами людей, і відсутність — між господарськими одиницями.
Натуральному господарству притаманні замкненість, відсутність регулярних зовнішніх зв’язків, примітивна техніка і технологія, які зумовлюють обмежену мету виробництва. Воно малоефективне, консервативне. Йому характерний застій, повільність розвитку самого виробництва і суспільного розвитку в цілому. Робоча сила закріплена за локальними виробничими одиницями, позбавлена мобільності.
Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою життєдіяльність протягом тисячоліть. Остаточний розпад
137
Політична економія
натурального виробництва як основної форми господарювання відбувається в епоху пізнього середньовіччя, епоху зародження й прогресу капіталізму.
На зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво і товарна форма господарювання, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її.
Загальною умовою обміну незалежно від форми виробництва виступає поділ праці. Але якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об’єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає встановлення економічного зв’язку між виробниками, починаючи з придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції, обміном досвідом.
Товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якою продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.
Отже, основою виникнення товарного виробництва й обміну є суспільний поділ праці. Саме він приводить до необхідності обміну продуктів праці певних виробників на необхідні для них інші продукти. Перший суспільний поділ праці (відокремлення скотарства від землеробства) зробив можливим регулярний обмін між общинами, другий (відокремлення ремесла від землеробства й скотарства) зумовив зародження товарного виробництва, а третій (відокремлення торгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства.
Поділ праці в суспільстві лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва. Якщо суспільний поділ праці потребує обміну взагалі, то економічна відокремленість виробників — еквівалентного, товарного обміну.
138
Глава 6. Товарне виробництво — основа ринкової економіки
Просте й розвинуте товарне виробництво
Товарне виробництво виникає як просте товарне виробництво, яке засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за розмірами, характеризується прямим поєднанням виробника із засобами виробництва та відсутністю експлуатації. У формі товару виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.
Орієнтація на ринок стає основою прискорення розшарування виробників різних особистих якостей, вміння використати кон’юнктуру ринку тощо, що призводить до збагачення меншості й зубожіння більшості.
Водночас відбувається модифікація товарних відносин: з одного боку, з’являються власники грошей і засобів виробництва, з другого, — люди, позбавлені їх і вимушені продавати свій єдиний товар — робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, другі — найманими робітниками, які не мають засобів виробництва, а тому й засобів для існування.
Таким чином, просте товарне виробництво стало основою для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьому сприяло й так зване первісне нагромадження капіталу — насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва і розвиток купецького та лихварського капіталів. Поряд з ринком засобів праці й предметів споживання виникає новий — ринок праці.
Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини, називається капіталістичним товарним виробництвом.
За капіталізму всі (або майже всі) продукти праці виготовляються як товари, товарне виробництво набуває загального характеру і стає всеохоплюючою формою прояву економічних зв’язків між людьми.
Між простою і розвинутою (яка застосовує найману працю) формами товарного виробництва є спільні риси й відмінності.
Спільні риси
Приватна власність на засоби виробництва Ринкова форма зв’язку між виробниками Конкуренція між товаровиробниками Стихійний розвиток
139
|
|
Політична економія |
|
|
Відмінності |
|
|
|
|
|
|
Риси |
Просте товарне |
Розвинуте товарне |
|
виробництво |
виробництво |
||
|
|||
|
|
|
|
Виробник продукту |
одна особа |
Виробник продукту — |
|
та власник засобів |
|
найманий робітник, |
|
виробництва |
|
власник товару — |
|
|
|
капіталіст |
|
Експлуатація |
як правило, відсутня |
існує |
|
Ціль процесу вироб- |
задоволення потреб ви- |
одержання прибутку |
|
ництва |
робника |
|
|
Основа виробни- |
індивідуальна, відосо- |
спільна, об’єднана |
|
цтва |
блена праця |
праця найманих ро- |
|
|
|
бітників |
|
Співвідношення на- |
виробництво товарів |
товарне виробництво |
|
турального і товар- |
має підпорядковане зна- |
набуває загального |
|
ного виробництва |
чення стосовно нату- |
характеру |
|
|
рального господарства |
|
У процесі історичного розвитку товарного виробництва можна виділити два важливі моменти: 1) перетворення натурального господарства в просте товарне; 2) перетворення простого товарного господарства в розвинуте. Перше є результатом суспільного поділу праці й економічної відокремленості виробників, друге — пов’язане з розшаруванням товаровиробників, які виготовляють товар для ринку і реалізують його в конкурентній боротьбі. Розвиток поділу праці від загального до часткового і одиничного прискорило і поглибило товарно-грошові зв’язки між окремими сферами діяльності.
Так, у XX ст. відбувся четвертий великий поділ праці. Окремо виділилася сфера нематеріального виробництва. Науково-технічна революція сприяє п’ятому великому поділу праці, внаслідок чого відбувається відокремлення інформаційної сфери діяльності від інших структур.
140