68. Види потреб

Потреби — це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяють на групи:

• фізіологічні;

• екзістенціальні;

• престижні;

• особистісні;

• духовні.

Економічні потреби виступають основою діяльності людей. Потреби виступають як ідеальний внутрішньо спонукальний мотив їхньої діяльності. Потреба в найбільш загальному вигляді є усвідомленою індивідом необхідністю в певних духовних, матеріальних благах та послугах — його ідеальним прагненням.

Види потреб:

матеріальні: в їжі, одязі, предметах побуту, житлі (вони вважаються базовими)

духовні: в освіті, в підвищенні кваліфікації, в художній творчості, в розвитку науки та мистецтва

соціальні: в медичному обслуговуванні, в вихованні дітей, у вільному часі, в гідних умовах праці і навчання.

За способом задоволення:

• індивідуальні

• групові

Виділяють потреби існування (їжа,одяг,безпека)і потреби досягнення цілей життя (влада і слава, знання і творчість, духовне удосконалення).

69. Спрямованість особистості

Спрямованістю особистості називається сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особи і щодо незалежних від готівкових ситуацій. Спрямованість особистості завжди соціально обумовлена і формується шляхом виховання. Спрямованість - це установки, що стали властивостями особистості. Спрямованість включає кілька пов'язаних між собою форм: потяг, бажання, інтерес, світогляд, переконання. Усі форми спрямованості особистості разом з тим є мотивами її діяльності.

Коротко охарактеризуємо кожну з виділених форм спрямованості:

• потяг - найбільш примітивна біологічна форма спрямованості;

• установка - готовність, схильність суб'єкта до появи певного об'єкту.

• бажання - усвідомлена потреба і потяг до чого-небудь цілком певному;

• інтерес - пізнавальна форма спрямованості на предмети. Інтереси змушують особистість активно шукати шляхи і способи задоволення існуючої потреби до пізнання. Але коли настає задоволення інтересу, він не зникає, не згасає, а поглиблюється, внутрішньо перебудовується і спричинює виникнення нових інтересів. Інтереси розрізняють за змістом, за широтою, ступеня їх стійкості;

• світогляд - система філософських, естетичних, етичних, природничих і інших поглядів на навколишній світ;

• переконання - вища форма спрямованості - це система мотивів особистості, які спонукають її діяти у відповідності зі своїми поглядами, принципами, світоглядом. Переконання формуються на основі знань про навколишній світ, розуміння природи і суспільства.

Мотиви можуть бути в більшій чи меншій мірі усвідомленими чи зовсім не усвідомлюваними. Основна роль у спрямованості особистості належить усвідомленим мотивами.

70. Основні властивості відчуттів.

Відчуття — найпростіший психічний процес, суттю якого є відображення в корі головного мозку окремих властивостей предметів і явищ, що безпосередньо діють на органи чуття. В основі його лежить складний рефлекторний акт. Завдяки поєднанню сенсорних і моторних компонентів аналізаторний апарат відтворює об’єктивні властивості подразників, які діють на рецептор.

Основними властивостями відчуттів є якість, інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.

Якість відчуттів — це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад кольоровий тон, особливості слухових, нюхових, смакових відчуттів тощо. Якість відчуттів викликається специфічними різновидами подразників, що надходять ззовні до органів чуття. Вона зумовлюється будовою органу відчуття, здатною відображати вплив енергії зовнішнього світу.

Інтенсивність відчуттів — це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша чи менша сила їх виявлення. Інтенсивність відчуттів залежить від сили подразника, що їх викликає. Але ця залежність досить складна і має певні закономірності. Серед них насамперед виявляються чутливість аналізатора та пороги цієї чутливості.

Під чутливістю розуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Спеціальні психологічні та фізіологічні дослідження показали, що адекватний подразник викликає відчуття тоді, коли інтенсивність його дії, його сила досягає певного рівня, порогу. Підпорогова сила подразника відчуття не викликає. Отже, порогом відчуття називають такий рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття. Розрізняють пороги абсолютний і розрізнений, або диференційний.

Тривалість відчуття визначається часом дії подразника та його інтенсивністю. На основі відчуттів виникає уявлення про локалізацію подразника у просторі.

Нарешті, для відчуттів характерна просторова локалізація подразника. Просторовий аналіз, який здійснюється дистантними рецепторами, дає нам відомості про локалізацію подразника в просторі. Контактні відчуття (тактильні, больові, смакові) співвідносяться з тією частиною тіла, на яку впливає подразник. При цьому локалізація больових відчуттів буває більш розмитою і менш точною, ніж тактильних.