Політична економія

§ 3. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ФАКТОРИ, ЩО ЙОГО ВИЗНАЧАЮТЬ

У загальному випадку під економічним зростанням розуміють зростання сукупного випуску країни за певний період часу. Оскільки нині основним вимірювачем сукупного випуску є показник реального ВВП, економічне зростання, як правило, розглядають як зростання реального ВВП. Ще один підхід до економічного зростання полягає у його розгляді у розрізі зростання реального ВВП у розрахунку на душу населення. Використання показника реального ВВП у розрахунку на душу населення дозволяє зіставляти рівні економічного розвитку різних країн, а також рівні економічного розвитку тієї самої країни в різні роки, виключивши при цьому вплив на результати господарювання такого фактора, як зміни в чисельності її населення.

Оскільки показники реального ВВП та реального ВВП у розрахунку на душу населення, з одного боку, враховують такі «блага» як, приміром, тютюнові вироби, а з другого, не враховують таких складників суспільного добробуту, як вільний час або стан природного довкілля, вимірюване у зазначених показниках економічне зростання лише з певними застереженнями може розглядатись у якості індикатора зростання добробуту суспільства.

Економічне зростання вимірюється річними темпами у відсотках:

	Реальний ВВП			Реальний ВВП
Темп	даного року			базового року
економічного =					×100% .
зростання		Реальний ВВП базового року

Слід зазначити, що самі по собі високі темпи економічного зростання не можна розглядати як свідчення високого рівня економічного розвитку тих країн, які їх демонструють. Інколи такі темпи економічного зростання впродовж певного періоду часу можуть демонструвати країни якраз з невисоким рівнем розвитку економіки, як, наприклад, деякі пострадянські країни після завершення в них стабілізаційного періоду.

Економічне зростання, незважаючи на його визначальну роль у забезпеченні зростання добробуту суспільства, може породжувати

436

Глава 17. Сукупний продукт та економічне зростання

низку негативних побічних ефектів, серед яких найбільш значущими є такі.

1.Забруднення навколишнього середовища. Разом із зростанням масштабів промислового виробництва нерідко зростають й масштаби шкоди, яка завдається промисловими викидами довкіллю. Висока ціна, яку у вигляді погіршення стану навколишнього середовища доводиться платити суспільству за нарощування обсягів виробництва щодалі, то більше загострює проблему досягнення балансу між економічним зростанням та якістю довкілля.

2.Здійснюване на основі технологічного прогресу економічне зростання супроводжується заміщенням праці капіталом, що за певних обставин може призводити до зниження рівня зайнятості.

3.Економічне зростання у промислово розвинутих країнах, поглинаючи все більше сировини і посилюючи їх гегемонію на світових ринках продуктів, може стримувати економічне зростання в тих країнах, де воно є умовою виживання.

4.Економічне зростання, що ґрунтується на надмірній експлуатації природних ресурсів країни, погіршує умови господарювання майбутніх поколінь.

Незважаючи на відмічені негативні наслідки економічного зростання, забезпечення його високих темпів нерідко вважається пріоритетним завданням урядів і служить чи не найголовнішим показником успішності їхньої діяльності.

Економічне зростання може розглядатися в різних аспектах, й зокрема як результат ефективного використання зростаючого виробничого потенціалу країни. За такого підходу всі фактори економічного зростання можна поділити на дві групи: групу факторів, які визначають рівень виробничого потенціалу країни, та групу факторів, які забезпечують його ефективне використання. До складу першої групи факторів економічного зростання входять:

–кількість та якість природних ресурсів;

–кількість та якість трудових ресурсів;

–кількість та якість капіталу;

–технології.

Зупинимося на виокремлених факторах економічного зростання більш докладно.

1. Кількість та якість природних ресурсів. На відміну від таких факторів економічного зростання, як капітал або технології,

437

Політична економія

природні ресурси не є продуктом праці, що можна вважати перепоною на шляху їх кількісного збільшення та якісного поліпшення. Більше того, у міру використання так званих невідновлюваних природних ресурсів, як, наприклад, родовищ нафти, людство втрачає їх практично назавжди. Зазначені обставини послугували підставою для появи припущень, що надалі найбільші обмеження щодо економічного зростання створюватиме саме фактор природних ресурсів. Втім, з урахуванням того, що з часом людство віднаходить все нові і нові способи виробничого використання природних ресурсів, подібні прогнози наряд чи можна вважати безспірними.

Слід зазначити, що в сучасних умовах фактор природних ресурсів не відіграє помітної ролі у диференціації країн за рівнем їх економічного розвитку. Виключенням у цьому відношенні є володіння значними родовищами нафти та газу, без чого деякі з нині багатих країн світу навряд чи спромоглися стати такими. Разом з тим показовим є приклад Японії, яка, не володіючи значними запасами природних ресурсів, проте, спромоглася стати однією із найбільш економічно розвинутих країн світу.

2.Кількість та якість трудових ресурсів. Деякі економісти схильні вбачати в якості трудових ресурсів найголовніший фактор економічного зростання. Країна може мати, міркують такі економісти, сучасне високотехнологічне обладнання, але якщо вона не матиме відповідним чином підготовлених спеціалістів, то таке обладнання не можна буде ефективно використовувати. Подібні міркування виглядають досить переконливими, однак очевидним є і інше: за наявності в країні кваліфікованих трудових ресурсів та відсутності в ній у достатній кількості сучасного капітального обладнання віддача від її трудового потенціалу навряд чи буде достатньо високою.

3.Кількість та якість капіталу. Капітальні блага — це блага, які виробляються не для особистого споживання, а для виробництва з їх використанням інших благ. Відтак, необхідною умовою виробництва капітальних благ є відмова від частини потенційно можливого поточного споживання. Винагородою за таку відмову є збільшення обсягів виробництва, в тому числі й предметів особистого споживання у майбутньому. Роль капіталу як фактора економічного зростання помітно зросла з часів промислової революції останньої третини XYIII–XIX ст.

438

Глава 17. Сукупний продукт та економічне зростання

4. Технології. Економічне зростання не можна розглядати як простий процес нарощування обсягів виробництва тих самих товарів та послуг, що виробляються із застосуванням незмінних методів виробництва. Важливою складовою економічного зростання є технологічний прогрес, під яким розуміють як удосконалення методів виробництва традиційних продуктів, так і розробку та впровадження у виробництво нових продуктів. Прогресивні зрушення у технологіях дозволяють збільшувати обсяги виробництва товарів та послуг без того, аби залучати у процес виробництва додаткові економічні ресурси.

Збільшення та якісне поліпшення капіталу, трудових ресурсів, а також удосконалення технологій мають своїм наслідком зростання виробничого потенціалу країни. Але для того щоб більш високий виробничий потенціал країни знайшов своє втілення у збільшенні обсягів виробництва товарів та послуг, необхідно, аби, крім того, були забезпечені: (1) повна зайнятість усіх наявних, в тому числі й додаткових, економічних ресурсів, і (2) максимальна віддача від них. Виконання цих двох умов і означатиме, що зростаючий виробничий потенціал країни використовується ефективно. Якщо ж зазначені умови не виконуватимуться, то більш високий виробничий потенціал країни так і залишатиметься лише потенціалом, а фактичний обсяг виробництва буде меншим за максимально можливий.

Залежність сукупного випуску від витрат факторів виробництва нерідко описують за допомогою виробничої функції:

Q = AF(K, L, N),

де Q — загальний обсяг виробництва;

A — змінна, яка відображає ефективність виробничих технологій; F — виробнича функція;

K — обсяг використаного в процесі виробництва капіталу; L — кількість застосованої в процесі виробництва праці;

N — обсяг використаних у процесі виробництва природних ресурсів.

Виробнича функція показує, що у разі зростання витрат факторів виробництва зростатиме й сукупний випуск. При цьому те, якою мірою збільшуватиметься загальний обсяг виробництва товарів та послуг, залежить від того, які технології використовуватимуться в процесі їх виробництва.

439

Політична економія

Оскільки реальний ВВП можна представити як добуток кількості працевитрат у людино-годинах на продуктивність праці, вимірювану як середній реальний годинний виробіток одного працюючого, економічне зростання можна розглядати як функцію двох змінних — працевитрат та продуктивності праці. Кількість працевитрат залежить від частки працездатного населення, задіяного в процесі виробництва, та тривалості робочого тижня. До факторів, що впливають на рівень продуктивності праці, відносяться: технологічний прогрес, обсяг капіталовкладень, освіта і профпідготовка, законодавчо-інституційні та інші фактори. Зрозуміло, що за незмінної величини працевитрат єдиним джерелом економічного зростання стає підвищення продуктивності праці, що і надає цьому показнику значення одного із найважливіших при характеристиці рівня економічного розвитку тієї чи іншої країни.

§ 4. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СПРИЯННЯ

ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Вагомий внесок у прискорення економічного зростання може робити й держава. Наш аналіз факторів економічного зростання дозволяє виокремити декілька напрямків державної політики сприяння економічному зростанню.

1. Заохочення заощаджень та інвестицій. У довгостроковому періоді можливості економічного зростання значною мірою визначаються темпами нагромадження капіталу. Зі свого боку, те наскільки швидко відбуватиметься процес нагромадження капіталу, залежить від норми заощаджень — частки заощаджень у ВВП. За інших рівних умов у країнах з більш високою нормою заощаджень більшою буде й фінансова база інвестицій, а отже, і швидкість, з якою відбуватиметься нагромадження капіталу.

Один із традиційних методів заохочення приватних заощаджень та інвестицій полягає у запровадженні пільгового оподаткування доходів від заощаджень, а також тієї частини доходів підприємств, яка спрямовується на інвестиції. Важливе значення має також підтримка стабільного функціонування фінансової системи як інституту, який забезпечує трансформацію заощаджень в інвестиції. В країнах з нестабільною фінансовою системою значна частка за-

440

Глава 17. Сукупний продукт та економічне зростання

ощаджень через брак довіри населення до фінансових посередників здійснюється у формі заощаджень на руках і як така не трансформується в інвестиції.

Одним із джерел збільшення виробничого потенціалу країни є іноземні інвестиції. І хоча частина прибутків від діяльності підприємств, створених за участю іноземного капіталу, переказується за кордон, іноземні інвестиції, на загальну думку, несуть в собі чимало позитивів для розвитку економік тих країн, які їх залучають. Особливо це стосується країн, що розвиваються, в яких іноземні інвестиції нерідко хоча б якоюсь мірою компенсують нестачу внутрішніх інвестицій. Загалом же головний зиск від залучення іноземних інвестицій полягає в тому, що вони, збільшуючи розміри капіталу країн, що їх залучають, прискорюють зростання їх економік.

Утім, різні за рівнем економічного розвитку країни мають істотно різні можливості щодо забезпечення економічного зростання на основі нагромадження капіталу. Зокрема, в країнах з низьким рівнем доходів невеликими є й обсяги заощаджень та інвестицій. Невеликі обсяги інвестицій, у свою чергу, унеможливлюють швидке зростання капіталу, а недостатній запас останнього зумовлює низький рівень продуктивності праці, а відтак, і низький рівень доходів. У підсумку виникає так зване зачароване коло бідності — ситуація, коли деякі країни не можуть вирватись із стану бідності через саму

жїх початкову бідність.

2.Підвищення рівня освіти населення. Хоча освіта і є приватним благом, вона приносить вигоду не тільки тим особам, які її отримують, але й суспільству в цілому, адже в країнах з більш освіченим населенням більш високим у кінцевому підсумку є й загальний рівень життя. Зокрема, через цей позитивний зовнішній ефект від освіти держава відіграє помітну роль у її наданні населенню: від визнання певного рівня освіти обов’язковим благом до державного фінансування хоч би частини витрат, пов’язаних з отриманням вищої освіти.

Втім, зусилля держави щодо забезпечення високого рівня освіти населення можуть виявлятися до певної міри марними у випадку так званого «відпливу умів» — еміграції кваліфікованих спеціалістів з менш розвинутих у більш розвинуті країни світу.

3.Стимулювання технологічного прогресу. Нові знання, в тому числі й технологічні, важко створювати, проте легко копіювати.

441

Політична економія

Через це стимули до створення нових знань можуть істотно підриватися: який резон нести пов’язані з такого роду діяльністю витрати, якщо вигодами від неї без адекватної компенсації може скористатися будь-хто? Аби не допустити подібного безкоштовного використання третіми особами плодів індивідуальної інноваційної праці, а відтак, і послаблення стимулів до неї, держава запроваджує патентну систему, в рамках якої автори відкриттів забезпечуються правами власності на них. Інститут патентування винаходів дає змогу їхнім авторам отримувати адекватну винагороду за свою працю, завдяки чому і створюються необхідні стимули для діяльності винахідників.

Утім, чітко визначені права власності мають важливе значення для стимулювання будь-якої діяльності, а не лише у сфері виробництва нових знань. А от щодо спеціального стимулювання наукових досліджень та розробок, то тут держава може застосовувати такі заходи, як пільгове оподаткування доходів фірм, що здійснюють такого роду діяльність, надання для її проведення державних кредитів тощо.

Особливим об’єктом державної опіки є фундаментальні наукові дослідження. На відміну від нових спеціальних технологічних знань, нові фундаментальні знання не є такими, що можуть бути безпосередньо втілені у нові технології чи нові вироби. Через це приватні фірми, як правило не виявляють зацікавленості у фінансуванні власним коштом фундаментальних досліджень, полишаючи розв’язання цієї проблеми на відкуп держави.

Крім відмічених спеціальних заходів державної політики підтримки економічного зростання, неабияке значення для його прискорення має створення сприятливих політико-правових умов для здійснення підприємницької діяльності в країні. І в цьому відношенні такі явища, як відсутність гарантій прав власності, непередбачуваність змін у політиці та законодавстві, свавілля влади та чиновників, корупція, можуть істотно гальмувати економічне зростання в тих країнах, де вони є поширеними.

442

Глава 17. Сукупний продукт та економічне зростання

Запитання та завдання для обговорення

1.Суть ВВП.

2.Методи розрахунку ВВП за виробництвом, витратами і дохо-

дами.

3.Дефлятор ВВП.

4.Номінальний і реальний ВВП.

5.У чому полягає суть та якість економічного зростання?

6.Виробничий потенціал як фактор економічного зростання.

7.Нагромадження капіталу як процес економічного розвитку.

8.Інституціональні фактори економічного розвитку.

443