- •1. Виникнення психологічних знань
- •2. Предмет психології.
- •3. Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок
- •4. Науково-природничі та філософсько-методологічні основи психології.
- •5. Основні галузі психології.
- •6. Будова, функціонування і властивості центральної нервової системи.
- •7. Мозок і психіка: принципи та загальні механізми зв’язку.
- •8. Психіка як продукт і фактор еволюційного процесу
- •9. Порівняльний аналіз психіки людини та тварини.
- •1 . Пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мова).
- •2. Навчання, мислення, інтелект.
- •3. Мотивація і емоції.
- •III. Висновок.
- •10. Психіка і свідомість. Структура свідомості та її основні психологічні характеристики
- •11. Поняття про свідоме і несвідоме.
- •12. Сучасна психологія, її задачі місце в системі наук.
- •13. Структура сучасної психологічної науки.
- •14. Задачі та методи сучасної психології
- •15. Метод стопстереження, його варіанти.
- •16. Експеримент як метод психологічних досліджень.
- •17. Метод опитування та його варіанти.
- •18. Тести як метод психологічних досліджень,їх варіанти.
- •19. Моделювання як метод психологічних досліджень та його варіанти.
- •20. Умови переходу до вищої форми відображення-свідомості.
- •21. Роль праці у виникненні свідомості.
- •22. Характерні ознаки свідомості.
- •23. Поняття діяльності. Предметний характер діяльності.
- •24. Взаємозв’язок діяльності та активності суб’єкта. Потреби як джерело активності людини.
- •25. Фактори ефективної діяльності.
- •26. Основні види діяльності.
- •27. Відмінність діяльності людини від активності тварини.
- •28. Рефлекторна природа психіки як властивість нервової системи.
- •29. Поняття уваги її структура та функції.
- •30. Види мислення та їх характерні особливості.
- •31. Операції мислення.
- •32. Мовлення як засіб спілкування і узагальнення.
- •33. Види мовлення, їх характеристика та призначення.
- •34. Поняття про уяву в психології. Види уяви.
- •35. Сновидіння, галюцинації, марення, мрії, фантазії.
- •36. Уява і мислення. Роль уяви в житті людини.
- •37. Поняття особистості в психології.
- •38. Поняття індивід, особистість, індивідуальність: співвідношення об’єму та змісту наведених понять.
- •39. Структура особистості.
- •40. Формування та розвиток особистості.
- •41. Поняття про здібності.
- •42. Види здібностей у людини.
- •43. Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
- •44. Поняття обдарованості у загальній психології.
- •45. Задатки, їх природа та зв’язок із здібностями.
- •46. Поняття темпераменту у психології.
- •47. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика.
- •48. Темперамент та діяльність.
- •49. Темперамент та основні властивості нервової системи.
- •50. Поняття індивідуального стилю діяльності і його зв’язок з темпераментом.
- •51. Темперамент і здібності.
- •52. Поняття про характер як сукупність стійких рис особистості.
- •53. Зв’язок характеру і темпераменту.
- •54. Структура характеру.
- •55. Вольові якості людини та їх становлення.
- •56. Поняття емоції та їх основні функції.
- •57. Види емоційних станів та їх характеристика.
- •58. Поняття про мотиви та потреби особистості/59.Структура та основні параметри мотив. Сфери людини/60. Мотиви поведінки, основні функції мотивів
- •61. Поняття про пам’ять:основні процеси, механізми, види.
- •62. Сприйняття та його властивості.
- •63. Сприйняття простору, часу і руху.
- •64. Види мислення і його індивідуальні особливості.
- •65. Загальні властивості відчуттів. Чуттєвість та її вимірювання.
- •66 . Мислення як діяльність. Структура розумової діяльності.
- •67.Поняття про увагу, її структура
- •68. Види потреб
- •69. Спрямованість особистості
- •70. Основні властивості відчуттів.
- •71. Основні властивості сприйняття.
- •72. Концептуальна модель рефлекторної дуги за Соколовим.
- •73. Стадії та рівні психічного відображення у тварин за о.М.Лентьєвим та Фабрі.
56. Поняття емоції та їх основні функції.
ЕМОЦІЇ - це переживання людиною ситуативного чи дійового значення предметів та явищ минулого, теперішнього або майбутнього. Їхній психоенергетичний потенціал, на відміну від почуттів, виникаючи, може швидко збільшуватися, а потім так само легко об´єктивуватися в інше психічне.
Емоції являють собою реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що пов'язані з задоволенням (позитивні емоції) чи незадоволенням (негативні) різних потреб організму і мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення.
Емоції супроводжують різні прояви життєдіяльності людини і є одним з головних механізмів внутрішньої регуляції її психічної діяльності і поведінки, спрямованих на задоволення потреб.
За критерієм тривалості прояву емоцій можна виділити емоції як реакцію, і емоції як стан. Емоційне реагування являє собою короткочасну емоційну відповідь на той чи інший ситуативний вплив. Емоційний стан пов'язаний із загальним ставленням людини до сформованої ситуації, яке відбивається через її особистісні особливості.
Також необхідно відрізняти емоційний стан людини від емоційності як риси особистості. Наприклад, ситуативний стан "тривожності" являє собою зовсім інше явище, ніж "тривожність" як риса особистості.
В емоційних станах виділяють два класи: власне емоції і емоційні почуття. Власне емоції поділяються на природжені, базисні (радість, гнів, ненависть, переляк, подив та ін.) та надбані в індивідуальному досвіді. Емоційно забарвлені почуття (голод, спрага, цікавість, любов, ненависть і т.ін.) жорстко зв'язані з біологічною, соціальною чи культурною потребою і комплексом емоцій, пережитих у процесі її формування і задоволення.
Найбільш істотними характеристиками емоцій є їхній знак і інтенсивність. Наприклад, до позитивних можна віднести такі, як задоволення, радість, захоплення, милування й т.ін. До негативних - невдоволення, обурення, гнів, ненависть, переляк, тугу, роздратування й т.ін. Позитивні і негативні емоції завжди характеризуються певною інтенсивністю - силою їхнього виявлення.
Виділяють кілька регуляторних функцій емоцій: відбиваючу (оцінну), спонукальну, підкріплювальну, перемикальну, комунікативну.
Відбиваюча функція виражається в узагальненій оцінці подій. Емоція, являючи собою майже миттєву інтегральну оцінку значущих для людини подій, часто дає можливість визначити корисність чи шкідливість факторів, що впливають на людину ще до того, як буде визначена локалізація шкідливого впливу.
Спонукальна функція пов'язана з наявністю емоційного переживання, що містить образ предмета задоволення потреби і своє упереджене ставлення до нього, що і спонукає людину до дії. Функцію спонукання виконують як провідні, так і ситуативні емоції. Так, провідне емоційне переживання, спрямоване на предмет (ціль поведінки), що задовольняє певну потребу, ініціює саму адаптивну поведінку. А ситуативні емоційні переживання, що виникають у результаті оцінок результатів окремих етапів поведінки, також спонукають діяти в колишньому напрямку, чи змінювати тактику поведінки, засобу досягнення мети й т.ін.
Підкріплювальна функція емоцій виявляється в процесах навчання і запам'ятовування. Значущі події, що викликають емоційні реакції, запам'ятовуються швидше і є тривалішими.
Перемикальна функція емоцій виявляється в тім, що емоції часто спонукають людину до зміни своєї поведінки. Емоційні переживання можуть як визначати вибір лінії поведінки людини, так і викликати зміну цієї поведінки.
Комунікативна функція емоцій виражається в можливості людини передавати свої переживання іншим людям, інформувати їх про своє ставлення до певних подій, об'єктів і таке інше через міміку, жести, позу, інтонацію.