2. Навчання, мислення, інтелект.

Не менш важливі відмінності виявляються в мисленні людини і тварин. Обидва названих види живих істот мало не з народження мають потенційну здатність до вирішення елементарних практичних завдань у наочно-дієвому плані. Однак вже на наступних двох ступенях розвитку інтелекту - у наочно-образному і словесно-логічному мисленні - між ними виявляються разючі відмінності.

Тільки вищі тварини, ймовірно, можуть оперувати образами, причому це до цих пір в науці залишається спірним. У людини ця здатність виявляється з дво-та трирічного віку. Що ж до словесно-логічного мислення, то у тварин немає і найменших ознак цього типу інтелекту, тому що

3. Мотивація і емоції.

Більш складним є питання про порівняння прояви емоцій у тварин і людини. Труднощі його рішення полягає в тому, що первинні емоції, що є у людини і тварин, мають вроджений характер. Обидва види живих істот, мабуть, їх однаково відчувають, одноманітно ведуть себе у відповідних емоціогенних ситуаціях. У вищих тварин - антропоїдів - і людину є багато спільного і в зовнішніх способи вираження емоцій. У них же можна спостерігати щось подібне настроїв людини, її афектів і стресів.

Є також ряд потреб, щодо яких питання про принципових відмінностей між людиною і тваринами видається однозначно і безумовно нерозв'язних, тобто спірним. Це - потреби в спілкуванні (контактах c собі подібними та іншими живими істотами), альтруїзмі, домінуванні (мотив влади), агресивності. Їх елементарні ознаки можна спостерігати у тварин, і остаточно до цих пір не відомо, вони передаються людині у спадок або здобуваються їм у результаті соціалізації.

У людини є і специфічні соціальні потреби, близькі аналоги яких не можна знайти ні у одного з тварин. Це

- духовні потреби, потреби, що мають морально-ціннісну основу, творчі потреби, потреба у самовдосконаленні, естетичні і ряд інших потреб.

Одну з головних проблем психології складає з'ясування питання про те, які з потреб у людини є провідними у детермінації поведінки, які - підлеглими.

III. Висновок.

Отже, людина, у своїх психологічних якостях та формах поведінки представляється соціально-природним істотою, частково схожим, частково відмінним від тварин. У житті його природне і соціальне початку співіснують, поєднуються, інколи конкурують один з одним. У розумінні справжньої детермінації людської поведінки необхідно, ймовірно, взяти до уваги в те й інше.

До цих пір у своїх політичних, економічних, психологічних та педагогічних уявленнях про людину ми переважно враховували соціальне початок, а людина, як показала життєва практика, навіть у відносно спокійні часи історії не переставав бути почасти твариною, тобто біологічним істотою не тільки в сенсі органічних потреб, але й у своїй поведінці. Основна наукова помилка марксистсько-ленінського вчення у розумінні природи людини полягала, мабуть, те, що в соціальних плани перебудови суспільства в розрахунок приймалося тільки вище, духовне начало в людині і ігнорувалося його тваринне походження.