- •1. Виникнення психологічних знань
- •2. Предмет психології.
- •3. Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок
- •4. Науково-природничі та філософсько-методологічні основи психології.
- •5. Основні галузі психології.
- •6. Будова, функціонування і властивості центральної нервової системи.
- •7. Мозок і психіка: принципи та загальні механізми зв’язку.
- •8. Психіка як продукт і фактор еволюційного процесу
- •9. Порівняльний аналіз психіки людини та тварини.
- •1 . Пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мова).
- •2. Навчання, мислення, інтелект.
- •3. Мотивація і емоції.
- •III. Висновок.
- •10. Психіка і свідомість. Структура свідомості та її основні психологічні характеристики
- •11. Поняття про свідоме і несвідоме.
- •12. Сучасна психологія, її задачі місце в системі наук.
- •13. Структура сучасної психологічної науки.
- •14. Задачі та методи сучасної психології
- •15. Метод стопстереження, його варіанти.
- •16. Експеримент як метод психологічних досліджень.
- •17. Метод опитування та його варіанти.
- •18. Тести як метод психологічних досліджень,їх варіанти.
- •19. Моделювання як метод психологічних досліджень та його варіанти.
- •20. Умови переходу до вищої форми відображення-свідомості.
- •21. Роль праці у виникненні свідомості.
- •22. Характерні ознаки свідомості.
- •23. Поняття діяльності. Предметний характер діяльності.
- •24. Взаємозв’язок діяльності та активності суб’єкта. Потреби як джерело активності людини.
- •25. Фактори ефективної діяльності.
- •26. Основні види діяльності.
- •27. Відмінність діяльності людини від активності тварини.
- •28. Рефлекторна природа психіки як властивість нервової системи.
- •29. Поняття уваги її структура та функції.
- •30. Види мислення та їх характерні особливості.
- •31. Операції мислення.
- •32. Мовлення як засіб спілкування і узагальнення.
- •33. Види мовлення, їх характеристика та призначення.
- •34. Поняття про уяву в психології. Види уяви.
- •35. Сновидіння, галюцинації, марення, мрії, фантазії.
- •36. Уява і мислення. Роль уяви в житті людини.
- •37. Поняття особистості в психології.
- •38. Поняття індивід, особистість, індивідуальність: співвідношення об’єму та змісту наведених понять.
- •39. Структура особистості.
- •40. Формування та розвиток особистості.
- •41. Поняття про здібності.
- •42. Види здібностей у людини.
- •43. Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
- •44. Поняття обдарованості у загальній психології.
- •45. Задатки, їх природа та зв’язок із здібностями.
- •46. Поняття темпераменту у психології.
- •47. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика.
- •48. Темперамент та діяльність.
- •49. Темперамент та основні властивості нервової системи.
- •50. Поняття індивідуального стилю діяльності і його зв’язок з темпераментом.
- •51. Темперамент і здібності.
- •52. Поняття про характер як сукупність стійких рис особистості.
- •53. Зв’язок характеру і темпераменту.
- •54. Структура характеру.
- •55. Вольові якості людини та їх становлення.
- •56. Поняття емоції та їх основні функції.
- •57. Види емоційних станів та їх характеристика.
- •58. Поняття про мотиви та потреби особистості/59.Структура та основні параметри мотив. Сфери людини/60. Мотиви поведінки, основні функції мотивів
- •61. Поняття про пам’ять:основні процеси, механізми, види.
- •62. Сприйняття та його властивості.
- •63. Сприйняття простору, часу і руху.
- •64. Види мислення і його індивідуальні особливості.
- •65. Загальні властивості відчуттів. Чуттєвість та її вимірювання.
- •66 . Мислення як діяльність. Структура розумової діяльності.
- •67.Поняття про увагу, її структура
- •68. Види потреб
- •69. Спрямованість особистості
- •70. Основні властивості відчуттів.
- •71. Основні властивості сприйняття.
- •72. Концептуальна модель рефлекторної дуги за Соколовим.
- •73. Стадії та рівні психічного відображення у тварин за о.М.Лентьєвим та Фабрі.
6. Будова, функціонування і властивості центральної нервової системи.
Нервова система складається з двох відділів: центрального і периферичного. Центральний включає: головний мозок, проміжний і спинний мозок. Все останнє – периферична частина– це нервові волокна, що йдуть до поверхні тіла, до органів чуття і внутрішніх органів, і що йдуть від них до центральної нервової системи (ЦНС). ЦНС – це скупчення нервових клітин. Розглянемо|розглядуватимемо|, як влаштована|улаштувати| нервова клітина – нейрон.
Клітка складається з тіла, ядра, дендритов – деревовидних відростків від тіла клітки, число яких доходить до тисячі, і аксона. Аксон – це один з дендритов, сильно подовжений, сполучаючий нейрон з іншими нейронами. Частина аксонів покрита спеціальною миелиновой оболонкою, яка сприяє швидшому проведенню імпульсу по нерву. Місця контактів нервових клітин один з одним називаються синапсами.
Більшість нейронів – спеціалізовані, і виконують специфічні функції. Сенсорний нейрон проводить нервовий імпульс від рецепторів до ЦНС; руховий нейрон проводить нервовий імпульс від ЦНС до органів руху і нейрон локальної мережі, який проводить нервовий імпульс від однієї ділянки ЦНС до іншого. Крім того, існують і інші структури, пов'язані з нейронами: клітки глии, капиляры кровоносної системи, що виконують спеціальні обмінні функції.
На внутрішніх органах і на поверхні тіла нервові клітини своїми аксонами підходять до рецепторів – органічних пристроїв, призначених для сприйняття різних видів енергії (механічною, електромагнітною, хімічною і ін.) і перетворення її в енергію нервового імпульсу. Весь організм фактично витканий з маси різноманітних рецепторів. Особливо їх багато в органах чуття: око, вухо, шкіра і так далі Рецептори – це перша складова частина аналізатора.
Аналізатор – нервовий апарат, що здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, витікаючих із зовнішнього і внутрішнього середовища організму.
Аналізатор складається з трьох різних відділів:
1. Рецептори, що перетворюють зовнішню енергію в нервовий процес.
2. Провідні шляхи: а) афферентные, що йдуть від рецептора до відділу ЦНС; би) эфферентные, по яких імпульси з кори головного мозку передаються до нижніх рівнів аналізатора, у тому числі і до рецепторів і регулюють їх активність.
3. Ділянка кори головного мозку, де переробляється інформація.
Сам головний мозок ділиться на праву і ліву півкулю, а також на їх основні долі: лобова, тім'яна, потилична і скронева. Великі півкулі покриті масою нейронів (близько 10 мільярдів), що носить назву кори. Спинний мозок і мозковий стовбур|ствол| здійснюють, головним чином ті форми рефлекторної діяльності, які є природженими (безумовні рефлекси), а кора великих півкуль – це орган форм поведінки, що набувають за життя, регульованих психікою.
По класифікації К.Бродмана, кору головного мозку (к.г.м.) ділять на 11 областей і 52 поля. У найбільш розвинених полях до. г.м. є 6-7 шарів нервових клітин. У к.г.м. поступаютьімпульси, що йдуть від підкіркових структур і стовбура мозку, в ній же здійснюються основні психічні функції людини.
Кора ділиться на кіркові зони. Зона зорового аналізатора розташована в потиличних відділах великих півкуль, слухова – верхні відділи скроневих доль, нюхові відчуття локалізовані в стародавніших відділах кори головного мозку. А ось мова в к.г.м. локалізована в декількох центрах – лобових, тім'яних і скроневих. Це свідчить не тільки про складність даного психічного процесу, але і про особливу важливість мови|промови| в регуляції психіки. Це представництво мовної функції асиметричне; вона локалізована в основному в лівій півкулі. Це стосується також і ряду інших психічних функцій.