6. Будова, функціонування і властивості центральної нервової системи.

Нервова система складається з двох відділів: центрального і периферичного. Центральний включає: головний мозок, проміжний і спинний мозок. Все останнє – периферична частина– це нервові волокна, що йдуть до поверхні тіла, до органів чуття і внутрішніх органів, і що йдуть від них до центральної нервової системи (ЦНС). ЦНС – це скупчення нервових клітин. Розглянемо|розглядуватимемо|, як влаштована|улаштувати| нервова клітина – нейрон.

Клітка складається з тіла, ядра, дендритов – деревовидних відростків від тіла клітки, число яких доходить до тисячі, і аксона. Аксон – це один з дендритов, сильно подовжений, сполучаючий нейрон з іншими нейронами. Частина аксонів покрита спеціальною миелиновой оболонкою, яка сприяє швидшому проведенню імпульсу по нерву. Місця контактів нервових клітин один з одним називаються синапсами.

Більшість нейронів – спеціалізовані, і виконують специфічні функції. Сенсорний нейрон проводить нервовий імпульс від рецепторів до ЦНС; руховий нейрон проводить нервовий імпульс від ЦНС до органів руху і нейрон локальної мережі, який проводить нервовий імпульс від однієї ділянки ЦНС до іншого. Крім того, існують і інші структури, пов'язані з нейронами: клітки глии, капиляры кровоносної системи, що виконують спеціальні обмінні функції.

На внутрішніх органах і на поверхні тіла нервові клітини своїми аксонами підходять до рецепторів – органічних пристроїв, призначених для сприйняття різних видів енергії (механічною, електромагнітною, хімічною і ін.) і перетворення її в енергію нервового імпульсу. Весь організм фактично витканий з маси різноманітних рецепторів. Особливо їх багато в органах чуття: око, вухо, шкіра і так далі Рецептори – це перша складова частина аналізатора.

Аналізатор – нервовий апарат, що здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, витікаючих із зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

Аналізатор складається з трьох різних відділів:

1. Рецептори, що перетворюють зовнішню енергію в нервовий процес.

2. Провідні шляхи: а) афферентные, що йдуть від рецептора до відділу ЦНС; би) эфферентные, по яких імпульси з кори головного мозку передаються до нижніх рівнів аналізатора, у тому числі і до рецепторів і регулюють їх активність.

3. Ділянка кори головного мозку, де переробляється інформація.

Сам головний мозок ділиться на праву і ліву півкулю, а також на їх основні долі: лобова, тім'яна, потилична і скронева. Великі півкулі покриті масою нейронів (близько 10 мільярдів), що носить назву кори. Спинний мозок і мозковий стовбур|ствол| здійснюють, головним чином ті форми рефлекторної діяльності, які є природженими (безумовні рефлекси), а кора великих півкуль – це орган форм поведінки, що набувають за життя, регульованих психікою.

По класифікації К.Бродмана, кору головного мозку (к.г.м.) ділять на 11 областей і 52 поля. У найбільш розвинених полях до. г.м. є 6-7 шарів нервових клітин. У к.г.м. поступаютьімпульси, що йдуть від підкіркових структур і стовбура мозку, в ній же здійснюються основні психічні функції людини.

Кора ділиться на кіркові зони. Зона зорового аналізатора розташована в потиличних відділах великих півкуль, слухова – верхні відділи скроневих доль, нюхові відчуття локалізовані в стародавніших відділах кори головного мозку. А ось мова в к.г.м. локалізована в декількох центрах – лобових, тім'яних і скроневих. Це свідчить не тільки про складність даного психічного процесу, але і про особливу важливість мови|промови| в регуляції психіки. Це представництво мовної функції асиметричне; вона локалізована в основному в лівій півкулі. Це стосується також і ряду інших психічних функцій.