4.4. Міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності

Система міжнародних договорів про охорону прав інте­лектуальної власності об'єднується та вдосконалюється в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Світової організації торгівлі та інших організацій.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) заснована у 1970 р. у межах Стокгольмської конвенції 1967 р.

Мета функціонування цієї організації - створення єдиного світового центру організації міжнародного співробітництва у сфері охорони інтелектуальної власності та взаємодія ВОІВ з іншими міжнародними організаціями.

З грудня 1974 р. ВОІВ є спеціалізованою установою ООН і підтримує тісні зв'язки з Програмою розвитку ООН та ЮНЕСКО, що дозволяє ВОІВ здійснювати ряд міжнародних проектів із залученням коштів цієї організації. Високий між­народний авторитет ВОІВ проявляється в тому, що жоден національний закон у сфері промислової власності в світі за останні 16 років на приймався без попередньої консультації з ВОІВ.

ВОІВ підтримує контакти із міждержавними організаці­ями, у функції яких входить охорона промислової власності, зокрема, зі всіма регіональними патентними системами, а також більше, ніж із 100 неурядовими організаціями, серед яких:

• Міжнародна торговельна палата (ІСС);

• Міжнародна асоціація по охороні промислової власності (АІРРІ);

• Міжнародна федерація винахідницьких асоціацій (ІРІА);

• Міжнародна федерація повірених у галузі промислової власності (РІСРІ);

• Комітет національних інститутів патентних повірених (ОПРА);

• Союз європейських спеціалістів, що практикують у галузі промислової власності (УЕРІР).

Участь у Конвенції ВОІВ дозволяє відповідній державі залучатися до міжнародної співпраці в галузі інтелектуальної власності в початковій та загальній формі, але не надає громадянам та юридичним особам цих держав жодних пільг при патентуванні їх винаходів, крім тих, які визначені в угоді.

Членство ВОІВ оформлюється здаванням на охорону ратифікаційної грамоти або акта про приєднання Генераль­ному директору ВОІВ у Женеві.

На сьогодні членом ВОІВ є більше 150 держав, у тому числі Україна.

Керівні органи ВОІВ:

• Генеральна асамблея, яка складається із представників країн-учасниць, по одному представнику від уряду кожної держави. При цьому держави обов'язково повинні бути членами Бернського та Паризького союзів;

• Конференція складається із представників урядів кожної держави - члена ВОІВ, незалежно від того, чи є держава учасницею Бернського та Паризького союзів;

• Координаційний комітет - складається із представни­ків держав, які є членами Виконавчого комітету Паризького союзу або Бернського союзу, або обох одночасно. Виконує адміністративні функції;

• Міжнародне бюро ВОІВ функціонує з 1970 р. і є пра­вонаступником створених у 1983 р. Об'єднаних міжнародних бюро по охороні інтелектуальної власності (БІРПІ), які в свою чергу були наступниками Міжнародного бюро Паризь­кого союзу та Міжнародного бюро Бернського союзу. Виконує функції Секретаріату ВОІВ.

Основні напрями діяльності ВОІВ :

• реєстраційна діяльність - полягає у наданні прямих послуг особам, які подають заявки на права промислової власності чи власникам цих прав. У ВОІВ обробляються міжнародні заявки згідно з Договором про патентну коопе­рацію, а також міжнародна реєстрація товарних знаків та промислових зразків. Така діяльність, як правило, фінансу­ється за рахунок мита, яке сплачують заявники, що становить приблизно половину бюджету ВОІВ;

• сприяння міжнародному співробітництву у сфері управ­ління інтелектуальною власністю - полягає у розпорядженні збірниками патентних документів, які використовуються для патентного пошуку і складання довідок, та створенні спроще­них способів отримання інформації, яку вони повинні містити; підтриманні та оновленні міжнародних систем кла­сифікації; складання статистичних зведень; регіональному вивченні промислової власності та контролі за дотриманням законодавства про авторське право;

• матеріальна (програмна) діяльність ВОІВ - полягає у сприянні широкому ухваленню державами-учасницями світової співдружності існуючих договорів, оновленні, у разі потреби цих договорів шляхом їх перегляду, укладанні нових договорів та організації участі держав у спільній діяльності з їх розвитку;

• допомога країнам, що розвиваються, полягає у спри­янні охороні інтелектуальної власності в кожній країні та в міжнародних відносинах між країнами. Для здійснення цих завдань ВОІВ прийняла ряд спеціальних постійних програм:

• Постійна програма ВОІВ зі співробітництва з метою розвитку, пов'язаного з промисловою власністю (почала діяти з 1975 р.). Її мета - забезпечити країни, що розвива­ються, безплатними звітами про патентний пошук для встановлення сучасного рівня техніки та іншими послугами в галузі патентної інформації в рамках угод, що складаються ВОІВ та службами з охорони промислової власності розви­нених країн, які сприяють виконанню програми;

• Постійна програма ВОІВ зі співробітництва з метою розвитку в галузі авторського права. Цілі програми полягають у заохоченні в країнах, що розвиваються, творчої діяльності в сфері літератури, науки, мистецтва; розповсюдженні в межах компетенції ВОІВ на чесних та розумних умовах творів літе­ратури, науки, мистецтва, аудіозаписів, захищених автор­ським правом та суміжним правом; розроблення і вдоскона­лення законодавства та створення установ для охорони автор­ського права та суміжних прав у країнах, що розвиваються.

Світова організація торгівлі (СОТ).Становлення сучас­них правових форм міжнародних торговельно-економічних відносин проходило після Другої світової війни та створення ООН. Однією з цілей діяльності ООН - здійснення міжнарод­ної співпраці з розв'язання міжнародних проблем еконо­мічного характеру. Це зумовило перехід до багатосторонніх форм регулювання правовідносин. У 1947 р. був укладений багатосторонній торговельний договір - Генеральна угода по тарифам і торгівлі (ГАТТ) - на базі якого у 1995 р. була створена Світова організація торгівлі - СОТ (Маракесська угода про створення Світової організації торгівлі 1994 р. - далі Маракесська угода). Серед основних органів СОТ діє Рада по торговим аспектам прав інтелектуальної власності, яка обслу­говує Угоду ТРІПС (Додаток до Маракесської угоди).

Ініціативу щодо укладання Угоди ТРІПС висловили про­мислово розвинуті країни, які зазнавали значних збитків від конкуренції контрафактних товарів, особливо з країн, що розвиваються.

«Одно из огромньїх преимуществ зтого соглашения состоит в том, что оно предусматривает значительно болес четкий механизм урегулирования споров, которьш позволяет нам более зффективно контролировать, как наши партнери соблюдают мерьі, обеспечивающие открьітьій доступ на свои рьінки, участниками которьіх все мьі являємся» (Коментар до Угоди ТРІПС). Особливість ТРІПС полягає в тому, що він не дублює вже існуючі міжнародні норми у сфері інтелектуальної власності, а посилається на них, зокрема, на Паризьку конвенцію 1883 р., Бернську конвенцію 1886 р., Римську кон­венцію 1951 р. та Договір з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем (ст. 2). Це зобов'язує держави-учас- ниці Угоди ТРІПС виконувати положення зазначених між­народних договорів, незалежно від того, чи є держава учасницею цих союзів, чи ні.

Регулювання відносин у межах ТРІПС поширюється на авторські та суміжні права, товарні знаки, географічні зазна­чення, промислові зразки, винаходи, топології інтегральних мікросхем, охорону закритої інформації і контроль за конку­рентною практикою через договірні ліцензії. Головні питання, які регулює Угода ТРІПС:

• порядок застосування основних принципів міжнародних відносин з питань торгівлі та дотримання прав інтелек­туальної власності. Ці принципи походять з принципів діяльності СОТ, до них належить: принцип національного режиму та принцип найбільшого сприяння;

• сфери та порядок забезпечення заходів з охорони прав інтелектуальної власності;

• порядок вирішення спорів з питань інтелектуальної власно­сті між учасниками СОТ;

• охорона прав інтелектуальної власності на територіях інших держав;

• контроль за дотримання положень ТРІПС;

• спеціальні заходи охорони прав інтелектуальної власності.

Крім універсальних багатосторонніх угод у сфері інте­лектуальної власності, функціонують регіональні угоди з охорони промислової власності.

Європейська патентна організація (ЄПО)заснована на підставі Мюнхенської конвенції про видання європейського патенту 1973 р. Передбачає для будь-яких країн отримувати патент на винаходи з правом у тих країнах, у яких заявник висловив бажання підтримувати патент. Заявка подається в Мюнхені або в Гаазі.

У 1975 р. у Люксембурзі була ухвалена Конвенція про європейський патент для Спільного ринку (Конвенція про патент Співдружності). Завдяки цій Конвенції «Європейський патент» означає «букет» національних патентів. Таким патен­там надається національний режим у країнах-учасницях.

У межах ЄПО функціонує заснований в 1977 р. Інститут професійних представників (ЕРІ), який виконує функції постійної професіональної асоціації і міжнародної корпорації з питань законодавства у межах ЄПО. Діяльність ЕРІ спрямо­вана на співробітництво у сфері підвищення кваліфікації спеціалістів з питань охорони промислової власності.

У межах Європейського Союзу з 1996 р. функціонує Товариство по товарним знакам (СТМ)для гармонізації національних законів країн ЄЄ з питань охорони знаків для товарів та послуг з метою встановлення правил для спро­щення і полегшення процедури міжнародної реєстрації знаків для країн-учасниць. Установлені єдині правила складання заявки, проведення експертизи та реєстрації знаків, а також порядку сплати зборів, які діють на території держав ЄС. Заявки подаються у компетентне національне патентне відомство країн-учасниць, у Відомство по гармонізації внут­рішнього ринку (ОНМІ), або у Відомство по товарних знаках країн Бенілюксу.

Особливе значення для України має Угода про заснування Міждержавної ради з охорони промислової власності, підписана у 1993 р. країнами колишнього СРСР, яка є спро­бою створити міждержавну систему охорони промислової власності.

Євразійська патентна організаціяз Адміністративною Радою заснована шляхом підписання Євразійської патентної конвенції 1994 р., штаб-квартира яка знаходиться у Москві. Видає євразійський патент на винаходи, який діє на території країн-учасниць. Видача зумовлена відповідними матеріально- технічними нормами, які містяться в Конвенції. Строк дії євразійського патенту - 20 років з дати подання заявки. Процедурні норми передбачають подання заявки через національні патентні відомства.

У Євросоюзі проводиться робота в межах спеціальної Конвенції 1975 р. у напрямі створення єдиного патенту Євро- союзу в координації з Європейською патентною організа­цією. Тісні зв'язки встановлені з патентними відомствами США та Японії.

У країнах Бенілюксу також створені єдині центри для реєстрації та захисту промислових зразків і торговельних марок.

На Африканському континенті діють такі регіональні організації:

• Африканська організація інтелектуальної власності

(Камерун). Була створена згідно з підписаною в 1977 р. Бангійською угодою для франкомовних країн Центральної і Західної Африки. Відповідно до цієї угоди було створене єдине патентне відомство та ухвалене єдине для країн-учас­ниць законодавство у сфері захисту промислової власності;

• Африканська регіональна організація промислової власності(Зімбабве), у межах якої створене єдине Відомство промислової власності англомовних країн Африки з метою видачі патентів за єдиною процедурою і на підставі єдиних вимог до заявок на винаходи. Ця система не передбачає видачі єдиного патенту, а патенти, які видаються Відомством, маіють у країнах-учасницях силу національних охоронних документів.Питання для самоконтролю

1. Міжнародно-правовий захист інтелектуальної власності.

2. Умови надання міжнародно-правової охорони об'єктам інтелектуальної власності.

3. ВОІВ: правовий статус, структура, функції і напрями її діяльності.

4. Міжнародні договори, адміністративні функції яких здійснює ВОІВ.

5. Регіональні міжнародні організації у сфері захисту промислової власності.

Тести

1. Першою конвенцією у сфері міжнародно-правої охо­рони інтелектуальної власності стала:

а) Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

б) Всесвітня конвенція про авторське право;

в) Паризька конвенція про охорону промислової власності.

2. У межах Світової організації торгівлі укладено:

а) Угоду ТРІПС;

б) Договір про закони щодо товарних знаків;

в) Договір про патентну кооперацію;

г) Мадридську угоду про неправдиві або такі, що вводять в оману, Зазначення походження виробів.

3. Виставковий пріоритет передбачений:

а) Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів;

б) Всесвітньою конвенцією про авторське право;

в) Паризькою конвенцією про охорону промислової власності;

г) Договором про патенту кооперацію.

4. Товариство по товарним знакам функціонує в рамках:

а) Євразійської патентної організації;

б) Європейської патентної організації;

в) Світової організації торгівлі;

г) Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

5. Комп'ютерним програмам надається правова охорона як творам літерату ри:

а) Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів;

б) Всесвітньою конвенцією про авторське право;

в) Договором ВОІВ про авторське право;

г) Договором ВОІВ по виконанню і фонограмам.

Розділ 5

АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА

Мета вивчення -формування знань щодо системи охорони результатів духовної творчості людини, виконав­ської діяльності, а також відтворення та передавання в ефір об'єктів, що містять виконання творів.

Основні питання

1. Поняття та базові положення авторського права.

2. Об'єкти авторського права.

3. Суб'єкти авторського права. Суб'єктивні права автора.

4. Особливості правової охорони суміжних прав.

5. Договори у сфері авторського права і суміжних прав. 5. 6. Захист авторського права і суміжних прав.

Ключові слова та поняття: авторське право, автор, використання творів, вільне використання творів, автор­ський знак, право авторства, право на ім 'я, право на недотор­канність твору, службовий твір, суміжні права, виконавець, виробник фонограм, організації мовлення, ліцензійний договір, договір про передачу майнових авторських прав.

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

• визначати, які об'єкти охороняються авторським правом та об'єкти суміжних прав;

• визначати, які дії належать до використання творів та об'єктів суміжних прав;

• визначати момент надання та строки охорони майнових авторських і суміжних прав;

• визначати істотні умови договорів щодо об'єктів інтелек­туальної власності.