Політична економія

допомога з боку суспільства за рахунок СФД (грошові виплати, пільгові умови в оплаті за перебування дітей у дитячих дошкільних закладах, організація безоплатного харчування, надання одягу, взуття тощо).

Диференціація розподілу соціальних фондів держави має визначатися, в основному, обсягом споживання життєвих засобів, необхідних для відтворення народонаселення і робочої сили.

§ 5. ДОХОДИ ВІД ВЛАСНОСТІ

Допоміжна форма розподілу доходів

Розрізняють доходи, які породжуються власністю на землю, капітал, майно. Наприклад, ренту на землю, позичковий відсоток на капітал можуть одержувати земельні власники, капіталісти-рантьє, які особисто можуть не виконувати ніяких підприємницьких функцій, а ведуть бездіяльне життя. Ставлення економістів до таких доходів не однозначне. Дехто вважає це нормальним явищем, а дехто (особливо економісти лівих поглядів) називають такий спосіб життя паразитичний.

Уцьому параграфі ми розглянемо доходи від власності, як допоміжну форму до основної форми — заробітної плати працівників.

Доходам від власності в розвинених країнах належить важлива роль у мотиваційному механізмі трудової діяльності. «Демократизація капіталу» поставила робітників ближче до власності, ніж це робила командно-адміністративна система управління, що найбільш яскраво відобразилось на результатах виробництва.

Уновому механізмі розподілу життєвих засобів в Україні одержали визнання доходи від власності. До них слід віднести дивіденди від акцій, відсотки на вклади працівників у майно державного або орендного підприємства, а також відсотки на вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення. Крім того, існують відсотки від грошових вкладів до Ощадного банку України

ідоходи від облігацій.

Чому ж потрібна така форма розподілу, як доходи від власності? Головна серед причин — зменшення відчуження від засобів виробництва. Зрозуміло, що перерозподіл доходів від власності — не єдиний засіб вирішення цього складного завдання, проте, він найбільш

422

Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл

доступний для розуміння працівника, оскільки органічно пов’язує особистий інтерес з колективним. Цей зв’язок заснований на тісному переплетінні особистої власності з розвитком і примноженням акціонерної форми власності на засоби виробництва.

Крім того, перерозподіл доходів від власності може сприяти відновленню роботи малорентабельних і збиткових підприємств, підвищенню соціальної та трудової активності населення.

Доходи від власності та соціальна справедливість

За умов відсутності контролю за розподілом доходів від власності можливі зловживання і порушення принципів соціальної справедливості.

Можна окреслити гранично припустимі межі дотримання соціальної справедливості у процесі розподілу доходів від власності. Слід, насамперед, зберегти принцип, згідно з яким доходи від власності у формі дивідендів, відсотків, ренти мають лише допоміжний характер. Основну частку доходу працездатне населення має одержувати за суспільно корисну працю.

Американські економісти Кемпбелл Р.Макконнелл і Стенлі Л.Брю звертають увагу на те, що нетрудові доходи можуть послабити ініціативу і стимули до трудової діяльності. Отже, небажано, щоб серед населення з’явився такий соціальний прошарок, який існував би лише за рахунок дивідендів або відсотків. Така спрямованість посилювала б соціальну відокремленість між тими, хто працює, і тими, хто живе тільки за рахунок доходів від власності.

§6. РОЗПОДІЛ І ПЕРЕРОЗПОДІЛ ЧИСТОГО ДОХОДУ

ІЧИСТОГО ПРОДУКТУ

Форми чистого доходу і чистого продукту

В умовах переходу до ринкової економіки, проблеми розподілу чистого доходу і продукту набувають дедалі більшого значення.

Чистий дохід (валовий прибуток) — це різниця між ціною всієї реалізованої продукції і витратами на її виробництво, тобто собівартістю. Реально на кожному підприємстві чистий дохід виступає як прибуток. Наприклад, в 2000 році в промисловості України

423

Політична економія

було реалізовано продукції на суму 175532 млн грн. Собівартість продукції становила 154651 млн грн. Таким чином прибуток становив 20881 млн грн.

Прибуток — це реальна економічна форма додаткового продукту. Розподіл чистого доходу фактично зводиться до розподілу прибутку. На різних підприємствах і залежно від форм конкурентної боротьби він має неоднакові конкретні форми свого прояву. Так, за умов досконалої конкуренції він виступає як середній прибуток на вкладений капітал, що є результатом міжгалузевої конкуренції між виробниками. Прибуток може бути і максимально високим за умов монопольної конкуренції. В акціонерних товариствах він являє собою дивіденд, в кооперативних — чистий дохід тощо.

Крім прибутку, чистий дохід виступає також у формі відсотка. На грошові кошти підприємств, а також різних верств населення, які вкладають грошові кошти в банки, щорічно нараховується певний відсоток. Норма його визначається як відношення одержаного відсотка до всієї суми позичкових коштів:

норма відсотка = позичковий відсоток ×100% . сума позичкових коштів

Відсоток фактично означає ціну позички. Таким чином, він є доходом для тих підприємств, які мають на своїх рахунках у банках тимчасово вільні кошти. Водночас — це витрата для тих господарств, які беруть кредит, адже вони повинні сплачувати зі свого прибутку ставку відсотка на взяті в позику кошти.Формою чистого доходу є також рента. Вона обумовлюється природними умовами виробництва, насамперед, у сільському господарстві, гірничодобувних галузях та ін. Рента, з одного боку, — це дохід для власника особливих специфічних умов виробництва, з другого, — витрати для орендаря за користування земельними ділянками, рудниками, будівельними майданчиками. Причому земельна рента в чистому вигляді ніколи не буває. В реальному житті існує орендна плата, яка, крім ренти, включає в себе відсоток на вкладений раніше в дану земельну ділянку капітал. Економічний зміст прибутку, відсотка і ренти полягає не лише в тому, що вони є формами додаткового продукту. За допомогою цих показників визначається ціна основних виробничих факторів. Що стосується землі, то ціну кожної земельної ділянки можна обчислити за формулою:

424

Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл

w = r ×100% , i

де w — ціна земельної ділянки;

r — орендна плата за дану ділянку землі; і — норма позичкового відсотка.

Ціна капіталу, вкладеного в акціонерне товариство, розраховується за формулою:

w = d ×100%, i

де d означає суму дивіденда.

Наведені формули широко застосовуються в економічній науці. Ними слід користуватися й на практиці, особливо під час проведення роздержавлення і приватизації підприємств, коли досить гостро стоять питання оцінки майна і землі.

Таким чином, у процесі розподілу чистий дохід набирає форми прибутку, відсотка і ренти. Якщо сюди додати ще й заробітну плату, то одержимо всі наявні первинні форми розподілу чистого продукту (валова додана вартість). У результаті цього чистий продукт розподіляється між його безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва.

У реальному економічному житті в нашій країні ці первинні доходи виступають як:

•заробітна плата робітників сфери матеріального виробництва;

•доходи селян;

•прибуток підприємств;

•доходи селян, робітників і службовців від підсобного господарства.

Первинний розподіл доповнюється перерозподілом чистого продукту, необхідність якого зумовлена:

•завданням концентрації ресурсів для вирішення важливих соціальних проблем;

•існуванням нематеріального виробництва, на утримання якого кошти надходять шляхом перерозподілу доходів;

•важливістю залучення коштів підприємств і населення на громадські потреби;

•потребами НТР, прогресивних змін у структурі суспільного виробництва, розвитку окремих економічних регіонів країни.

425

Політична економія

Головним знаряддям перерозподілу чистого продукту є державний бюджет, через який в розвинених країнах проходить від 30% до 50% національного доходу. Важливу роль у цьому розподілі відіграє податкова система, оплата населенням послуг, механізм цін тощо. У результаті розподілу й перерозподілу національного доходу складаються кінцеві доходи різних груп населення, держави, підприємств матеріального і нематеріального виробництва. Формуванням фондів споживання і нагромадження завершується процес розподілу й перерозподілу чистого продукту, після чого він надходить у стадію кінцевого використання.

Запитання та завдання для обговорення

1.У чому полягає зміст доходів споживчого призначення?

2.Яка сьогодні існує система доходів споживчого призначення в країнах ринкової економіки?

3.Покажіть роль споживчих доходів як матеріальної основи мотивації людей до господарювання.

4.Дайте визначення заробітної плати в умовах ринкової еконо-

міки.

5.Коли робоча сила стає товаром, і коли вона не перетворюється

утовар?

6.У чому сутність зарплати як ціни товару «робоча сила»?

7.За допомогою яких чинників визначаються результати праці за винагороди працівників?

8.В якому виді оплати праці відображені змінні чинники якості праці?

9.Як оцінюється кількісна міра праці?

10.У чому сутність конкуренції за право зайняти певне робоче-

місце?

11.Як враховується співвідношення попиту і пропонування на ринку праці?

12.У чому сутність номінальної і реальної заробітної плати, як можна визначити рух реальної заробітної плати?

13.Яка існує структура заробітної плати?

14.Показати форми і системи заробітної плати?

426

Глава 16. Доходи, їх формування та розподіл

15.З яких складових частин складається тарифна система в Україні, у чому полягає призначення кожної складової частини?

16.Назвіть основні напрямки формування нової системи оплати праці в Україні.

17.Як визначається величина фонду заробітної плати підприємства?

18.Які існують особливості особистих доходів працівника в колективних підприємствах і в кооперативах?

19.Покажіть необхідність і сутність доходів від індивідуальної трудової діяльності.

20.Що таке «нормальний прибуток» підприємця? Чому нормальний прибуток є елементом витрат виробництва?

21.Розкрийте сутність і види державних соціальних фондів в

Україні.22. Чому доходи від власності в Україні слід вважати допоміжною формою розподілу доходів?

23.Як забезпечити соціальну справедливість під час розподілу доходів від власності?

24.Визначити форми чистого доходу і чистого продукту.

25.Покажіть формули розрахунку ціни земельної ділянки та ціни капіталу, вкладеного в акціонерне товариство.

26.Що є головним знаряддям перерозподілу чистого продукту?

427

Глава 17 СУКУПНИЙ ПРОДУКТ ТА ЕКОНОМІЧНЕ

ЗРОСТАННЯ

§ 1. ПОНЯТТЯ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО

ПРОДУКТУ

Кінцевою метою функціонування економіки є виробництво товарів та послуг для задоволення потреб людей. Щобільшим буде сукупний продукт, то більшою мірою суспільство зможе задовольняти свої потреби. З огляду на це величину сукупного продукту нерідко розглядають як показник рівня матеріального добробуту суспільства.

З-поміж усіх вимірювачів сукупного продукту найбільш вживаним у сучасних умовах є показник валового внутрішнього продукту (ВВП). ВВП являє собою сукупну ринкову вартість всього обсягу кінцевих товарів та послуг, вироблених у країні за певний період часу. Аби повніше розкрити сутність показника ВВП, зупинимося на деяких його важливих характеристиках.

1.ВВП є грошовим показником. Необхідність обчислення ВВП

угрошовій формі зумовлена тим, що зведення різноманітних товарів і послуг до єдиного показника потребує застосування деякої спільної для них одиниці виміру, у якості якої якраз і виступають гроші. Інакше кажучи, за своїми споживчими властивостями товари та послуги є надзвичайно різнорідними і в цьому відношенні незіставними. Водночас всіх їх об’єднує те, що вони мають грошовий вимір. Наявність цього спільного для всіх товарів та послуг грошового виміру і дозволяє звести їх до єдиного показника.

2.При розрахунку ВВП враховується лише вартість кінцевих продуктів і, відповідно, не враховується вартість проміжних продуктів. При цьому під кінцевими продуктами розуміють продукти, призначені для кінцевого споживання, а не для перепродажу чи подальшої переробки. Приміром, у разі виробництва із пшениці бо-

428

Глава 17. Сукупний продукт та економічне зростання

рошна, а з борошна хліба кінцевим продуктом буде лише хліб, тоді як пшениця і борошно — проміжними продуктами. Відповідно, при розрахунку ВВП враховуватиметься лише вартість хліба і не враховуватиметься вартість пшениці і борошна.

Але чому ВВП включає лише вартість кінцевої продукції? Відповідь на це запитання не становитиме труднощів, якщо зважити на ту обставину, що вартість кінцевої продукції вже включає в себе вартість проміжної продукції. Зокрема, у нашому прикладі вартість хліба включає вартість борошна, а вартість борошна включає вартість пшениці. Відтак, врахування в рамках одного й того ж показника поряд з вартістю кінцевих продуктів вартості проміжних продуктів призводило б до того, що та сама вартість враховувалася б декілька разів. Зрозуміло, що численне врахування тієї самої вартості давало б завищену оцінку обсягу виробництва.

Додана вартість — це ринкова вартість продукції фірми за вирахуванням вартості сировини та матеріалів. Враховуючи те, що сировина та матеріали і є проміжною продукцією, неважко дійти висновку, що ВВП можна розрахувати як суму доданої вартості, створеної всіма фірмами країни.

3.Показник ВВП не включає операцій з перепродажу потриманих товарів, оскільки подібне включення, як і врахування вартості проміжної продукції, означало б допущення подвійної лічби.

4.ВВП є показником вартості продукції, виробленої на території країни незалежно від громадянства виробників. Цей показник включає результати економічної діяльності іноземців всередині країни, але не включає результатів економічної діяльності її громадян за кордоном. Натомість показник валового національного доходу (ВНД) відображає результати економічної діяльності лише громадян країни. Він не включає результатів економічної діяльності іноземців всередині країни, але включає результати економічної діяльності її громадян за кордоном. Приміром, якщо громадянин країни А має бізнес в країні Б, то отримувані ним від нього доходи повинні включатися у ВНД країни А і не включатися в її ВВП. Водночас ці ж самі доходи є частиною ВВП країни Б.

Крім змін у кількості вироблених товарів та послуг, з часом відбуваються і зміни у цінах на них. Зміни у рівні цін вимірюються за допомогою індексу цін.

429

Політична економія

Індекс цін

у даному = Ціна ринкового кошика у даному році ×100% . Ціна ринкового кошика у базовому році

році

Ринковий кошик — це фіксований набір товарів та послуг, стосовно якого здійснюється вимірювання змін у цінах. Базовий рік — це рік, починаючи з якого здійснюється таке вимірювання.

Індекс цін може розраховуватися для різних наборів товарів та послуг. Широкого застосування набув, зокрема, індекс споживчих цін, за допомогою якого вимірюються зміни у цінах на товари та послуги, що входять до складу споживчого кошика.

Індекс цін, розрахований щодо ВВП в цілому, називається дефлятором ВВП. Дефлятор ВВП показує, яких змін протягом певного періоду часу зазнав загальний рівень цін на кінцеві товари та послуги, що виробляються в країні.

ВВП, виражений в цінах, існуючих на момент часу, коли він був вироблений, називається номінальним ВВП. ВВП, скоректований з урахуванням змін, що відбулися за певний період часу у рівні цін, називається реальним ВВП. За допомогою показника реального ВВП вимірюється вартість загального обсягу виробництва в різні роки за припущення, що ціни, починаючи з базового року, залишалися незмінними. Такий підхід дозволяє скоригувати грошовий показник ВВП таким чином, аби він відображав зміни у кількості вироблених товарів та послуг, а не у цінах на них.

Маючи дані щодо величини номінального ВВП даного року та дефлятора ВВП, можна розрахувати реальний ВВП даного року:

Реальний ВВП = Номінальний ВВП ×100% . Дефлятор ВВП

Припустимо, що номінальний ВВП країни впродовж певного періоду часу подвоївся і склав на кінець цього періоду 200 млрд гр. од. Припустимо також, що за цей же час ціни на кінцеві товари та послуги зросли в країні на 25%. Тоді дефлятор ВВП для даного періоду складе 125 [ = (125 : 100) × 100], а реальний ВВП на кінець періоду –160 млрд гр. од. [ = (200 млрд гр. од. : 125) × 100]. Таким чином, хоча номінальний ВВП впродовж зазначеного періоду збільшився вдвічі, реальний ВВП — лише на 60% (зі 100 млрд гр. од. до

430