Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл
§2. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
Вумовах ринкової економіки заробітна плата одночасно є
перетвореною формою вартості робочої сили (або ціною товару «робоча сила»), формою розподілу за результатами праці та об’єктом конкуренції на ринку праці.
Заробітна плата як ціна товару «робоча сила»
Товару «робоча сила» властиві вартість і споживна вартість. Вартість робочої сили, як і будь-якого товару, визначається ро-
бочим часом, необхідним для виробництва, а отже, і відтворення цього специфічного предмета торгівлі. Оскільки робоча сила — це вартість, у ній представлена певна кількість уречевленої суспільної праці. Вона втілена у певній .сумі життєвих засобів, необхідних для підтримання життя працівника, який продає робочу силу.
Отже, вартість робочої сили виступає як вартість життєвих засобів. При цьому сума життєвих засобів має бути достатньою для того, щоб підтримувати стан нормальної життєдіяльності працівника.
Власник робочої сили — людина смертна. Для того щоб на ринку праці завжди була робоча сила, її продавець повинен мати сім’ю, дітей. Інакше кажучи, має постійно йти природний процес відтворення робочої сили. У цьому процесі відбувається заміщення робочої сили, яка припиняє процес праці внаслідок зношення або смерті, новою кількістю робочої сили. Сума життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, містить і життєві засоби таких заступників, тобто дітей робітника, які згодом стають на ринку праці власниками товару «робоча сила».
Носієм вартості товару «робоча сила» є її споживна вартість. Це означає, що підприємство або підприємець купує не будь-яку робочу силу, а лише ту, що завдяки професійним навичкам і здібностям здатна виробляти продукцію або надавати послуги, які відповідають завданням підприємства.
Вартість робочої сили не є сталою величиною. Вона змінюється разом із зміною вартості життєвих засобів, тобто зі зміною величини робочого часу, необхідного для їх виробництва. Отже, вартість робочої сили залежить від продуктивності праці в галузях, де виробляються життєві засоби.
407
Політична економія
Вартість робочої сили не є однаковою для всіх країн. Національний рівень заробітної плати залежить від ряду чинників:
•рівня суспільної продуктивності праці в країні, узагальненим показником якого є обсяг валового національного продукту на душу населення. Важливе значення мають темпи розвитку виробництва;
•величини вартості робочої сили, що залежить, передусім, від попереднього чинника. Водночас треба врахувати ціну і обсяг природних і традиційних потреб, що склалися історично. Важ-
ливе значення мають витрати на підготовку працівника. Сучасний науково-технічний прогрес вимагає висококваліфіко-
ваної освіченої робочої сили;
•інтенсивності праці. Праця, яка не досягає середньої інтенсивності, потребує на виробництво певного товару більше часу, ніж суспільно необхідно в цій країні, і тому не є працею нормальної якості. Заробітна плата вища в країнах, де інтенсивність праці висока;
•організації заробітної плати в країні, визначення частки фон-
ду оплати праці у заново створеній вартості продукту. Важливою проблемою теорії заробітної плати є дослідження
процесу формування заробітної плати як ціни товару «робоча сила». Вихідним моментом формування такої заробітної плати є потреби працівника з урахуванням досягнутого рівня розвитку продуктивних сил. Вони можуть бути зведені до так званого споживчого кошика. Споживчий кошик — це набір товарів і послуг, розрахо-
ваний за нормами і нормативами споживання і забезпеченості людини першочерговими життєвими засобами. Його ще називають прожитковим мінімумом або мінімальним прожитковим бюджетом. Головним призначенням цього бюджету є встановлення мінімальних розмірів заробітної плати, а також пенсій та інших соціальних виплат.
Далі здійснюють грошову оцінку життєвих засобів споживчого кошика з урахуванням деяких особливостей оцінки робочої сили. Для цього використовують різні способи. Наприклад, кваліфікація враховує складність праці, строки підготовки працівника для виконання цієї роботи, процес збільшення оплати праці кваліфікованих працівників (множенням мінімальної ставки на коефіцієнт складнішої праці), коефіцієнт тарифних ставок тощо.
408
Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл
Так визначають вартість робочої сили. Її грошове вираження і є ціною товару «робоча сила». Потім визначену вартість (ціну) слід поділити на кількість робочих днів, годин (при погодинній оплаті) або на кількість виробленої продукції, наданих послуг за цього робочого дня. В результаті знаходять вираз так званої ціни праці. Ця назва досить умовна. Вона не означає, що працівник продає працю. Найманий робітник продає здатність до праці, тобто робочу силу.
Ціна праці, по суті, й визначає тарифну ставку (погодинну, денну, місячну), або розцінку на виготовлення продукту (виробу).
У кожний певний момент об’єктивно існує суспільно необхідний фонд життєвих засобів існування. Він визначається традиційними потребами і звичними умовами життя людей відповідно до досягнутого рівня розвитку продуктивних сил. Цей фонд і становить суспільно необхідну вартість робочої сили, яка визначається на ринку праці.Суспільно необхідна вартість товару «робоча сила» змінюється тоді, коли відбуваються значні зрушення у традиційному рівні життя основної маси населення. Ці зрушення полягають у тому, що перелік і обсяг необхідних товарів і послуг для робітника та його сім’ї зростають. Розширюються економічні потреби робітників за рахунок нових споживчих вартостей. У цьому виявляється дія закону зростання потреб. Поява нових товарів зумовлює зростання попиту населення, останній стимулює збільшення обсягу виробництва цих товарів. Поступово нові матеріальні, соціальні та культурні потреби стають звичними для розвиненої країни, визначають рівень життя і зумовлюють підвищення вартості робочої сили, а отже, і реальної заробітної плати.
Заробітна плата як форма розподілу за працею
Дослідження заробітної плати як форми розподілу за працею потребує розгляду такої категорії, як міра праці.
Міра праці — це суспільна оцінка певних витрат суспільно необхідної праці в якісному вираженні. Вона є основою для нарахування матеріальної винагороди учаснику виробництва.
Кількісна сторона міри праці має два виміри: відпрацьований час і створений продукт (кінцевий чи проміжний). Якісна характеристика міри праці ґрунтується на врахуванні двох груп чинників — постійних і змінних.
409
Політична економія
Постійними чинниками якості праці є її складність і умови, рівень кваліфікації, ступінь відповідальності працівників. Серед постійних чинників особливе місце належить складності праці та рівню кваліфікації працівника. Остання, певною мірою, пов’язана зі складністю праці. Більше того, висока складність трудових процесів, як правило, вимагає від учасника виробництва більш високого рівня загальної та професійної підготовленості. А це, у свою чергу, потребує додаткових витрат на навчання, а отже, зумовлює підвищення вартості робочої сили.
Кваліфікація характеризує професійну підготовку працівника. За однакової підготовки (припустімо, два фахівці закінчили той самий вуз з однієї спеціальності) працівники можуть виконувати роботу різної складності: один працює інженером-технологом у цеху, а другий — головним інженером-технологом. Цей приклад наочно підтверджує, що заробітна плата має врахувати не тільки вартість робочої сили, а й складність праці.
Заробітна плата не може обмежуватись урахуванням вартості робочої сили. Вона має охоплювати і якість праці, зокрема такі особливості, як здатність до виконання більш складної праці, здібності працівника.
Важливим постійним чинником якості праці є врахування її умов. Вони являють собою сукупність умов, що характеризують, з одного боку, саме цей вид праці, а з другого, — зовнішнє середовище, виробничу обстановку, в якій відбувається праця. Є легкі й важкі роботи. Слід урахувати шкідливі умови виробництва.
Умови праці впливають на вартість робочої сили. По-перше, вони вимагають додаткової підготовки робочої сили до праці (вивчення безпеки праці), по-друге, виникає необхідність скорочення робочого дня, що зумовлює підвищення погодинної «ціни праці». І нарешті, працівник змушений раніше виходити на пенсію, що також збільшує «ціну праці».
Водночас діють такі фактори, які не мають безпосереднього відношення до вартості робочої сили. До таких можна віднести додаткові витрати на поліпшення умов праці (захисні споруди, посилена вентиляція тощо). Поряд з підвищенням оплати праці для осіб, що виконують важку роботу, вживають заходи стосовно забезпечення подальшого поліпшення умов праці, підвищення оснащеності підприємств засобами техніки безпеки і охорони праці; додаткового скорочення
410
Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл
робочого дня, додаткових відпусток, профілактичного харчування, зміни робочого місця, пільг у зв’язку з виходом на пенсію тощо.
Самостійною характеристикою якості оцінки праці є і міра відповідальності за виконувану роботу. Цей показник відображає специфічну якість праці, яка пов’язана не з кваліфікацією працівника, а із рівнем напруженості його уваги, нервової системи, особливим психологічним станом особи.
Постійні чинники якості праці знаходять відображення у тарифній системі, враховуються в тарифних ставках.
До змінних чинників якості праці відносять творчу ініціативу працівника, особливу оперативність у виконанні виробничих завдань, сумлінність виконання робіт тощо. Вони безпосередньо не пов’язані з вартістю робочої сили, а враховуються у «ціні праці» — тарифах і посадових окладах. В оплаті праці змінні чинники відображаються в преміюванні праці: працівник заслуговує премії за працю більш високої якості.
Оплата праці має формуватись на основі правильного обліку не тільки якості, а й кількості оцінки міри праці. Кількісна оцінка міри праці застосовується для однорідної за якістю праці. Не можна, наприклад, порівнювати якість праці працівників, які виробили однакову продукцію, але працюють в різних умовах.
Кількісна оцінка міри праці здійснюється за допомогою нормування праці. Нормування праці є важливим засобом правильної організації заробітної плати і підвищення продуктивності праці. Воно дає можливість заохочувати тих, хто витрачає працю більшої якості. Норми часу і норми виробітку створюють умови для використання матеріальних стимулів удосконалення трудових навичок робітника, забезпечення суспільно нормальної інтенсивності праці, кращого використання устаткування та інструменту, раціональної організації трудового процесу.
Заробітна плата як об’єкт конкуренції на ринку праці
В умовах ринку відбувається конкуренція за право посісти певне робоче місце. Робочі місця неоднакові Деякі з них є престижними і привабливими, інші пов’язані з виконанням брудної роботи, шкідливої для здоров’я, пов’язаної з нервовим напруженням, обов’язками, що розумово і фізично виснажують людину. Деякі потребують високої інтенсивності праці, виконуються в нічний час
411
Політична економія
або мають роз’їзний характер, що може бути дуже незручним (наприклад для жінок, що мають дітей).
Водночас є роботи, які не потребують особливих зусиль, напруження, високої відповідальності.
Саме подібні відмінності робіт, професій стають особливим об’єктом конкурентної боротьби між робітниками. І тут важливим чинником є заробітна плата, яка певною мірою згладжує проблеми залучення і розподілу робочої сили, пов’язані з відмінностями в умовах праці.
Оскільки на привабливих видах робіт бажаючих працювати особливо багато, тут оплата встановлюється нижча порівняно з оплатою менш привабливих робіт. Отже, підвищення пропонування праці впливає на зменшення оплати праці, і навпаки.
Вумовах конкуренції більшим попитом користується робоча сила тих, хто пропонує високі знання, значний досвід, уміння виконувати складну роботу, здатність до творчої думки. Іншими словами, в конкуренції перемагає той, хто пропонує, порівняно з іншими, більш якісну робочу силу. Іноді такі робочі місця працівники одержують за конкурсом.
Вумовах ринкової економіки конкуренція на ринку праці відбувається з урахуванням співвідношення попиту і пропонування на робочу силу. Причому працівники пропонують свою робочу силу, а попит здійснюють державні підприємства, підприємці та різні інші роботодавці — наймачі робочої сили.
Співвідношення попиту і пропонування не є сталим. Воно може бути сприятливим для тих, хто продає робочу силу, і, водночас, несприятливим для тих, хто її купує, коли заробітна плата зростає під впливом перевищення попиту над пропозицією. І навпаки, якщо пропонування робочої сили на ринку перевищує попит на неї, то виникають несприятливі умови для продавців робочої сили. В цих умовах робітник змушений погоджуватись на меншу заробітну плату, на гірші умови праці.
У співвідношенні попиту і пропонування на робочу силу реалізується конкурентна боротьба за рівень заробітної плати. Як відомо, робітники ведуть боротьбу за рівень заробітної плати не поодинці,
ачерез профспілки. Як свідчить міжнародний досвід, колективні трудові угоди містять чотири основні розділи: а) статус профспілки і прерогативи адміністрації; б) розміри заробітної плати і тривалість
412
Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл
робочого дня; в) трудовий стаж і гарантії зайнятості; г) процедура урегулювання трудових конфліктів. Профспілки мають можливість обмежувати конкуренцію на ринку праці.
Організація заробітної плати і її вдосконалення
В умовах переходу до ринкової економіки виникають певні проблеми організації заробітної плати:
(1) узгодження номінальної заробітної плати з реальною.
Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку працівник одержує за годину, день, місяць.
Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів і послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату
Рух реальної заробітної плати можна визначити за такою формулою:
Iр = Ін / Іц ,
де Ір, Ін, Іц— індекси відповідно реальної та грошової (номінальної) заробітної плати, а також цін на товари і послуги.
Номінальна і реальна заробітна плата не обов’язково змінюються однаково. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищуватись, а реальна — знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата.
Вумовах ринкової економіки існують вільні ціни. У ряді випадків вони зростають швидше, ніж номінальна зарплата. Це призводить до падіння реальної заробітної плати. Для збільшення номінальної заробітної плати в таких умовах застосовують індексацію і компенсацію;
(2) заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональним значенням складові частини. Співвідношення між ними утворює структуру заробітної плати, де слід розрізняти основну і додаткову частини і види винагороди, що входять до кожної з них.
ВУкраїні склалась така структура заробітної плати:
•основна частина заробітної плати враховує суспільно нормальну міру праці, яка формується під впливом об’єктивних умов виробництва і праці, стійкі відмінності у кваліфікації працівників, складність і відповідальність їхньої роботи, умови праці, її інтенсивність тощо;
413
Політична економія
•додаткова частина заробітної плати, яка залежить від таких аспектів виробничої діяльності працівників, які не можуть бути повною мірою враховані заздалегідь, відображають специфічні
умови праці на цьому підприємстві або особливості працівників. Додаткова частина заробітної плати враховує індивідуальні результати тих працівників, які завдяки особистим здібностям досягають особливих успіхів. Формами винагороди за таку працю є: оплата робітників, що працюють за відрядною системою, за перевиконання норм виробітку; доплати за сумісництво професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Крім того, встановлюються надбавки робітникам за професійну майстерність, інженерно-технічним працівникам — за високі досягнення у праці.Додаткова частина заробітної плати враховує колективні результати праці. Вона виступає переважно у вигляді премій та інших видів винагороди з фонду матеріального заохочення. Премія — це не звичайна надбавка до заробітної плати, а особлива форма винагороди за творчі успіхи в роботі, за виконання
завдань особливого значення.
І нарешті, є види додаткової заробітної плати, які не пов’язані зі створенням додаткового продукту. Це надбавки за особливі, наприклад, шкідливі для здоров’я умови праці.
Заробітна плата має дві форми: відрядну і погодинну. У свою чергу кожній з них властиві відповідні системи. До систем відрядної оплати праці слід віднести пряму відрядну, відрядно-преміальну і акордну. Крім цього, існує індивідуальний підряд і колективний підряд. До систем погодинної оплати праці належать проста, погодинна і погодинно-преміальна оплата.
Відрядна форма заробітної плати в основному застосовується тоді, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці робітника. Комплексна механізація і автоматизація виробництва зумовлюють широке використання погодинної форми заробітної плати. При цьому частка простої погодинної оплати знижується і зростає частка погодинно-преміальної.
Організація оплати праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних угод; колективних договорів; трудових договорів.
414
Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл
Суб’єктами організації оплати праці є органи державної влади та місцевого самоврядування, власники, об’єднання власників або представницькі органи.
В Україні діє тарифна система, яка складається з тарифної ставки, тарифної сітки і тарифно-кваліфікаційного довідника.
Тарифна ставка являє погодинну або місячну зарплату, в основному, для визначення оплати праці або розцінки за одиницю продукції.
Тарифна сітка — це шкала співвідношення в оплаті праці різних груп робітників залежно від складності робіт і рівня кваліфікації виконавців, складається з тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів.
Тарифно-кваліфікаційний довідник виконує роль інструмента тарифної системи, що визначає характеристику робіт за їх складністю та вимогами для одержання відповідного розряду.
Тарифна система регулює основну частину заробітної плати. Тарифна система оплати праці використовується для розподі-
лу робіт залежно від їхньої складності, а працівників — залежно від кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Законом України «Про оплату праці» встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати (а від цього залежать тарифні ставки і посадові оклади) визначається з урахуванням:
•вартості величини мінімального споживання та мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників у міру стабілізації та розвитку економіки країни;
•загального рівня середньої заробітної плати;
•продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.
Упроцесі переходу до ринкової економіки складається нова система оплати праці. Нова система оплати праці повинна підвищити її стимулюючу роль в забезпеченні високопродуктивної праці, в забезпеченні надійної гарантії соціального захисту працівників.Для цього потрібно:
•підвищення рівня ставок оплати праці на основі зростання ефективності виробництва;
•встановлення гарантованої оплати праці, що відповідає нормальному відтворенню робочої сили;
415