8. Психіка як продукт і фактор еволюційного процесу

Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

Вивченням мозку займаються різні науки. Його будову досліджує анатомія, а його складну діяльність із різних боків вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика, біохімія, нейрокібернетика.

Психологія вивчає ту властивість мозку, що полягає в психічному відбитку матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Основним поняттям психології є поняття психічного образу.

Психічний образ – цілісний, інтегративний відбиток самостійної, дискретної частини дійсності; це інформаційна модель дійсності, використовувана вищими тваринними і людиною для регуляції своєї життєдіяльності.

Психічні образи забезпечують досягнення визначених цілей, і їхній зміст обумовлюється цими цілями. Найбільш загальною властивістю психічних образів є їхня адекватність дійсності, а загальною функцією - регуляція діяльності.

Психіка є продуктом діяльності кори великих півкуль головного мозку. Ця діяльність називається вищою нервовою діяльністю.

9. Порівняльний аналіз психіки людини та тварини.

Перша відмінність будь-якої діяльності тварин від діяльності людини полягає в тому, що вона є діяльністю безпосередньо біологічної. Інакше кажучи, діяльність тваринного можлива лише по відношенню до предмету, життєвої біологічної потреби, завжди залишаючись у межах їхніх інстинктивних, біологічних відносин до природи. Це загальний закон. У зв'язку з цим і можливості психічного відображення тваринами навколишнього їх дійсності також є принципово обмеженими, тому що включають лише сторони і властивості предметів, пов'язані із задоволенням їх біологічних потреб.

Тому у тварин на противагу людині не існує стійкого об'єктивно предметного відображення дійсності. Таким чином, для тварини будь-який предмет навколишньої дійсності завжди виступає невіддільне від його інстинктивної потреби.

Ще одна особливість, яка відрізняє свідому діяльність людини від поведінки тварини, полягає в тому, що переважна більшість знань і умінь людини формуються шляхом засвоєння загальнолюдського досвіду, накопиченого в суспільної історії і передається в навчанні. Тобто переважна більшість знань, умінь і прийомів поведінки, якими володіє людина, не є результатом його власного досвіду, а отримується засвоєнням суспільно-історичного досвіду поколінь, що докорінно відрізняє свідому діяльність людини від поведінки тварини.

1 . Пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мова).

Як людина, так і тварини мають спільні вродженими елементарними здібностями пізнавального характеру, які дозволяють їм сприймати світ у вигляді елементарних відчуттів (у високорозвинених тварин - і у вигляді образів), запам'ятовувати інформацію.

Всі основні види відчуттів: зір, слух, дотик, нюх, смак, шкірна чутливість і ін - з народження присутні у людини і тварин. Їх функціонування забезпечується наявністю відповідних аналізаторів.

Але сприйняття і пам'ять розвиненої людини відрізняються від аналогічних функцій у тварин і новонароджених немовлят. Ці відмінності проходять відразу по декількох лініях.

По-перше, у людини в порівнянні з тваринами відповідні пізнавальні процеси володіють особливими якостями: сприйняття - предметністю, константності, свідомістю, а пам'ять - довільністю і опосередкування (застосування людиною спеціальних , культурно вироблених засобів запам'ятовування, зберігання та відтворення інформації). Саме ці якості набуваються людиною за життя і розвиваються далі завдяки навчанню.

По-друге, пам'ять тварин в порівнянні з людиною обмежена.

Вони можуть користуватися у своєму житті тільки тією інформацією, якої набувають самі. Наступним поколінням собі подібних істот вони передають лише те, що якось закріпилося спадково і відбилося в генотипі. Решта набутих досвід при догляді тварини з життя виявляється безповоротно втраченим для майбутніх поколінь.

Інакше йде справа у людини. Його пам'ять практично безмежна. Він може запам'ятовувати, зберігати і відтворювати теоретично нескінченна кількість інформації завдяки тому, що йому самому немає необхідності всю цю інформацію постійно пам'ятати і тримати у своїй голові. Для цього люди винайшли знакові системи та засоби для запису інформації. Вони можуть не тільки записувати і зберігати її, але також передавати з покоління в покоління через предмети матеріальної та духовної культури, навчання користуванню відповідними знаковими системами та засобами.